1.8. Доведення до самогубства

Певні дії утворюють склад злочину, і їх кваліфікують за відповідною частиною статті 120 КК за наявності та­ких умов:

1) якщо винний довів потерпілого до самогубства або до замаху на самогубство жорстоким з ним поводжен­ням, шантажем, примусом до протиправних дій чи сис­тематичним приниженням його людської гідності (побо­ями, голодом, холодом, ганьбою, цькуванням чи накле­пами тощо),- за ч. 1 ст. 120 КК;

2) якщо потерпілий перебував у матеріальній або ін­шій залежності від винного (був на утриманні, у шлюбі, підлеглий за службою, притягнутий до кримінальної відповідальності і т. ін.), або якщо до самогубства було доведено двоє чи більше потерпілих,- за ч. 2 ст. 120 КК.

Не визнаються в судовій практиці жорстоким повод­женням, здатними довести до самогубства, припинення статевих зв'язків, розірвання шлюбу, поодинокі випадки побоїв та інші незначні дії (відмова одружитися тощо).

Відповідальність за ч. 2 ст. 120 КК за доведення по­терпілого до самогубства або до спроби вчинити само­губство може нести лише особа, від якої потерпілий пе­ребував у матеріальній залежності, і тільки у випадку, коли це сталося внаслідок жорстокого поводження з ним.

Жорстоким поводженням визнаються безжалісні, гру­бі діяння особи, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання (мордування, систематичне нане­сення тілесних ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо). Систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи та інші форми знущання з честі і гідності людини).

П. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Украї­ни.- С. 177-178.

151

Перевищення особою влади або посадових повнова­жень, що призвело до самогубства потерпілого чи спроби вчинити самогубство, не утворює сукупність злочинів і кваліфікується лише за ч. З ст. 365 КК, яка передбачає від­повідальність за спричинення діянням тяжких наслідків.

За ст. 120 КК кваліфікується злочин як у тих випад­ках, коли потерпілий позбавив себе життя, так і в тих випадках, коли він намагався це зробити, але з незалеж­них від нього обставин залишився живий. Обов'язкови­ми ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 120 КК, є певні наслідки жорстокого поводження винного - само­губство чи замах на нього і причинний зв'язок між діями винної особи і цими наслідками.

Не може вважатися жорстоким поводження з потерпі­лим, якщо щодо нього вчинюються правомірні дії -притягнення до відповідальності; погроза викрити його злочинні дії, вимагання не порушувати громадський по­рядок, поводити себе гідно тощо. Доведення до самогуб­ства - злочин, як правило, необережний. Але він може бути і умисним (умисел може бути лише побічним).

За ч. 1 ст. 120 КК доведення до самогубства або до спроби вчинити самогубство внаслідок систематичного цькування чи наклепу кваліфікується в тих випадках, коли потерпілий не був у матеріальній або іншій залеж­ності від винного.

Підмова до самогубства чи пособництво самогубству кваліфікується за ч. 4 чи ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115 КК.²

Доведення до самогубства неповнолітнього кваліфі­кується за ч. З ст. 120 КІС.