15.10. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

Злочин, передбачений ст. 347 КК України, посягає на службову діяльність працівників міліції, прокуратури і служби безпеки.

Засобами посягання е умисне знищення або пошко­дження майна, що належить працівникові правоохорон­ного органу або їх близьким родичам, у зв'язку з вико­нанням ним службових обов'язків, яке кваліфікується за ч. 1 ст. 347 КК.

Потерпілим від цього злочину визнаються лише пра­цівники міліції, прокуратури, служби безпеки та інших правоохоронних органів, визначених Законом України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист праців­ників суду та правоохоронних органів» (Закони України. Т. 6.- К.,- 1996.- С.ЗОЇ).

Знищення чи пошкодження майна потерпілих у зв'яз­ку з їх службовою діяльністю, вчинене підпалом, засто­суванням вибухових речовин чи іншим загальнонебез-печним способом або заподіяння цим смерті (хоча б одному потерпілому) чи інших тяжких наслідків, квалі­фікується за ч. 2 ст. 347 КК України.

Діяння, передбачене ст. 347 КК, вчинюється умисно з метою помсти за службову діяльність потерпілого або з метою залякування потерпілого.

Відповідальність за умисне знищення чи пошкоджен­ня майна за ч. 1 ст. 347 КК настає з шістнадцяти років, а за ч. 2 ст. 347 КК - з чотирнадцяти років.

Стаття 347 КК України містить спеціальний склад злочину стосовно загального складу, передбаченого ст. 194 КК України, а тому така конкуренція вирішується на користь ст. 347 КК, яка має перевагу перед загальною нормою.

15.11. Посягання на життя працівника

правоохоронного органу, члена громадського

формування або військовослужбовця

Посягання на життя працівника міліції, прокуратури, служби безпеки, та інших правоохоронних органів а також на життя члена громадського формування з охорони

530

громадського порядку чи військовослужбовця є засоба­ми посягання на службову діяльність цих осіб.

Посягання на життя працівника міліції, прокуратури чи служби безпеки та інших правоохоронних органів вчи­нюється у зв'язку з їх службовою діяльністю, а посягання на життя члена громадського формування з охорони громадського порядку і військовослужбовця - у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з охороною громадського поряд­ку. Потерпілими від цього злочину визнаються також близькі родичі працівника правоохоронного органу.

Посягання на життя у ст. 348 КК України охоплює як заподіяння смерті потерпілому, так і замах на вбивство. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на заподіяння смерті потерпілому.

Посягання на життя працівника правоохоронного ор­гану вчинюється умисно, умисел прямий, оскільки вин­ний діє з метою заподіяти смерть потерпілому.

Відповідальність за діяння, передбачене ст. 348 КК настає з чотирнадцяти років.

Посягання на життя працівника правоохоронного ор­гану є спеціальним видом вбивства з мотиву помсти за службову діяльність (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України). Стат­тя 348 КК містить спеціальний склад злочину, і тому він має перевагу перед загальним складом злочину п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.