Лекція № 4-5 методи кодування економічної інформації План

1. Класифікація економічних даних.

2. Методи класифікації економічної інформації.

3. Методи кодування економічної інформації.

Література:

1. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб.- 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. ст.61-76.

2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник.–К.:Професіонал,2006.ст.16-20.

1. Класифікація економічних даних

Класифікація і кодування — це дві невіддільні частини од­ного процесу — перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. Наведемо ос­новні терміни й поняття, використовувані в цій галузі.

• Класифікація — це поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

Під час класифікації використовуються такі поняття.

• Система класифікації — сукупність методів і правил класи­фікації та їхній результат.

• Об'єкт класифікації — елемент класифікованої множини.

• Ознака класифікації — властивість або характеристика об'єк­та, за якою виконується класифікація.

• Значення ознаки — якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

• Класифікаційне угруповання — частина об'єктів, яка виді­лена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви кла­сифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

• Рівень класифікації — етап класифікації при ієрархічному методі, внаслідок якого формується сукупність класифікацій­них угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

• Глибина класифікації — кількість ступенів класифікації.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

• Кодування — це створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єктові класифікації.

• Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання та об'єкта класифікації.

• Алфавіт коду — система знаків, узятих для створення коду.

• Основа коду — кількість знаків у алфавіті коду.

• Розряд коду — позиція знака в коді.

• Довжина коду — кількість знаків у коді без урахування пропусків.

• Структура коду — умовне позначення складу та послідов­ності розміщення знаків у коді.

• Контрольне число — розрахункове число, яке використо­вується для перевірки вірогідності запису коду.

• Перекодування — присвоєння закодованому об'єктові ново­го коду.

• Перекодовувальні таблиці — таблиці взаємної відповідності кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним втіленням класифікації і кодування є класи­фікатор.

• Класифікатор — це офіційний документ, який являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угру­повань або об'єктів класифікації.

Класифікатори можна створювати системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за локального — у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікація і кодування — невіддільний елемент створен­ня і функціонування комп'ютерних ІС. Метою класифікації та (кодування є упорядкування і взаємоузгодження різних пред­метів, понять, властивостей чи інших елементів інформації. Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інфор­мації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.