2. Статична маршрутизація

Фізична топологія корпоративної мережі задає структуру для передачі даних. Маршрутизація забезпечує механізм її реалізації. У корпоративних мережах ускладнюється пошук оптимального маршруту до адреси призначення, оскільки в маршрутизатора може бути багато джерел інформації, на основі якої створюється таблиця маршрутизації.

Таблиця маршрутизації – це файл даних, що знаходиться в ОЗП і зберігає дані про підключення віддалених та безпосередньо під’єднаних мереж. У таблиці маршрутизації кожна мережа зв'язана або з вихідним інтерфейсом, або з наступним переходом.

Вихідний інтерфейс – це фізичний шлях, що використовується маршрутизатором для переміщення даних ближче до адреси призначення. Наступний перехід – це інтерфейс підключеного маршрутизатора, що переміщує дані ближче до адреси кінцевого призначення.

Крім того, у таблиці кожному маршруту призначається номер, що відображає ймовірність і точність джерела даних про маршрутизацію – адміністративна відстань. Маршрутизатори обслуговують дані про безпосередньо підключені, статичні та динамічні маршрути.

Маршрути з прямим підключенням

Безпосередньо підключена мережа підключається до інтерфейсу маршрутизатора. За допомогою налаштування інтерфейсу з ІP-адресою та маскою інтерфейс стає вузлом у підключеній мережі. Адреса мережі і маска інтерфейсу разом з типом і номером інтерфейсу відображаються в таблиці маршрутизації як безпосередньо підключена мережа. У таблиці маршрутизації безпосередньо підключені мережі позначаються символом C.

Статичні маршрути

Статичні маршрути – це маршрути, що налаштовуються адміністратором мережі вручну. Статичний маршрут містить у собі адресу мережі і маску для мережі призначення разом з вихідним інтерфейсом або ІP-адресою маршрутизатора наступного переходу. У таблиці маршрутизації статичні маршрути позначаються символом S. У статичних маршрутів найменша адміністративна відстань, оскільки вони стабільніші та надійніші за динамічні маршрути.

Динамічні маршрути

Протоколи динамічної маршрутизації також додають віддалені мережі в таблицю маршрутизації. Вони дозволяють маршрутизаторам спільно використовувати інформацію про надійність і статус віддалених мереж за допомогою виявлення мережі. Кожен протокол відправляє та отримує пакети даних, виконуючи пошук інших маршрутизаторів, оновлюючи та обслуговуючи таблиці маршрутизації. Маршрути, отримані за допомогою протоколів динамічної маршрутизації, визначаються протоколом. Наприклад, R позначається протокол RІP, а D – протокол EІGRP. Їм призначається адміністративна відстань протоколу.

Як правило, в корпоративній мережі використовуються і статичні, і динамічні маршрути. Статична маршрутизація спрямована на рішення конкретних мережевих задач. У залежності від фізичної топології за допомогою статичного маршруту можна керувати потоками трафіку.

Якщо обмежити трафік однією точкою входу/виходу, буде створена закрита мережа. У філіях деяких корпоративних мереж є тільки один можливий маршрут до іншої частини мережі. У цьому випадку кінцевий маршрутизатор не буде обтяжений відновленнями маршрутів і збільшенням навантаження через виконання протоколу динамічної маршрутизації, тому статична маршрутизація більш виграшна.

У залежності від розташування і функцій для деяких корпоративних маршрутизаторів можливе виникнення потреби використання статичних маршрутів. Прикордонні маршрутизатори використовують статичні маршрути для забезпечення безпечних стабільних маршрутів до ІSP. Інші маршрутизатори використовують протоколи статичної, або динамічної маршрутизації відповідно до задач.

Маршрутизатори корпоративної мережі використовують пропускну здатність, пам'ять і обчислювальні ресурси для перетворення NAT/PAT, фільтрації пакетів і інших сервісів. Статична маршрутизація дозволяє виконувати пересилання, уникаючи навантаження, що пов'язане з більшістю протоколів динамічної маршрутизації.

Статична маршрутизація передбачає вищий рівень безпеки, ніж динамічна, оскільки не вимагає відновлення маршрутів. Хакер може перехопити відновлення динамічної маршрутизації, щоб отримати дані про мережу.

Проте, і при статичній маршрутизації можуть виникнути проблеми. Вона вимагає тимчасових витрат і точності з боку мережевого адміністратора, що змушений вручну вводити дані маршрутизації. Проста помилка в статичному маршруті може привести до простою мережі та втрати пакетів. Після зміни статичних маршрутів у мережі можуть виникнути помилки і збої маршрутизації в ході ручного переналаштування. З цих причин статична маршрутизація не підходить для повсякденного використання у великих корпоративних середовищах.