2.3. Перспективні методи навчання, що сприяють розвитку естетичної творчості школяр (експеримент)

Зараз у педагогіці дуже гостро стоїть питання особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання. Спосіб реалізувати особистісний підхід навчанні один – зробити навчання сферою само стверджування особистості. Тому на уроках учитель має дати можливість реалізуватися кожній дитині. Навіть, якщо в учня не дуже добре виходить практична діяльність. Коментуючи виріб, вказуючи на помилки, слід заохочувати словами до роботи, знаходити в кожному малюнку щось добре.

При цьому весь час необхідно опиратися на досвід дітей і поступово поповнювати його новою інформацією. Адже взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватися не шляхом витіснення індивідуального, а шляхом їх постійного узгодження, використанням всього накопиченого учнем у його особистій життєдіяльності, та поповнення суспільним досвідом.

Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках трудового навчання, завжди мають кілька розв’язків. Вони дають можливість виявити неповторність особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи навчальні завдання проблемно-творчого характеру, дитина шукає в собі творця. Тому вчитель повинен розуміти, що дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Щоб навчити учнів успішно конструювати, треба визначити їх вікові можливості в оволодінні цим видом діяльності.

Так молодші школярі можуть відтворювати і пов’язувати в своїй уяві відомості про просторові ознаки і кількісні співвідношення предметів, завдяки чому уявлювані ними образи втрачають фрагментарність, у них починають відбиватися не тільки статичні, але й динамічні ознаки предметів. Учні поступово оволодівають умінням пов’язувати окремі деталі образу в єдине ціле, а також абстрагуватися від попередньої ситуації, в якій виникає дане уявлення.

Підлітки можуть аналізувати умови більш складних конструктивних завдань. Створені або зібрані ними конструкції вони розглядають як єдине ціле. Підлітки здатні не тільки бачити помилки в зібраній конструкції, але й знаходити шляхи їх виправлення.

У процесі оволодіння шкільними знаннями значно удосконалюється технічне мислення. Учні вже можуть оперувати поняттєвими образами, узагальнювати їх. Вони привчаються довільно керувати своєю увагою.

У підлітків спостерігається більша порівняно з молодшими школярами планомірність, вдумливість, кмітливість, наполегливість у досягненні мети. Поряд з цим у них значно зменшується і повністю зникає хаотичність пробно-пошукових дій. Вони вже спроможні збирати моделі з готових деталей за їх словесним описом.

Учні можуть за допомогою вчителя спроектувати добре відомі їм предмети – дверну засувку, зажим для підвішування карт, підставку для пальника тощо.

Працюючи над своєю конструкцією, вони часто знаходять нові шляхи її удосконалення.

Для підлітків є доступним елементарне проектування незнайомих предметів за заданими експлуатаційними вимогами. В процесі конструювання вони починають користуватися для перевірки своїх розумових дій різного роду планомірно здійснюваними практичними способами. В такий спосіб вони перевіряють правильність обраних ними рішень. Досвід свідчить, що навіть учні IV-VІІІ класів можуть виготовляти нескладні вироби на замовлення підприємств: деякі деталі машини, інструменти, клітки для кролів та ін. Учні міських шкіл виготовляють для підприємств інструменти (молотки, кернери тощо).

Вчителі повинні створювати умови для технічної творчості учнів. Можливості для розвитку технічної творчості учнів виникають, зокрема, у тих випадках, коли вони виготовляють партії однакових виробів. При цьому доцільно застосувати пристрої. Вчитель залучає учнів до їх конструювання та виготовлення.

Отже, до планування позакласної і позашкільної роботи з трудового навчання слід підходити творчо. Щоб процес учіння спрямовувався не лише на формування операційних навичок і вмінь, на виконання виробничих завдань за готовими зразками, а й забезпечував би формування вмінь самостійно планувати свою роботу, робити розрахунки, конструювати, підбирати необхідні інструменти, матеріали, знаходити раціональніші технологічні прийоми, творчо розв’язувати ті або інші завдання. Бо однобічна виконавська спрямованість навчання, не дає можливості дітям творчо використати здобуті теоретичні знання в практичних цілях.

Нині виникає потреба у нових методах, які забезпечували б трудову підготовку молоді на рівні сучасних вимог. Таким перспективним методів трудового навчання є метод спрямовуючих відкриттів, при якому учні самостійно узагальнюють факти, а далі застосовують встановлені ними закономірності у розв’язанні нових трудових завдань.

Загалом у педагогіці метод проектів відноситься до розряду сучасних технологій, а у шкільних програмах з трудового навчання проблемі проектування відводиться чільне місце. Оскільки проект – це самостійно спланована робота, в якій навчальна діяльність поєднується з практичною роботою, матеріальним результатом якої може стати деталь чи виріб, він як технологія сприяє розвитку інтелектуальних, творчих і практичних здібностей дітей, їхньому самовияву та особистісному становленню

Індивідуально-особистісний підхід, який має здійснювати кожен учитель, допомагає кожному учневі удосконалювати свої вміння, навички та здібності у розкритті індивідуальності.

Такі уроки несуть високий ідейний заряд, мають пізнавальну й виховну і розвивальну цінність, якщо , організовуючи дітей на участь у проекті, вдасться зацікавити їх і зробити активними учасниками навчально-виховного процесу.

Кожен проект повинен захищатися його учасниками за таким планом.

• Коротка характеристика завдання та вимог до об’єкту проектно-технологічної діяльності.

• Опис прототипу.

• Що змінено? З якою метою?

• Особливості технологічного процесу виготовлення та складання деталей.

• Особливості оздоблення.

• Що можна змінити? Що не вдалося?

Неабияку роль у підвищенні ефективності трудового навчання може відіграти метод проблемних завдань. Він передбачає використання таких проблемних ситуацій, в яких учні потрапляють у становище дослідника, експериментатора, що здобуває нові знання. Творчо долаючи труднощі, які виникають під час розв’язання спеціально підібраних завдань, вони оволодівають узагальненими вміннями, які легко переносяться в нові умови діяльності.

Так за даними досліджень, члени трудових об’єднань технічного спрямування надають перевагу виготовленню знарядь праці. У дітей виникає бажання діяти з матеріалами, яким властивий порівняно невеликий опір: дерево, м’які види металу, а також папір і картон. Вони можуть виготовляти таблички для колекційних ділянок, ящики для розсади, мішечки і конверти для зберігання насіння, спортивний інвентар тощо, як на уроці з теми «Прийоми роботи на токарному верстаті з обробки деревини» .

Школярі-підлітки також можуть працювати у «Книжковій лікарні» (ремонтувати книги в шкільній бібліотеці) та гуртку «Умілі руки» (вишивати картини, серветки, аплікації для оформлення інтер’єрів; виготовляти іграшки для дитячого садка).

Індивідуальна робота з обдарованими дітьми повинна проводитися за індивідуальними планами.

Творча праця звеличує дитину в її власних очах, облагороджує її моральне обличчя. Дуже важливо, щоб у шкільному віці дитина бачила перші значні результати своєї роботи, передавала їх колективу, суспільству: предмети декору, дерев’яний посуд, меблі (полички, підставки тощо), іграшки…

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації піз­навальної діяльності, яка має кон­кретну передбачувальну мету — створити комфортні умови осві­ти, за яких кожний учень відчу­ває свою успішність, інтелектуа­льну спроможність. Організа­ція таких технологій передба­чає моделювання життєвих си­туацій, використання рольових ігор, спільне вирішення пробле­ми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефек­тивно сприяє виробленню в дітей життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взає­модії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого ко­лективу.

Але зміст розробки та вико­ристання інтерактивних методик на заняттях технологічних гуртків ми вбачаємо не тільки в ефективнос­ті новизни, оригінальності, а й у підвищенні якості навчального процесу. їх значення полягає в активізації пізнавальної і трудо­вої діяльності учнів, підвищення інтересу до занять трудового на­вчання. Розглянемо деякі з них.

Метод «Навчаючи вчуся». Ця модель колективного активного навчання вимагає робити вибір та обґрунтування, тренує вмін­ня вислуховувати один одного, концентруватися на певній темі. Учням пропонується об'єднатися в кілька груп (по 4, 5 осіб), по­тім кожний член групи отримує завдання — опрацювати інфор­мацію з карток чи підручника. Учні опрацьовують цю інформа­цію, ознайомлюють із нею чле­нів своєї групи, після чого той, хто найкраще засвоїв почуте по­відомлення, передає його в інші групи.

Метод «Мозкова атака». Сут­ність методу полягає в тому, що протягом обмеженого часу треба відповісти на певну кількість за­питань. При цьому можна фор­мулювати запитання таким чи­ном, щоб діти відповідали «так» чи «ні», або працювали із сиг­нальними картками, розроблени­ми згідно тематики занять. На­приклад, на занятті з теми «В'язання гачком» кожний учень одержує картки із зображеннями гачка та червоно­го клубка ниток. Діти, слухаючи запитання або твердження, по­винні підняти зображення гач­ків, якщо згодні з твердженням, і зображення червоного клубка ниток — якщо твердження не­правильне. Твердження можуть бути такими:

• точну дату виникнення в'язання не можна встановити через те, що вчені мало приділя­ють уваги вивченню цього питання;

• петлі підйому в'яжуть для того, щоб краї полотна не стягу­валися й усі ряди були однаковими;

• частина гачка, якою захвачу­ється нитка, називається стерж­нем;

• товщина нитки має бути в 1,5рази більшою за товщину гачка;

для того, щоб менше втом­люватися під час в'язання, щоб не траплялося ніяких непорозумінь, а робота виконувалась чіт­ко й охайно, потрібно бути уваж­ним на уроці.

Метод «Інтерв'ю за три кро­ки». Викликані два учні задають одне одному по три за­питання. Кожна правильна від­повідь наближає відповідача на один крок до суперника. Якщо учень не може відповісти на за­питання, то відповідає той, хто задав його.

Ігрові методи. Включення дидактичних, рольових ігор та ігрових моментів робить про­цес навчання більш цікавим, створює в дітей гарний робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні нового ма­теріалу. Прикладами таких форм діяльності можуть бути «Бліц­турнір» між двома командами, «Щасливий випадок». Можна запропонувати учням такі ігрові вправи, як «Збери дру­зів» (серед набору слів, записа­них на картках, зібрати «друзів», тобто терміни); «Хрестики-нулики» (слова-назви деталей, терміни записані на дошці в три стовпчи­ки, в кожному по три слова, по­трібно закреслити по горизонта­лі, вертикалі чи діагоналі слова, зв'язані за змістом, призначенням); «Загублене слово» (в конвертах знаходяться склади, за умовами гри з них не­обхідно скласти слова, що озна­чають, наприклад, складові час­тини гачка); «Секретні матеріа­ли» (учитель робить словесний опис предмета, який знаходить ся в скриньці, учні називають цей предмет).

Ефективними під час прове­дення занять обслуговуючої праці є рольові ігри. Прикладом є гра «Ми на виставці». Готуючись до неї, учні заздалегідь розподіля­ють між собою ролі екскурсо­водів, майстринь, манекенниць, репортера; організовують свою навчально-пізнавальну діяльність так, щоб якомога краще ознайо­митись із професією, яку обрали для своєї ролі. Екскурсоводи го­тують випереджувальні завдання, майстрині складають характерис­тики своїх виробів, манекенни­ці організовують показ моделей пошитого або зв'язаного одягу. Учні, які не отримали індивідуа­льної ролі, будуть екскурсанта­ми на «виставці» і готуються ви­словити своє враження репорте­ру. Отже, ніхто з учнів не зали­шається поза увагою, не відчу­ває себе зайвим.

Метод проектів. Під час ро­боти над проектами в учнів 7-8 класів створюється установ­ка на творчу діяльність Крозбивка клумб, газонів, оформлення коридорів, класних кімнат тощо), постій­ний пошук, що так важливо під час упровадження проектно-технологічної системи. При цьому виникають умови для формуван­ня особистісно значущих якос­тей, що виражаються у вмінні ке­рувати своїм емоційним станом, формуються оперативні практич­ні вміння. Навчально-трудовий процес організовується так, що практично всі учні залучені в навчальній і трудовій діяльності, мають можливість діяти залежно від наявних знань. їх спільна дія­льність у процесі засвоєння на­вчального матеріалу означає, що кожний учень робить свій вне­сок, здійснюється обмін знання­ми, ідеями, способами діяльнос­ті. Причому все це відбуваєть­ся за умови взаємної підтримки й в атмосфері доброзичливості, що дає змогу не лише здобувати нові знання, а й розвивати піз­навальну діяльність.

Розглянувши вплив інтерак­тивних методів на розвиток осо­бистості, хочеться зазначити, що їх використання є одні­єю з необхідних складових якіс­ної підготовки школярів до життя в умовах соціально-економічних перетворень.

Щоб виявити можливості різних форм позакласної роботи що до забезпечення розвитку естетично-творчих здібностей школярів було проведено дослідження з учнями 8-го класу. Для цього клас поділили на дві групи: контрольну (школярі, які практично не залучалися до позакласної роботи з трудового навчання) і експериментальну (учні – активні учасники технологічних гуртків та факультативів, конкурсів і виставок тощо). Використані нами тести та методики дали можливість дослідити ефективність процесу формування естетично-творчих здібностей учнів основної школи, можливості шкільних програм гуртків та факультативів, доцільність участі в конкурсах, виявити перспективні методи навчання, що сприяють розвитку естетично-творчих здібностей школярів.

У результаті проведеного експерименту встанов­лено

- даній проблемі присвячено багато посібників, монографій і статей,

- майже у кожної дитини є потреба проявити свої творчі нахили, і цю потребу учень може задовольнити тільки активно діючи;

- позакласна діяльність з трудового навчання (технологій) має значні потенційні можливос­ті для формування різносторонньо розвиненої особистості, яка може бути максимально зорієн­тована в інформаційному просто­рі.

Використані технології підви­щують результативність навчан­ня, сприяють вихованню гуман­них стосунків між усіма учасни­ками навчально-виховного про­цесу. Планово організована позакласна робота, дає змогу дітям краще засвоювати знан­ня, формує почуття колективіз­му, виховує моральні й організа­ційні якості особистості.

Критеріями оцінки в процесі навчального і контрольного експериментів нами були визначені три рівні підготовки учнів:

високий - відповідають на запитання, даючи загальну характеристику виробу, і пояснюють логічні зв’язки; при аналізі використовують поняття та терміни;

середній - відповідають на запитання правильно, але не завжди можуть пояснити, чому вони так думають; дають загальну характеристику виробу; розуміють деякою мірою виражальну сутність елементів, але не можуть дати точне пояснення суті їх поєднання у композиційній структурі; володіють термінологією, але не завжди адекватно їх використовують;

низький - важко відповідають на поставлені питання, вимагають додаткових навідних опорних орієнтирів, аналізують несуттєві зв’язки між композиційними елементами виробу, слабко володіють поняттями та термінологією .

Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальній групі , позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь школярів. Так, учні експериментальної групи значно краще виконали запропоновані завдання, ніж інші.

У процентному відношенні показники результатів експериментального навчання виглядають так: високого рівня в процесі формуючого експерименту досягли 20% дітей; середнього - 67%; низького 13% учнів. У контрольній групі показники були наступними: високого рівня досягли 14% дітей; середнього - 57% дітей; низького 29% учнів.

Учні експериментальної групи ставали переможцями шкільних та районних конкурсів технічної творчості, технічного моделювання, озеленення та квітникарства, вишивання та в’язання тощо.

Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики організації позакласної роботи з трудового навчання, спрямованої на розвиток естетично-творчих здібностей позитивно вплинули на формування відповідних умінь і навичок в учнів експериментальної групи.

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами удосконаленої методики формування естетично-творчих здібностей в учнів експериментальної групи порівняно з контрольною значно підвищився рівень розвитку відповідних умінь і навичок (див. діаграму додаток 2).

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ, завдань,форм та методів роботи і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок естетично-творчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольній групі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід (залучення школярів до позакласної і позашкільної роботи) здатний забезпечити оптимальний розвиток їх естетично-творчих здібностей .

Висновки

Творчий характер естетичного почуття людини проявляється як в матеріально-виробничій діяльності, так і в ідеальній, уявній формі - в її естетичних ідеалах. Наявність останніх свідчить про досить високий розвиток естетичного почуття, уявлень і фантазії людини, про її певний досвід у розумінні предметного світу, людей, їх поведінки, взаємовідносин між індивідами, а також між ними і суспільством в цілому.

Технологічна освіта має свої можливості впливу на людину, тому естетично-творче виховання потрібно розглядати не лише як процес набуття певних знань і вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.

Отже, позакласна робота з трудового навчання – один із засобів естетично-творчого розвитку вчителя та учнів. “Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням ”.

А вміле сполучення як нових, так і традиційно застосовуваних методів, творчий підхід до реалізації завдань, передбачених навчальними програмами і планами, та форм організації навчання є вирішальним фактором повноцінної трудової підготовки дітей загалом, і розвитку естетично-творчих здібностей зокрема.

Формування естетично-творчих здібностей школяра - це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в дійсності. Він передбачає вироблення системи уявлень, поглядів і переконань, забезпечує задоволення від того, що є дійсно естетично цінним. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення й уміння вносити елементи прекрасного в усі сторони буття, боротись проти всього потворного, низького.

У процесі експериментального дослідження в експериментальній групі активізувалась пізнавальна діяльність школярів, пропонувалась система організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію розвитку естетично-творчих здібностей.здібностей.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Алексеев В.Е. Организация технического творчества учащихся. — М.: Высшая школа, 1984. — 46 с.

2. Барабанов А. Г. Воспитание у учащихся творческого отношения к

труду. М., «Просвещение», 1960. –– 205 с.

3. Бех І.Д. Паця - головний вихователь школярів. - К. 1983

5. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей школярів // Поч. школа – 1999.– № 5 – с. 51-53

6. Беляев В.Д. Естетическое воспитание.- М.: Вища школа.- 1987.- 231с.

7. Демченко І. Творчий розвиток школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 62-64.

8. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К., 2002.

9. Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти в Україні. - К., 2011.

10. Збірник методичних знахідок учасників конкурсу "Учитель року"/А.В.Кудакова, Г.І.Мальченко.-К.,1997

11. Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процес. М., 1977. - С.46.

12. Концепція національного виховання // Освіта, 1996. - 7 серпня.

13. Комраков Н.С. Інспектування трудового навчання. – М. 1975

14. Крутецький В.А. Формування і розвиток здібностей учнів. // Рад. школа. - 1972. - № 4.

15. Коротяев Б.И. Учение процесс творческий.-М.,1980

16. Ковжеников В. Оптимізація навчальної діяльності //Рідна школа. 2009 – № 2-3. – с. 54-56

17. Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания.- М.: Педагогика, 1985.

18. Лисенко В. Особливості ціннісної структури підростаючої особистості // Цінності освіти і виховання: Науково-методичний збірник / За ред. О.Сухомлинської.- Київ, 1997.- 224с.

19. Лихачов Д.Б. Теория эстетического воспитания школьников. - М.: Знание, 1987.- 231

20. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. - Москва, 1992.

21. Махмутов М. И. Воспитывать интеллектуально активную личность. «Народное образование», 1967. –– 222 с.

22. Мілерян Є.О. Загально трудові політехнічні вміння та їх формування в учнів.- К.: Знання. – 1970

23. Ніколієнко О.С., Онищук Л.А., Сисоєва С.О. Творчість. Навчально-тематичний план і програми з розвитку творчих можливостей школярів.- К., 2010.

24. Пєхота О.М. Освітні технології – К.: «А.С.К.», 2001.

25. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.-К.,1997. - Розділ 8.

26. План всеукраїнських та міжнародних заходів з дітьми та учнівською молоддю на 2012 рік. – К., Педагогічна преса. - 2012

27. Рак Л.М., Боринець Н.І. Творчі проекти на уроках трудового навчання. – К.: Шкільний світ. – 2010

28. Рак Л.М., Боринець Н.І., Новак С. Трудове навчання. Обєкти праці.

К.: Шкільний світ. – 2010

29. Рудницька О. Педагогіка: загальна і мистецька. –Навчальний посібник. – К., 2002.

30. Скаткин М. Н. Что надо знать о современных проблемах дидактики. «Народное образование». –– 1967. –– № 1. –– С 47 ––49

31. Сеульський Р.П. Розвиток технічної творчості учнів.- К.: Знання. – 1987

32. Скалова Я. Методология й методы педагогических исследований. — М. 1989

33. Сухомлинський В.О. Розумове виховання й освіта підлітка. – К.: Рад. школа. – 1977

34. Ткаченко И.Г. Трудове виховання учнів. - К. 1978

35. Тхоржевський Д.О., Назимок І.М. Трудове виховання і професійна орієнтація школярів. – К.: Знання. – 1980

36. Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. – К., 2001.

Д о д а т к и

Додаток 1