18.10. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Конституцією України гарантується незалежність і не­доторканність суддів, забороняється будь-який вплив на суддів (ст. 126) і забезпечується захист інтересів суддів (ст. 127). Відправлення правосуддя вимагає заходів безпе­ки й інших членів та учасників кримінального судочинст­ва (потерпілих, свідків, експертів, перекладачів тощо).

За ст. 380 КК кваліфікуються:

а) неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття рі­шення чи прийняття неналежного рішення про заходи для безпеки учасників процесу судочинства (працівників суду, правоохоронних органів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві);

б) невжиття, чи несвоєчасне або неналежне вжиття заходів безпеки учасників судочинства, а також членів їх сімей та близьких родичів, якщо внаслідок такої бездія­льності та недбалості були заподіяні цим особам тяжкі наслідки - шкода здоров'ю, знищення чи пошкодження майна тощо.

Невжиття заходів безпеки вчинюється необережно; винна особа не передбачала настання таких наслідків своєї злочинної недбалості, але повинна була і могла їх передбачити.

Суб'єктами відповідальності за невжиття заходів без­пеки є посадові особи органу, на який покладено функції забезпечення виконання таких заходів.

18.11. Розголошення відомостей

про заходи безпеки щодо особи,

взятої під захист

Згідно з Кримінально-процесуальним законодавством України заходи безпеки встановлюються щодо потерпі­лих, свідків, експертів, перекладачів та деяких інших учасників процесу.

Предметом злочину, передбаченого ст. 381 КК, є ві­домості про заходи безпеки щодо зазначених осіб, які були взяті під захист.

За ч. 1 ст. 381 КК кваліфікується розголошення таких відомостей, якщо внаслідок цього особі, що була взята

602

під захист, була заподіяна шкода здоров'ю (побої, легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження тощо). Як­що внаслідок розголошення відомостей про заходи без­пеки потерпілому була заподіяна смерть чи інші тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження або велика ма­теріальна шкода), то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 381 КК.

Розголошення відомостей про заходи безпеки може бути вчинено як умисно, так і необережно.

Відповідальними за розголошення відомостей про заходи безпеки є посадові особи, які приймають рішен­ня про такі заходи і забезпечують їх виконання, а та­кож особи, яким відомості про заходи безпеки осіб, взя­тих під захист, стали відомі у зв'язку зі службою, а так само особи, взяті під захист, якщо ці дії призвели до за­подіяння шкоди здоров'ю іншої особи, взятої під захист.

18.12. Невиконання судового рішення

Відповідальними за злочин, передбачений ст. 382 КК України, є лише посадові особи, на яких було покладено обов'язок виконати судове рішення, вирок, ухвалу чи постанову суду, якщо ця особа мала можливість, могла виконати цей обов'язок.

За ч. 1 ст. 382 КК кваліфікується:

а) невиконання посадовою особою — вироку, ухвали чи постанови суду, судового рішення і

б) перешкоджання його виконанню. На відповідаль­ність посадової особи за невиконання судового рішення чи за перешкоджання його виконанню не впливають мо­тиви діяння, його тривалість.

Невиконання судового рішення посадовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або раніше судимою за такий злочин, або якщо невиконання судового рішення заподіяло істотну шкоду державним чи громадським інтересам, або охоро-нюваним законом правам і свободам громадян чи ін­тересам юридичних осіб, кваліфікується за ч. 2 ст. 382 КК України.

Умисне невиконання посадовою особою рішення Євро­пейського суду з прав людини кваліфікується за ч. З ст. 382 КК.

603