18.24. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Стаття 394 КК України передбачає кримінальну від­повідальність за ухилення від лікування в спеціалізова­них лікувальних закладах.

Способом вчинення цього злочину є втеча із ліку­вального закладу або по дорозі до нього.

Діяння, передбачене ст. 394 КК України, вчинюється умисно, з метою ухилитися від лікування.

Відповідальними за втечу із спеціалізованого ліку­вального закладу є лише особи, які за вироком суду чи постановою судді направлені на примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії.

18.25. Порушення правил адміністративного нагляду

Положенням про адміністративний нагляд органів внутрішніх справ з метою запобігання вчинення нових злочинів за особами, які звільняються з місць позбавлен­ня волі, встановлюється адміністративний нагляд.

Адміністративний нагляд полягає в обмеженнях і обов'язках:

а) з'являтись на виклик в органи міліції;

б) повідомляти органи міліції про зміну місця роботи і місця проживання;

612

в) не залишати помешкання в установлений час;

г) не перебувати у визначених місцях тощо.

За статтею 395 КК кваліфікується злісне порушення цих вимог і обмежень, тобто самовільне залишення осо­бою місця проживання з метою ухилення від адміністра­тивного нагляду, а також неприбуття без поважних при­чин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

Відповідальними за діяння, передбачене ст. 395 КК України, є лише особи, щодо яких згідно із законом встановлено адміністративний нагляд.

18.26. Приховування злочинів

Заздалегідь обіцяне приховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів, добутих злочином, визнається пособництвом вчиненню злочину (ч. 5 ст. 27 КК України). Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину може стати співучастю у вчиненні злочинів, якщо при­ховування вчинюється систематично, що дає виконавцеві злочину підстави розраховувати на таке сприяння і таке приховування стає у причинний зв'язок із злочинами, які приховуються. Заздалегідь не обіцяні такі дії називають­ся причетністю до злочину. Кримінальна відповідаль­ність за причетні до злочину дії настає лише у випадках приховуваний тяжких (ч. 4 ст. 12 КК) чи особливо тяж­ких (ч. 5 ст. 12 КК) злочинів.

Приховування злочинів, до категорії тяжких чи особ­ливо тяжких не віднесених, не є кримінальне караним.

Не визнається приховуванням злочину використання, споживання предметів, речей, здобутих злочином.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину охоп­лює собою і недонесення про цей злочин, оскільки недо­несення при цьому є складовою частиною приховування більш тяжкого злочину.

Стаття 396 КК України передбачає кримінальну від­повідальність за загальний вид приховування злочинів. Спеціальні види приховування злочинів передбачають статті 198, 383, 384, 385, 386 КК України. Ці спеціальні види приховування мають перевагу перед загальним і тому

613

підлягають застосуванню статті про ці спеціальні види приховування.

Приховування предметів, вилучених із цивільного обігу (зброї, отрути, сильнодіючих речовин, наркотич­них засобів і психотропних речовин тощо), тягне за со­бою відповідальність за статтями КК України, які перед­бачають відповідальність за незаконні операції з цими предметами.

Приховування вчинюється умисно, оскільки його ме­тою є приховати злочин, злочинця чи предмети, здобуті злочином.

Відповідальними за приховування злочинів є лише особи, які не брали участі у вчиненні певного злочину. Співучасники злочину не підлягають кримінальній від­повідальності за приховування вчиненого ними злочину. Особи, які систематично (постійно) приховували злочи­ни, вчинювані одними й тими самими винними, підля­гають відповідальності не за приховування, а за спів­участь - пособництво злочинам.

Не підлягають кримінальній відповідальності за за­здалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, що вчинила злочин, коло яких визначається законом (ч. 2 ст. 396 КК).