18.16. Перешкоджання з'явленню свідка,

потерпілого, експерта, примушування їх

до відмови від давання показань чи висновку

Стаття 386 КК передбачає відповідальність за різні впливи на свідків, потерпілих та експертів з метою пе­решкоджання правосуддю.

За ст. 386 КК кваліфікується перешкоджання з'яв­ленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнан­ня, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку способом погрози вбивством, на­сильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією са­мою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з по­мсти за раніше дані показання чи висновок. Засобами цих діянь є: підкуп, погрози вбивством, застосування насильства, знищення майна потерпілих чи їх близьких або шантаж щодо свідка, потерпілого чи експерта.

Діяння, передбачене ст. 386 КК України, вчинюється

606

умисно з різних мотивів — корисливості, помсти, особис­тої заінтересованості тощо.

Відповідальність за ст. 386 КК України настає з шіст­надцяти років.

18.17. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

З метою повного, всебічного і об'єктивного викриття злочину орган дізнання, слідчий і прокурор у необхідних випадках письмово попереджає свідків, потерпілих, екс­перта і перекладача про їх обов'язок не розголошувати певних даних слідства (ст. 121 КПК).

Порушення цього обов'язку, розголошення даних до­судового слідства стороннім особам, незалежно від спо­собу і форми, утворює об'єктивні ознаки злочину.

За ч. 1 ст. 387 КК кваліфікується розголошення без до­зволу прокурора, слідчого або особи, яка проводила ді­знання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому за­коном порядку про обов'язок не розголошувати такі дані.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли дані слідства, про нерозголошення яких особа була письмово попереджена, стали відомі хоча б одній сторонній (сто­совно певної кримінальної справи) особі.

Розголошення даних попереднього слідства або ді­знання може бути умисним і необережним, наприклад, при телефонній розмові, що була підслухана сторонньою особою, або при втраті листа І т. ін.

Відповідальними можуть бути лише особи, які були письмово попереджені органом дізнання, слідчим чи прокурором про обов'язок не розголошувати даних по­переднього слідства чи дізнання.

Стаття 387 КК України на підозрюваних та обвинува­чених не поширюється.

Розголошення даних досудового слідства або дізнан­ня суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудо-вому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьб­лять людину, принижують її честь і гідність, кваліфікує­ться за ч. 2 ст. 387 КК.

607

18.18. Приховування майна

Приховування майна, що підлягає конфіскації, є ухиленням від додаткового покарання за вчинення зло­чину (ст. 59 КК України). Винна особа приховує все або частину свого власного майна, яке підлягає конфіс­кації, або на яке накладено арешт чи яке описано (ст. 388 КК).

Предметами утаювання можуть бути: належне винній особі майно, грошові суми, цінні папери (крім зазначе­них у Додатку до Кримінального кодексу), а також ті предмети, що були використані винним як засоби чи знаряддя вчинення злочину (ст. 81 КПК).

За ст. 388 КК кваліфікується одне з діянь: а) прихо­вування майна; б) розтрата майна (споживання, викорис­тання, знищення тощо), яке підлягає конфіскації, або на яке було накладено арешт чи яке було описано.

Приховування майна вчинюється умисно з метою ухилення від конфіскації майна. Відповідальними є ли­ше особи, майно яких було описано чи на майно яких було накладено арешт у зв'язку із вчиненням ними зло­чину.