18.4. Порушення права на захист

Стаття 59 Конституції України закріплює право кож­ного громадянина, кожної особи на захист, на правову допомогу. У передбачених законом випадках ця допомо­га надається безоплатно.

Стаття 374 КК передбачає відповідальність за пору­шення цього конституційного права.

За ч. 1 ст. 374 КК кваліфікується:

а) недопущення своєчасно захисника, обраного обви­нуваченим, підозрюваним чи підсудним;

б) ненадання захисника у випадках, передбачених за­коном;

в) інше грубе порушення права на захист (ненадання всіх матеріалів справи для ознайомлення, неповідомлен­ня про обвинувачення тощо).

597

Порушення права на захист, яке призвело до засу­дження невинуватої у скоєнні злочину особи, або було вчинено групою осіб чи яке потягло інші тяжкі наслідки (самогубство, розірвання шлюбу тощо), кваліфікується за ч. 2 ст. 374 КК.

Порушення права на захист може бути вчинено умис­но і необережно.

Відповідальними за порушення права на захист є ли­ше особи, які проводили дізнання, слідство чи суд -тобто дізнавач, слідчий, прокурор чи суддя.

18.5. Постановленая суддями завідомо

неправосудного вироку, рішення, ухвали

або постанови

Винесення суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови є діяння, яке найбільшою мірою руйнує систему правосуддя.

За ч. 1 ст. 375 КК кваліфікується постановлення суд­дею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішен­ня, ухвали або постанови.

Неправосудними визнаються вироки, рішення, ухва­ли або постанови, які винесені з порушенням закону.

Діяння кваліфікується за ч. 1 ст. 375 КК лише у разі винесення суддею (суддями) завідомо неправосудного акту, тобто такого, неправосудність якого очевидна і зрозуміла кожному юристові і неправосудність якого усвідомлюється винною особою. Тому всілякі помилки у винесенні неправосудного акту складу злочину не містить.

Злочин вважається закінченим з моменту проголо­шення суддями (суддею) неправосудного акту.

Діяння, передбачене ч. 2 ст. 375 КК, визнається вчи­неним за обтяжуючих обставин, якщо воно спричинило тяжкі наслідки - призначення тяжкого покарання, розлад здоров'я потерпілого чи його рідних тощо, або було вчи­нене з корисливих мотивів чи в інших особистих ін­тересах. Якщо постановлення завідомо неправосудно­го акту було вчинено за одержання хабара, то вчинене утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ч. 2 ст. 375 КК і ч. 2 чи ч. З ст. 368 КК.

598

18.6. Втручання у діяльність судових органів

Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судців гарантується Конституцією і за­конами України. Вплив на судців у будь-який спосіб за­бороняється.

Стаття 376 КК України захищає незалежність суддів від будь-якого впливу з метою перешкодити відправлен­ню ними правосуддя.

Об'єктивну сторону злочину утворює будь-який вплив на суддю (суддів) - погрози, обіцянки, пригощання тощо. Погроза вбивством, застосуванням насильства чи зни­щенням майна підпадає під ознаки ст. 377 КК України.

За ч. 1 ст. 376 КК кваліфікується втручання у будь-якій формі у діяльність судці з метою перешкодити ви­конанню ним службових обов'язків або добитися вине­сення неправосудного рішення.

Вплив на судцю посадовою особою з використанням нею свого посадового стану визнається вчиненням злочи­ну при обтяжуючих обставинах або якщо втручання у ді­яльність судді чи суду перешкодило запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, кваліфікується за ч. 2 ст. 376 КК.

Втручання у судову діяльність вчинюється умисно, оскільки винна особа діє з метою домогтися винесення ви­гідного для неї судового рішення.

Суб'єктами відповідальності за ст. 376 КК України можуть бути всі приватні і посадові особи, які досягли шістнадцятирічного віку.