2. Маршрути за замовчуванням

У таблицях маршрутизації не може бути маршрутів для всіх можливих вузлів мережі Інтернет. Зростання розмірів таблиць маршрутизації потребує більше ОЗП та обчислювальної потужності. Спеціальний тип статичного маршруту, названий маршрутом за замовчуванням, вказує який шлюз використовувати, якщо в таблиці маршрутизації немає шляху до адреси призначення. Звичайно маршрути за замовчуванням вказують наступний маршрутизатор на шляху до ІSP. У складних корпоративних середовищах маршрути за замовчуванням виводять Інтернет-трафік з мережі.

Команда для створення маршруту за замовчуванням схожа з командою для створення звичайного чи плаваючого статичного маршруту. Мережева адреса і маска позначаються як 0.0.0.0, в результаті отримуємо маршрут чотирьох нулів. У команді використовується або адреса наступного переходу, або параметри вихідного інтерфейсу.

Нулі вказують маршрутизатору, що для використання цього маршруту біти збігатися не повинні. Якщо не існує більш оптимального маршруту, маршрутизатор буде використовувати статичний маршрут за замовчуванням.

Кінцевий маршрут за замовчуванням, розташований на пограничному маршрутизаторі, відправляє трафік до ІSP. Цей маршрут позначає останній вузол в корпоративній мережі, як шлюз “останньої надії” для пакетів, що не вдається доставити. Ці дані відображаються в таблицях маршрутизації всіх маршрутизаторів.

Якщо в корпоративній мережі використовується протокол динамічної маршрутизації, пограничний маршрутизатор може відправляти маршрут за замовчуванням іншим маршрутизаторам у формі відновлення динамічних маршрутів.

3. Динамічна маршрутизація

   1. Призначення протоколів динамічної маршрутизації

Протоколи маршрутизації використовуються для полегшення обміну інформацією про маршрутизацію між маршрутизаторами. Протоколи маршрутизації дозволяють маршрутизаторам динамічно обмінюватися інформацією про віддалені мережі і автоматично додавати цю інформацію в своїх таблицях маршрутизації.

Протоколи маршрутизації визначають найкращий шлях до кожної мережі, який потім додається в таблицю маршрутизації. Одним з основних переваг використання протоколів динамічної маршрутизації є те, що маршрутизатори обмінюються маршрутною інформацією після зміни топології. Такий обмін дозволяє маршрутизаторам автоматично дізнаватися про нові мережі, а також знайти альтернативні шляхи, коли виникають проблеми з існуючим маршрутом.

В порівнянні зі статичною маршрутизацією, протоколи динамічної маршрутизації, вимагають менше затрат на адміністрування. Але відбувається це за рахунок використання частини ресурсів маршрутизатора для забезпечення роботи протоколів роботи (процесор, оперативна пам'ять) та пропускної здатності каналу зв'язку. Незважаючи на переваги динамічної маршрутизації, статична маршрутизація досі займає важливе місце в маршрутизації. Є моменти, коли статична маршрутизація є доцільнішою, хоча найчастіше ці типи маршрутизації поєднуються.

Призначення протоколів динамічної маршрутизації

Протокол маршрутизації – це набір процесів, алгоритмів та повідомлень, які використовуються для обміну інформацією про маршрутизацію та заповнення таблиці маршрутизації та вибору найкращого маршруту. Протоколи маршрутизації забезпечують:

• виявлення віддалених мереж;

• підтримку актуальної інформації;

• вибір найкращого шляху до мережі призначення;

• можливість знайти новий кращий шлях, якщо поточний шлях більше недоступний.

Компонентами протоколу маршрутизації є:

• Структури даних – деякі протоколи маршрутизації використовують таблиці та/або бази даних для своїх операцій. Ця інформація зберігається в оперативній пам'яті.

• Алгоритм – це набір кроків, що використовується протоколами маршрутизації, обробки інформації про маршрутизацію та визначення найкращого маршруту.

• Повідомлення – протоколи маршрутизації використовують різні типи повідомлень для виявлення сусідніх маршрутизаторів, обміну інформацією про маршрутизацію, а також інші завдання для вивчення та підтримки іформації про мережу.

Всі протоколи маршрутизації мають однакову мету – дізнаватися про віддалені мережі та швидко адаптуватися до змін в топології. Методи, які використовують протоколи маршрутизації для досягнення цієї мети залежать від алгоритму, який використовується протоколом та характеристик самого протоколу.

Класифікація протоколів динамічної маршрутизації

Протоколи маршрутизації поділяються на групи в залежності від характеристик. Найбільш вживаними протоколами маршрутизації є:

RIP – дистанційно-векторний протокол внутрішньої маршрутизації.

IGRP – дистанційно-векторний протокол розроблений Cisco (застарілий на сьогоднішній день).

OSPF – внутрішній протокол стану каналу.

IS-IS – внутрішній протокол стану каналу.

EIGRP – покращений дистанційно-векторний протокол, розроблений Cisco.

BGP – протокол вектору шляху зовнішньої маршрутизації.