19.3. Порушення законів та звичаїв війни

Гаагські конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907 рр. і Женевська конвенція 1949 р. про захист жертв війни визнали злочинами жорстоке поводження з війсь­ковополоненими чи з цивільним населенням, застосу­вання примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування заборо­нених міжнародним правом засобів ведення війни, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання на­казу про вчинення таких дій, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 438 КК.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обста­винах, якщо порушення законів та звичаїв війни було поєднане з умисним вбивством, і кваліфікується за ч. 2 ст. 438 КК.

Порушення законів та звичаїв війни вчинюється умисно.

Відповідальними за порушення законів та звичаїв вій­ни є всі осудні особи, шр досягай віку шістнадцяти років, які були виконавцями діянь, перелічених у ст. 438 КК, а також особи, які віддали наказ про вчинення таких дій.

19.4. Застосування зброї масового знищення

Зброєю масового знищення називається атомна, ядер­на, хімічна, біологічна зброя та всі інші види зброї, за­стосування якої призводить до масового знищення лю­дей, зруйнування значних територій.

Предметом злочину, передбаченого ст. 439 КК, мо­жуть бути всі види зброї масового знищення, заборону якої затвердила Верховна Рада України.

За ч. 1 ст. 439 КК кваліфікується застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними догово­рами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

619

Діяння вважається закінченим з моменту подання ко­манди на застосування такої зброї і початку її виконання.

Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обста­винах, якщо застосування зброї масового знищення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки і кваліфікується за ч. 2 ст. 439 КК.

Застосування зброї масового знищення вчинюється умисно, оскільки особа, яка віддає наказ чи виконує та­кий наказ, передбачає настання наслідків - масового знищення людей чи масових зруйнувань. Вольовий мо­мент психіки уже не може змінити його ставлення до настання таких наслідків.

Відповідальними за застосування зброї масового знищення є всі особи, які його застосували - і командири (начальники) і підлеглі.

19.5. Розроблення, виробництво, придбання,

зберігання, збування, транспортування зброї

масового знищення

За статтею 440 КК кваліфікується:

а) розроблення - конструювання, планування, пошук, вдосконалення та ін.;

б) виробництво - виготовлення, вироблення, приготу­вання до застосування тощо;

в) придбання - купівля, обмін, придбання в кредит тощо;

г) зберігання - різні види створення умов для збере­ження придатності на певні строки;

д) збування - продаж, обмін, передача під заставу тощо;

е) транспортування - переміщення, доставка зброї ма­сового знищення.

Предметом цього діяння можуть бути всі види зброї масового знищення, забороненої міжнародними догово­рами, підписаними Верховною Радою України.

Злочин, передбачений ст. 440 КК, вважається закінче­ним з моменту розробки, вироблення, придбання, збері­гання, збування чи транспортування зброї масового знищення незалежно від настання злочинних наслідків.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

620

Відповідальними за розробку, виробництво, та всі ін­ші операції зі зброєю масового знищення е всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.