18.30. Посягання на життя захисника

чи представника особи

у зв'язку з діяльністю, пов'язаною

з наданням правової допомоги

Чинний Кримінальний кодекс України містить кіль­ка статей про відповідальність за посягання на життя представника правоохоронного органу, члена громадсь­кого формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (ст. 348 КК), за посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 379 КК).

Посягання на життя захисника чи представника особи є вбивство чи замах на вбивство цих осіб, і це діяння відрізняється від діянь, передбачених ст. 348 і ст. 379 КК, лише ознаками потерпілого.

Потерпілим може бути захисник чи представник осо­би, які надавали їй правову допомогу, а також їх близькі родичі.

Діяння кваліфікується за ст. 400 КК лише у випадках, коли воно було вчинене з мотиву помсти за правову до­помогу, що була надана захисником чи представником особи. У всіх випадках діяння кваліфікується як злочин проти особи за ст. 115 КК.

616

19. Кваліфікація злочинів

ПРОТИ МИРУ,

БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА

ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Зростання злочинів міжнародного характеру турбує людство тому, що ці злочини заподіюють занадто тяжкі, у більшості випадків незворотні наслідки: війни, вели­чезні руйнування, загибель мільйонів людей, голод, зни­щення місць проживання і т. ін. Значного поширення у сучасних умовах набули такі злочини як міжнародний тероризм, міжнародне шахрайство, контрабанда кольо­рових металів, зброї і наркотиків, незаконні банківські операції з використанням підроблених документів. Для захисту державної і національної безпеки всі держави встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які у рівній мірі посягають на інтереси всіх держав, на інтереси кожного жителя планети.

Розділ XX Кримінального кодексу України містить статті, які передбачають відповідальність за найбільш поширені злочини проти миру (статті 436-440 КК), без­пеки людства (статті 441, 442, 446 КК) та міжнародного правопорядку (статті 443-445 КК).

19.1. Пропаганда війни

Пропагандою війни у ст. 436 КК України називають­ся: а) публічні заклики до агресивної війни; б) публічні заклики до розв'язування воєнного конфлікту, тобто за­клики до невизначеного кола осіб з метою схилити їх до агресивної війни чи воєнного конфлікту; в) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; г) розпо­всюдження таких матеріалів.

Злочин, передбачений ст. 436 КК, містить «формаль­ний» склад злочину - діяння вважається закінченим зло­чином з моменту проголошення таких закликів незалеж­но від їх наслідків, або з моменту виготовлення матеріа­лів із закликами до розв'язування воєнного конфлікту чи до агресивної війни.

Пропаганда війни вчинюється умисно і умисел лише

617

прямий, оскільки суб'єкт вчинює діяння з метою спрово­кувати чи викликати агресивну війну чи воєнний конф­лікт.

Суб'єктами відповідальності за ст. 436 КК України є осудні особи, яким на момент вчинення злочину випов­нилося шістнадцять років.

19.2. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

Планування, підготовка, розв'язування та ведення аг­ресивної війни є злочином проти миру.

Агресивною війною у міжнародному праві називає­ться застосування воєнної сили для захоплення терито­рії, поневолення народів іншої країни.

За ч. 1 ст. 437 КК кваліфікується планування, підго­товка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких діянь.

Підготовка і планування агресивної війни - це роз­робка планів, закуповування і виготовлення зброї, підго­товка і будівництво воєнних споруд, укріплень, широке виробництво літаків, танків тощо.

Розв'язуванням агресивної війни можуть бути прово-каційні заяви на адресу майбутньої жертви, провокаційні акції, імітації нападу тощо.

За ч. 2 ст. 437 ЮС кваліфікується ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Ведення агресивної війни - це безпосередні бойові дії проти супротивника з метою захоплення його терито-рії чи досягнення інших агресивних намірів, планів.

Злочин вважається закінченим з моменту підготовки чи планування агресивної війни, а також з моменту розв'язування, тобто вчинення дій, що свідчать про на­мір розв'язати агресивну війну, чи з моменту початку бойових дій.

Планування, підготовка, розв'язування агресивної війни вчинюється умисно з метою захоплення чужої те­риторії чи поневолення інших народів або з метою дося-гнути інших агресивних намірів.

Відповідальними за планування, підготовку, розв'язу­вання або ведення агресивної війни чи агресивних воєн-

618

них дій є посадові особи держави-агресора як військові, так і цивільні, які безпосередньо вчинювали діяння, пе­редбачені ст. 437 КК.