1. Освітлення класу – кабінету образотворчого мистецтва

Раціональне природне і штучне освітлення класу має велике значення для нормального росту і розвитку, зміцнення здоров'я, підвищення загальної працездатності, профілактики короткозорості, виробничого, та спортивного травматизму у дітей і підлітків.

Особливу увагу слід приділяти освітленню навчальних примі­щень (класні кімнати, навчальні кабінети, насамперед кабінет крес­лення, майстерні, спортивний зал). Відомо, що зорова робота, здій­снення точних рухів потребують значного напруження органу зору, який у дітей шкільного віку може швидко стомлюватись. В умовах раціонального освітлення розвиток втоми уповільнюється.

Загальнобіологічний вплив на організм властивий в основному ультрафіолетовим променям природного світла: пожвавлення обмі­ну речовин, підвищення загальної та імунологічної реактивності, що зумовлює опірність організму проти інфекційних і застудних захворювань, збільшення вмісту вітаміну Д. В зовнішньому середо­вищі, вони здатні вбивати збудників захворювань (бактерицидна дія сонячного світла).

Сонячне світло позитивно впливає на психічний, зокрема емо­ційний, стан людини.

За даними спеціальних досліджень, оптимальна освітленість, яка допомогає зберегти під час роботи високий рівень зорових функцій, загальної працездатності людини, становить 600—1200 лк (люксів). При нормуванні штучного освітлення в приміщеннях (в зв'яз­ку з світлотехнічними можливостями) поки що виходять з найменших рівнів освітленості, допустимих при тих чи інших видах діяльності (150—200лк).

За гігієнічними вимогами освітлення повинно бути достатнім, рівномірним, не створювати блиску і надмірно яскравості на робо­чих поверхнях, що погіршує умови зорової роботи. Природне освітлення навчальних приміщень залежить від бага­тьох факторів: кліматичних умов, орієнтації та розмірів вікон, ко­льору будівель, які знаходяться напроти школи, стану погоди тощо.

Оптимальна орієнтація в конкретних умовах місцевого світлово­го клімату має забезпечити найбільш повне використання пози­тивного впливу інсоляції (загальнобіологічна, бактерицидна дія, достатня освітленість) та максимально обмежити її негативний вплив (перегрівання приміщень, засліплення зору).

Вікна навчальних приміщень у всіх кліматичних районах орієн­тують на південь, схід або південний схід. Для кабінетів малювання і креслення оптимальними вважають північну, північно-східну і пів­нічно-західну орієнтації. Рівномірність освітлення, відсутність блис­ку на робочих поверхнях при таких орієнтаціях підвищують ефек­тивність зорової роботи. При західній і південно-західній орієнтації вікон сонячні промені глибоко проникають у приміщення, що призводить до перегрівання їх, порушує теплову рівновагу людини. Потрапляючи в очі, вони засліплюють зір, сприяють швидкому розвитку зорової та загальної втоми.

Негативний вплив надмірної інсоляції пом'якшують сонцезахис­ними пристроями. Найкращі з них — підйомно-поворотні жалюзі з металевих пластин, розташованих під кутом, змінюючи який регу­люють світловий потік, що проникає крізь вікна. Якщо таких при­строїв немає, для сонцезахисту використовують фіранки із світлих тканин (штапельного полотна, попліну, репсу). Фіранки з синтетич­них тканин та полімерних матеріалів заборонені.

Для зменшення затемнення навчальних приміщень прийнято нормувати відстань між будинком (по фасаду) і навколиш­німи будинками, вона повинна бути не менша за 2,5—3 висоти ви­щого з них. Високоростучі дерева висаджують від вікон на відстані, не меншій за 10 м; гілки їх, особливо в разі північної орієнтації, щовесни коротко підрізають.

Одним з орієнтовних показників достатності природного освітлення є світловий коефіцієнт — відношення заскленої поверхні вікон до площі підлоги приміщення. В навчальних приміщеннях він повинен становити ¹/4 —¹/₅. Зменшення світлового коефіцієнта ¹/₆ допускають лише в допоміжних приміщеннях. Найкраща конфігурація вікон для навчальних приміщень — прямокутна (верхня частина вікна пропускає ззовні найбільше світла). Чим вужчі простінки між вікнами і меншу площу (не більше як 20% площ світлового пройому) займають віконні рами, тим краща освітленість природним світлом. Для зменшення втрат світла в будівництві останнім часом почали використовувати рами з металу. Освітленість робочих місць підвищується, якщо відстань між верхнім краєм вікна і стелею є мінімальною (20—30см), а нижній край вікна знаходиться на рівні поверхні стола навчальних меблів (80см). Глибину класної кімнати (відстань від світлонесучої до протилежної стіни) при однобічному освітленні передбачають не більшою за її подвійну висоту. Кожен студент з робочого місця повинен бачити небосхил.

У результаті пошуків найбільш раціональної конструкції вікон, для вищиго навчального закладу архітекторами і гігієністами було запропоновано стрічкове засклення (суцільна стрічка скла вздовж класної кімнати). Світловий коефіцієнт при стрічковому заскленні збільшується до ¹/₃, рівень освітленості біля вікна — на 59%. Відсутність простінків, робить освітлення більш рівномірним по довжині кімнати. Разом з тим зменшення висоти стрічкового вікна погіршує умови освітлення робочих місць біля протилежної стіни, значно зростає можливість перегрівання приміщень. Тому з погляду гігієни найбільш сприят­ливим є лівостороннє стрічкове засклення з правостороннім верх­нім підсвітом (з боку коридору чи рекреації) і обов'язковим сонцезахистом.

Для більш повної оцінки достатності природного освітлення прийнято визначати коефіцієнт природного освітлення (КПО) — відношення (в процентах) освітленості (в люксах) робочої поверх­ні до освітленості горизонтальної площини надворі поблизу будинку. КПО в навчальних приміщеннях на найбільш віддаленому від вікна робочому місці має бути не менший за 1,5% (III кліматичний район). На півночі, змінюючи конструкцію вікон, КПО відповідно збільшують, а на півдні, навпаки, зменшують. Визначати світловий коефіцієнт і КПО в ВНЗ може викладач фізики залученням студентів.

Збільшенню освітленості навчальних приміщень сприяє пофар­бування в білий колір навколишніх будинків, стелі, верхньої части­ни стін. Нижню частину стін (панелі) слід фарбувати в світлі тони (сонячний, блідо-жовтий, бежевий, салатовий). Краще відбиття світла такими поверхнями не лише підвищує рівень освітленості, а й створює оптимальне співвідношення яскравостей на робочих міс­цях (зошит — парта 2:1 — 4:1; класна дошка — зошит 1:3 —1:10; вікно —зошит 7 : 1). Парти та столи фарбують в колір на- турального дерева або зелену гаму кольорів, що позитивно впливає на функціональний стан органу зору і нервову систему дитини.

Штори для затемнення кабінетів під час демонстрації діафільмів, кінофільмів необхідно правильно навішувати. Після її закінчення викладач стежить за тим, щоб вони були повністю підняті і не закривали засклені поверхні вікон. Квіти розміщують на підставках у кутках кімнати, в підвісних кашпо. Вітрини, плакати і стінгазету для кращого відбиття світла стінами розвішують не ви­ще як 1,75 м від підлоги.

Шибки вікон у навчальних приміщеннях миють не рідше 3—4 ра­зів на рік ззовні і 1—2 рази на місяць з середини. Брудне віконне скло зменшує освітленість на 50—70%.

Мал. 1. Світильники: а) кільцевий; б)люмінесцентний.

У зв'язку з тим, що звичайне віконне скло майже не пропускає ультрафіолетових променів, вікна треба частіше тримати відкрити­ми протягом дня. Нестача природних ультрафіолетових променів може бути частково компенсована штучними джерелами ультрафіо­летового світла (як це роблять на півночі). В спортивному залі, май­стернях, аудиторіях їх нерідко об'єднують з світильниками звичайного або люмінесцентного освітлення.

Меблі в навчальних приміщеннях розміщують так, щоб основне денне світло падало на робочі місця зліва. Додаткове світло може падати зверху і справа. Світло, що падає спереду, засліплює зір.

Штучне освітлення навчальних приміщень забезпечують звичай­ними лампами розжарювання або люмінесцентними лампами ден­ного світла. Спектральний склад світла люмінесцентних ламп на­ближається до природного, вони більш вигідні економічно — при однакових витратах електричної енергії освітленість майже втроє вища, ніж від ламп розжарювання. Лампи рівномірно розміщують у плані стелі. Для приміщення площею 50 м² передбачають 8 звичайних, або 12 люмінесцентних світильників. У навчальних кабінетах із збільшеною площею кількість світильників також збільшують. Найменш припустиму освітленість від загального світла в навчальних приміщеннях наведено в табл. 1.

Таблиця 1.

Найменш припустима освітленість від загального світла в навчальних приміщеннях

Найменування приміщення, робочої поверхні	Найменша освітленість, лк			Питома потужність, Вт/м2 підлоги
	від люмінесц-ентних ламп	від ламп розжарю-вання		Від люмінесц-ентних ламп		Від ламп розжарю-вання
Класні кімнати, навчальні кабінети, майстерні з обробки металу і дерева, столи, парти, верстаки, класні дошки Кабінет малювання, креслярські столи	300 500		150 300	20 32	48 80

При освітленні лампами розжарювання рекомендують використовувати кільцеві світильники, які максимально розсіюють світло, з лампами потужністю в 300 Вт: СК-300 КМО-300 і люмінесцентні світильники (мал. 1). Загальна потужність ламп (на кімнату 50 м²) не по винна бути меншою за 2100-2400 Вт, питома (на 1 м²) — за 45 Вт За таких умов досягають мінімальних допустимих рівнів освітленості, для ефективної зорової роботи.

При люмінесцентному освітленні рекомендують світильники типу ПОД-2Х40, ШЛД-2Х40, ЛСО-2Х40 або ЛПР-2Х40 (2 лінії по 6 світильників) з лампами потужністю 40—80 Вт. Над дошкою (на висоті 0,3 м від верхнього краю) розміщують два дзеркальних світильники типу ІПМЗ, ШКД або ЛПО-12X40 з винесенням їх в бік класу на 0,5 м. Зближення рівнів освітленості дошки і робочого місця зменшує необхідність адаптації органу зору уповільнює його втому. Всі типи люмінесцентних ламп укомплектовують пристосуваннями, які зменшують шум при горінні. Для приміщень майстерень рекомендують пиловологозахисні світильники типуПВЛ-2Х40, ЛСО-8, ЛППО-0-1.

При зниженні рівня природної освітленості (вранці, присмерком, в похмуру погоду) штучне освітлення використовують як додаткове освітлення. Для цього передбачають окреме включення ламп над третім рядом парт і столів. Найкраще, якщо воно відбувається автоматично за допомогою фотоелемента. Дослідженнями доведено, що побоювання негативного впливу змішаного світла не обґрунтовані. Значно гірше на зорові функції і загальний стан організму впливає не освітленість робочого місця.

На рівень зорової і загальної працездатності учнів суттєво впливає також режим зорової роботи, відстань від очей до об'єкта, також розглядають, якість харчування, своєчасне призначення окулярів.