18.19. Ухилення від покарання,

не пов'язаного з позбавленням волі

За ч. 1 статті 389 КК кваліфікується ухилення від сплати штрафу чи від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засу­дженою до цих видів покарання.

За частиною 2 ст. 389 КК кваліфікується ухилення від відбування громадських чи виправних робіт.

Відповідальність за ст. 389 КК настає незалежно від способу ухилення та інших обставин. Поважні причини ухилення від відбування покарання, наприклад, тяжка хвороба, виключають відповідальність.

Ухилення від відбування покарання вчинюється умисно.

Відповідальними є особи, що були засуджені судом до цих видів покарань.

608

18.20. Ухилення від відбування покарання

у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі

Стаття 390 КК України передбачає кримінальну від­повідальність осіб, які відбувають покарання у виправ­но-трудових колоніях загального режиму, колоніях-посе-леннях і у виховно-трудових колоніях, яким на підставі ст. 39 ВТК був дозволений короткочасний виїзд з місця позбавлення волі.

За ч. 1 ст. 390 КК кваліфікується самовільне зали­шення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського по­рядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі. Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду кваліфікується за частиною 2 ст. 390 КК, а неповернення до місця від­бування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, піс­ля закінчення строку виїзду кваліфікується за ч. З ст. 390 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умис­лом, оскільки він вчинюється з метою ухилитися від по­дальшого відбування покарання.

Відповідальність за ст. 390 КК України настає з шіст­надцяти років.

18.21. Злісна непокора

вимогам адміністрації виправно-трудової

установи

Діяння, передбачене ст. 391 КК України, посягає на діяльність виправно-трудових установ, чинить перешко­ди адміністрації цих установ у виконанні ними своїх функцій.

За ст. 391 КК кваліфікується злісна непокора закон­ним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій

20 2-75

609

особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протя­гом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання. Об'єктивною стороною діяння є:

а) злісна непокора законним вимогам адміністрації і

б) протидія адміністрації у здійсненні її функцій не­залежно від способів таких дій, наприклад, відмова від роботи без поважних причин, продовження пору­шень режиму після неодноразових вимог їх припинення тощо.

Непокора і протидія адміністрації ВТУ вчинюється умисно, оскільки склад злочину утворює лише злісне діяння.

Суб'єктами відповідальності за ст. 391 КК України є особи, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, які за порушення вимог режиму відбування пока­рання протягом року переводилися в одиночну камеру або в тюрму.