15.14. Перешкоджання діяльності народного депутата України чи депутата місцевої ради

Згідно зі ст. 86 Конституції України народний депутат України має право звернутися із запитом до органів дер­жавної влади, до керівників підприємств, установ і орга­нізацій, які зобов'язані розглянути його запит, вжити відповідних заходів і повідомити депутата про результа­ти розгляду його запиту.

За ч. 1 ст. 351 КК кваліфікуються:

а) невиконання посадовою особою законних вимог народного депутата;

б) створення штучних перешкод у роботі народного депутата;

в) надання народному депутатові зазнаки неправдивої інформації.

Невиконання посадовою особою законних вимог ко­мітетів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України або створення штучних перешкод у їх роботі чи надання їм недостовірної ін­формації - кваліфікується за ч. 2 ст. 351 КК.

Перешкоди діяльності народного депутата вчинюють­ся умисно, з метою добитися певних змін у діяльності депутата.

Відповідальними за перешкоди діяльності народного де­путата є лише посадові особи підприємств, установ чи ор­ганізацій незалежно від їх призначення і форми власності.

15.15. Умисне знищення або пошкодження

майна посадової особи чи громадянина,

який виконує громадський обов'язок

Умисне знищення чи пошкодження майна посадової особи або громадянина за виконання цими особами по­садових повноважень чи громадського обов'язку є пося­ганням на авторитет державної влади та на систему дер­жавного управління і відносини власності.

Діяння, передбачене ст. 352 КК, є помстою за держа­вну чи громадську діяльність потерпілого.

Потерпілими цього злочину визнаються: а) службові особи підприємств, організацій незалежно від їх форм власності; б) громадяни, які виконують громадський обов'язок та в) їх близькі родичі.

534

За ч. 1 ст. 352 КК кваліфікуються дії, якими знищує­ться чи пошкоджується майно посадової особи чи гро­мадянина або майно їх близьких родичів (про поняття знищення і пошкодження майна ст. 194 КК).

Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 352 КК у випадках вчинення його підпалом, вибухом або іншим загально-небезпечним способом, або коли знищення чи пошко­дження майна призвело до загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків - заподіяння великої майнової шкоди, тілесних ушкоджень кільком потерпілим тощо.

Стаття 352 КК передбачає відповідальність лише за умисне знищення чи пошкодження майна.

Стаття 352 КК передбачає відповідальність за спеці­альний вид знищення чи пошкодження чужого майна, а тому має перевагу перед статтею 194 КК і сукупності з нею не утворює.

Відповідальність за умисне знищення чи пошкоджен­ня майна посадової особи чи громадянина, який викону­вав громадський обов'язок, у зв'язку з виконанням цими особами своїх посадових чи громадських обов'язків за ч. 1 ст. 352 КК - настає з шістнадцяти років, а за ч. 2 ст. 352 КК - з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

15.16. Самовільне присвоєння влади або звання посадової особи

Самовільне присвоєння влади або звання посадової особи посягає на авторитет державної влади і на систему державного управління.

За статтею 353 КК кваліфікується самовільне, безпід­ставне присвоєння влади, яка надається законом її пред­ставникам (прокурорам, суддям, депутатам, слідчим, пра­цівникам міліції і т. ін.), або звання посадової особи (офі­цера міліції, наприклад), поєднане з вчиненням при цьому будь-яких суспільне небезпечних дій - привласнення чу­жого майна, позбавлення волі, доступу до таємної інфор­мації тощо. Якщо вчинення таких дій карається кримі­нальним законом, то скоєне утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 146, 185, 190 КК і ст. 353 КК України.

Самовільне присвоєння влади або звання вчинюється умисно, з метою вчинення суспільне небезпечних дій.

535

Самовільне присвоєння влади чи звання посадової особи для вчинення суспільне корисних дій (наприклад, з ме­тою припинити правопорушення чи затримати правопо­рушника) складу злочину не утворює.

Цікавий приклад самовільного присвоєння військового звання надрукувала газета «ФактьІ».¹

Звільнений у 1998 році від відбування покарання за кілька злочинів, Ю. Бобилєв придбав собі форму генера­ла російської армії і поселився у Києві.

Для початку Ю. Бобилєв з приятелем організували координаційний центр «Асоціація співробітництва з Ад­міністрацією Президента, Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України».

Для цього Ю. Бобилєв підробив візитки на більш гучне прізвище Юрія Горбильова. Фальшивого генерал-полков­ника не могли розпізнати не лише звичайні люди, але і справжні професіонали у Міністерстві оборони України, де у Ю. Бобилєва завелось чимало близьких друзів.

Мандруючи областями України, Ю. Бобилєв зайнявся посередництвом між покупцями і продавцями цукру, їздив до правління РАО «Газпром» ладнати справи українських «газових» бізнесменів, побував на прийомі у Р. Вяхірева.

Ю. Бобилєв брався за вирішення будь-яких справ і завжди їх вирішував завдяки своїм зв'язкам у Міністерс­тві оборони і МВС.

Кваліфікація дій Ю. Бобилєва за ст. 353 КК буде об­ґрунтованою тоді, коли буде доказано, що він присвоїв собі звання генерал-полковника російської армії з метою вчинення суспільно небезпечних дій. Поки що газета по­відомляє лише, що Ю. Бобилєв за допомогу влаштування житла у Києві робив прозорі натяки і загадково посміха­вся. Якщо Ю. Бобилєв натякав на винагороду, то значить пропонував дати йому хабара. Невідомо також, за що він влаштовував справи бізнесменів у «Газпромі»?

Навряд чи за спасибі. Отже, справу Ю. Бобилєва тре­ба розслідувати. Самі по собі дії авантюриста оригіналь­ні і засвідчують, що Остапи Бендери у нашому житті ще не перевелися, і стаття 353 КК буде мати роботу.

Відповідальність за самовільне присвоєння влади чи звання посадової особи настає з шістнадцяти років. По­садові особи, які самовільно присвоїли собі владу чи

¹ «Факти» 26 жовтня 2001 року. № 194. 536

звання іншої посадової особи з метою вчинення суспіль­не небезпечного діяння, підлягають відповідальності за посадовий злочин за ст. 365 КК України.