2.2. Творче конструювання у позакласній діяльності.

Позакласна діяльність ставить за мету також навчити школярів конструювати. За своєю психологічною природою конструктивні вміння поділяються на репродуктивні і творчі. Загальним для обох видів конструктивних умінь є конструювання, створення працівником образу виробу, що має бути виготовлений. Різниця між ними полягає в тому, що в першому випадку побудова таких образів здійснюється на основі сприйняття готових креслень, рисунків, схем і словесних описів, тоді як у другому випадку працівник конструює ці образи самостійно в процесі творчого мислення та уяви, відтворюючи розроблену ним конструкцію у власних кресленнях, моделях, словесних описах, робочих рухах тощо.

Творче конструювання немислиме без ініціативи, самостійності, наполегливості і терпіння, вміння долати труднощі, що виникають на шляху до поставленої мети. Художнє конструювання розглядається в розділі «Проектування виробів» і його успіх залежить від творчого потенціалу учня, який включає такі якості:

• креативність – здатність продумувати нові ідеї, гіпотези, знаходити нетрадиційні способи вирішення проблемних задач, виявляючи при цьому оригінальність та винахідливість;

• інтуїція – пряме бачення суті речей, знаходження правильного вирішення проблеми з усвідомленням шляхів і способів досягнення;

• творча уява - самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних результатах діяльності; схильність до фантазування, створення нових образів;

• дивергентність мислення - альтернативність, здатність мати кілька підходів до вирішення одного і того ж завдання, міняти їх, бачити проблеми, об’єкти в різних ракурсах. Ця якість забезпечується швидкістю і гнучкістю думки, оригінальністю мислення, чутливістю до проблеми, здібністю до розробки гіпотези (здатністю довести рішення до кінця), ірелевантністю (незалежністю в судженнях), фантастичністю (здатністю відірватися від реального при зберіганні логіки суджень);

• оригінальність мислення – своєрідність якостей розуму, здатність створювати думки, які відрізняються від загальноприйнятих поглядів;

• асоціативність мислення - здатність використовувати різні асоціації при вирішенні проблем;

• інтелектуальна активність - це інтегральний пізнавально-мотиваційний показник рівня розвитку творчої особистості, не стимульований зовні.

Названі вище якості характеризують модель творчого школяра.

З погляду підготовки учнів до творчої конструктивно-технічної діяльності в позакласній роботі з трудового навчання дуже важливо знати не тільки основні етапи творчого процесу, але й ті вимоги, що ставляться до психіки людини, до її підготовки на кожному етапі.

Кожний етап творчості ставить свої специфічні вимоги перед творцем.

Але в основі є триетапна схема, яка включає такі основні моменти:

1) постановка творчого завдання;

2) розв’язання завдання в графічному плані;

3) виготовлення новостворюваного технічного об’єкта.

Як зразок можна навести фрагмент із заняття гуртка на тему «Художнє конструювання виробів».

Учитель, мотивуючи, завдання говорить: «На цьому занятті ми проведемо виставку-демонстрацію виконаних учнями ескізів моделей-аналогів та обговоримо деякі з них». Потім проводиться бесіда за запитаннями:

• Що таке зразок виробу?

• Що таке модель-аналог?

• Які типові перетворення ви використали для створення ескізу власної моделі виробу?

Практична робота «Художнє конструювання виробу» розпочинається поясненням учителя про те, що нова річ має бути не тільки оригінальною. Не менше захоплення має викликати і краса виробу. Тому в конструюванні широко використовують різні засоби мистецтва, зокрема художнє конструювання та оздоблення виробів. Учитель наголошує, що художнє конструювання – це створення конструкції виробів із використанням декоративного оформлення (тиснення, гравірування, шліфування, оздоблення прикрасами тощо). Цей спосіб дає можливість найповнішого втілення фантазії в різних виробах.

Перед початком виконання практичної роботи обов’язковим є інструктаж до виконання практичної роботи, ознайомлення з прикладами художнього оздоблення виробів із листового металу та дроту. Аж потім ставляться завдання

• продумати художнє оздоблення власного виробу,

• нанести на ескіз моделі-аналогу власного виробу зразок його художнього оздоблення.

Безпосередньо виконуючи практичну роботу, учні виготовляють ескіз художнього оздоблення виробу у вільній техніці: кольоровими олівцями, простим олівцем, гуашшю, акварельними фарбами, фломастерами тощо.

Під час практичної роботи вчитель надає учням консультації, разом з ними аналізує художнє оздоблення виробів, за необхідності пропонує внести корективи відповідно до естетичних вимог.

Підсумок заняття - виставка кращих робіт учнів, конкурс-захист власних розробок.

При цьому учитель акцентує увагу учнів на кращих ескізах майбутніх виробів, пояснює допущені помилки та методи їх усунення.

Автори найбільш популярної і прогресивної концепції «розвиваючого навчання» Г.С.Костюк і професор Н.О. Менчинська прийшли до висновку, що головним засобом і показником розвитку учнів є рівень узагальнення і перенесення набутих ними вмінь у нові ситуації і умови діяльності.

Виявилося, що головне тут – наявність в учнів певних мотивів творчості.

Важлива умова реалізації першого етапу творчого процесу – технічна спостережливість: уміння учнів аналізувати конкретні технічні явища, критично ставитись до них, помічати недоліки навіть в технічних об’єктах і процесах.

Реалізацію другого, найбільш важкого етапу творчого процесу ґрунтується на складній аналітико-синтетичній діяльності людини. Цей етап передбачає пошук провідності ідеї творчого задуму, розробку принципу винаходу, конкретизацію способу розв’язання завдання і його здійснення в графічному плані. Інакше кажучи, другий етап творчого процесу передбачає створення ідеальної моделі технічного об’єкта та її втілення у формі графічного зображення. Умовами успішної реалізації цього етапу є високорозвинена творча уява, технічне мислення, здатність здійснювати уявне перетворення образу предмета, що створюється, а також відповідні знання, уміння та навички.

Третій етап творчого процесу передбачає виготовлення виробу за заданим графічним зображенням. Цей етап не позбавлений елементів творчості. Перехід від «теоретичної» моделі виробу до «практичної» нерідко висуває нові завдання і вимагає деяких пошуків та інтелектуального напруження.

Процес у більшості випадків дитячої творчості, коли завдання, як правило, прості, третій етап здійснюється на основі графічних і трудових умінь та навичок і не вимагає особливих творчих зусиль, тобто здійснюється шляхом репродуктивної діяльності.

Аналіз показує, що справжня творча діяльність починається з самостійного пошуку проблеми (завдання) і завершується остаточним втіленням розробленої ідеї у новостворюваному виробі.

Організовуючи творчий процес і на уроці, і в позаурочний час, учитель повинен націлювати своїх вихованців на самостійну роботу, але з таким розрахунком, щоб в разі виникнення труднощів, він міг подати необхідну допомогу.

Співвідношення між творчою та репродуктивною діяльністю учня служить показником його активності. Чим більше вчитель змушений допомагати учневі, тим нижча творча активність останнього. Досить вдало це можна прослідкувати на прикладі заняття по темі « Технологія оздоблення виробів з деревини металевими вставками». Під час актуалізації опорних знань варто запропонувати учням дати відповіді на такі запитання:

1. З якою метою оздоблюють вироби?

2. Яку технологічну операцію називають різьбленням?

3. Які відомі вам техніки різьблення?

4. Що є спільного й відмінного між контурним та тригранно-виїмковим різьбленням?

5. Яких правил безпечної праці необхідно дотримуватися під час різьб­лення?

Необхідним обладнанням такого заняття є зразки виробів, набір інструментів, матеріали для оздоблення, які мають знайти своє застосування в ході вивчення теоретичного матеріалу.

Технологія оздоблення виробів з деревини, металу, рогу та інших ма­теріалів відома ще із часів скіфської культури. У Києві в Софійському соборі збереглися такі вироби, що є історичними пам'ятками XI ст. їхні фрагменти оздоблювалися технологіями, які народні умільці застосо­вують і нині. Однією з них є мозаїка. Це орнаментальне або сюжетне зображення, виконане з однорідних або різних матеріалів (камінь, скло, керамічна плитка, деревина). Мозаїка є одним із видів монументального декоративного мистецтва і застосовується для оздоблення інтер'єрів громадських приміщень та монументальних споруд.

З алежно від матеріалів, які викорис­товуються, прийомів виконання та худож­ніх особливостей є кілька видів мозаїки, серед яких особливе місце належить мозаїці по деревині. Найвідоміші види мозаїки по деревині - інтарсія, маркетрі, інкрустація та ін.

Інтарсія - зображення або узори, які виконують вклеюванням тонких пласти­нок деревини іншої породи у вирізані на поверхні виробу заглиблення.

Маркетрі - наклеювання рисунка, набраного з кусочків шпона різних порід дерев, на поверхню виробу.

Для виконання маркетрі застосовують ножі-різаки з гострим кутом скосу 30...45° і кутом загострення 10... 15°. На обох боках різця є широкі фаски.

Н айпоширеніший технологічний спосіб виконання маркетрі - послі­довне врізання окремих елементів у фоновий шпон.

Контури допоміжного рисунка (ескіза), виконаного у натуральну ве­личину і в кольорі, переводять на кальку. Комбінований рисунок через копіювальний папір переносять на фоновий шпон. Це - перший етап роботи. Другий етап - вирізування гнізд і вставок окремих елементів мозаїчного набору.

Інший спосіб оздоблення маркетрі полягає в наступному. Ножем-різаком вирізають на фоні один елемент. Під гніздо, яке утворилося, підстав­ляють шпон іншого кольору, призначений для вставки, і підбирають за­дане ескізом розміщення текстури. Притиснувши лівою рукою обидва листи шпону так, щоб вони не зміщувалися, кінчиком ножа обводять контур вставки (при цьому ніж злегка нахиляють до середини гнізда, а його кінчик щільно притискують до стінок). Потім забирають фон і по контуру вирізають вставку так само, як і гніздо. Після виготовлення гніз­да вставку розміщують на фоні і закріплюють із лицьового боку клейо­вою стрічкою так, щоб вона закривала всі стики між фоном і вставкою.

Третій етап - приклеювання набору на основу (облицьовування). Клей наносять рівномірним шаром на основу і накладають на неї набір (покри­тий клейовими стрічками) лицьовим боком угору. Приклеєний до основи мозаїчний набір витримують під тиском між щитами, стягнутими струб­цинами.

Після висихання з набору акуратно знімають клейову стрічку і цик­лею вирівнюють поверхню мозаїки.

Останній етап роботи - шліфування дрібнозернистою шліфувальною шкуркою, покриття лаком і полірування поверхні.

Під час використання маркетрі для прикрашання виробів із деревини доцільно підбирати орнаменти строгої геометричної форми.

Інкрустація - це оздоблення врізаними в поверхню деревини плас­тинками із металу, слонової кістки, перламутру та інших матеріалів. При цьому врізки (вставки) розташовані на одному рівні з оздоблюваною поверхнею і відрізняються від неї тільки кольором або матеріалом.

Інкрустацію металу по деревині найчастіше поєднують з іншими вида­ми художньої обробки деревини. Інкрустація металом виконується май­же так само, як і деревиною, з тією різницею, що метал не наклеюють на оздоблювальній поверхні, а забивають загострені напилком частинки вставки. Сутність її полягає в наступному. На готовий виріб наноситься контурний малюнок, а по ньому долітцями потрібних профілів прорізу­ють щілину завглибшки до 3 мм. У прорізані щілини забивають підігнані смужки металу. Щоб метал краще заходив у щілини, металеві смужки з одного боку загострюють напилком. Метал забивають у деревину без клею. Можна інкрустувати також кольоровим дротом. Для цього кінчи­ки дроту загострюють напилком, потім уставляють у гніздо від шила і відрізають над поверхнею на висоту 3...4 мм. Метал забивають трохи вище від рівня виробу, а потім виступ знімають напилком, шліфують наждачним папером і покривають лаком або полірують.

Щоб спонукати учнів до творчості, практичну роботу доцільно розпочати зі з’ясування таких питань:

1. Які є види художнього оздоблення виробів із деревини?

2. Що спільного й відмінного між оздобленням виробів інкрустацією металом та дерев'яними вставками по деревині?

Далі робота виконується за інструкцією з чітким додержанням правил безпеки:

1. Користуватися лише справним, добре загостреним інструментом.

2. Ручки різальних інструментів, молотків, киянок повинні міцно триматися.

3. Під час різання необхідно слідкувати, щоб пальці руки не знаходилися на лі­нії напряму руху леза інструмента.

4. Різальні інструменти розміщують у футлярах або лотках різальною частиною вниз «від себе».

5. Відходи стружки не здмухувати, а прибирати щіткою - зміталкою.

6. Передавати різальні інструменти іншому учневі можна лише лезом «до себе».

7. Інструменти не розміщувати та не зберігати в робочому одязі.

8. Після завершення роботи інструмент зберігати у відведених для нього місцях.

Послідовність виконання роботи така :

1. Підготуйте раніше виготовлені вироби, що мають площинну форму та форму обертання (циліндричну, конічну, кулясту тощо).

2. Виконайте ескіз орнаменту або сюжетного малюнка для оздоблення виробу металевими вставками.

3. Розмітьте місця для кріплення металевих уставок.

4. Виміряйте діаметр або ширину, товщину чи глибину кріплення металевих уставок.

5. Намітьте шилом або ножем-різаком чи іншим різальним інструмен­том заглиблення для кріплення металевих уставок.

6. Закріпіть металеві вставки на поверхні виробу.

7. Проконтролюйте якість вставлення металевих уставок.

8. Зачистіть виступаючі частини вставок напилком, а оздоблювальну поверхню - дрібнозернистою наждачною шкуркою.

Завершені роботи учнів зазвичай демонструються у шкільному методичному кабінеті, а також на виставках, приурочених до різних свят та батьківських зборів. З ініціативи вчителів учнівськими роботами можуть оформлятися школи. За таких умов учні відчувають значимість своєї роботи і разом з батьками і знайомими радіють своїм успіхам, дивлячись на власні творіння. Такі успіхи вселяють упевненість в дитину і спонукають її ще більше зусиль і часу віддавати справі творчості.

Над завданнями, які зацікавлюють, учні працюють і на уроках, і в позаурочний час; виконують їх в якості домашніх завдань.