15.17. Одержання незаконної винагороди

працівником державної установи

чи організації

Одержання працівником державного підприємства, уста­нови чи організації незаконної винагороди за виконання чи не виконання будь-яких дій з використанням службового становища посягає на авторитет органів державної влади і державного управління. Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 354 КК, є вимагання винагороди.

За статтею 354 КК кваліфікується незаконне одержан­ня працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є посадовою особою, у будь-якому виді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі способом вимагання за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації.

Вимаганням незаконної винагороди називається по­ставлення громадянина у такі умови, за яких він виму­шений дати винагороду, щоб захистити свої правоохо-ронювані інтереси.

Незаконною винагородою у ст. 354 КК України визна­ються будь-які матеріальні блага (гроші, майно, цінні па­пери тощо) або вигоди майнового характеру (майнові по­слуги) у значному розмірі, тобто такі, що становлять два і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Злочин, передбачений ст. 354 КК України, вчинюєть­ся особами, які не є посадовими. Це можуть бути техніч­ні секретарі, референти, охоронці, провідники вагонів на залізниці і т. ін.

15.18. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

Згідно зі ст. 42 Конституції України кожен громадя­нин має право на підприємницьку діяльність, яка не за­боронена законом. Держава забезпечує захист конкурен­ції у підприємницькій діяльності.

537

Злочин, передбачений ст. 355 КК, посягає на свободу підприємництва. Способами цих посягань є примушу­вання до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконувати який-небудь договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання.

Засобами такого примусу можуть бути: а) погроза вчинити насильство над потерпілим чи близькими йому людьми (завдати удари, побої, легкі тілесні ушкодження); б) погроза знищити чи пошкодити майно потерпілого або близьких йому осіб.

За ч. 1 ст. 355 КК кваліфікується примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'я­зань, тобто вимога виконати чи не виконувати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родича­ми, пошкодження чи знищення їх майна за відсутністю ознак вимагання (ст. 189 КК).

Вчинення діяння повторно або за попередньою змо­вою групою осіб, або під загрозою вбивства чи заподіян­ня тяжких тілесних ушкоджень чи такого, що було поєд­нане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, кваліфікується за ч. 2 ст. 355 КК України.

Якщо діяння було вчинене організованою групою (ст. 28 КК України), було поєднане з небезпечним для життя і здоров'я насильством, або якщо воно завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, то воно підпадає під ознаки ч. З ст. 355 КК України.

Діяння, передбачене ст. 355 КК, вчинюється умисно. Відповідальність за його вчинення настає з шістнадцяти років.