Тема II. Соціалізація особистості

Поняття "соціалізація"

Соціалізація — процес формування людської особистості на основі навчання й виховання, засвоєння соціаль­них ролей, суспільного та власного досвіду, що пере­творює людину на члена суспільства. Соціалізація — це процес засвоєння і подальшого роз­витку індивідом соціального й культурного досвіду, трудових навичок, знань, навичок спілкування, норм, цінностей, традицій, які накопичуються і передаються від покоління до покоління для формування соціальних якостей та розвитку його індивідуальності. Соціалізація проходить такі ступені, які формуються за­вдяки діалогу:

1. "Я" і "я" — формується самосвідомість, внутрішній світ.

2. "Я" і "ти" — основні моральні почуття (любові, друж­би тощо).

3. "Я" і "ми" — групові, кланові, кастові, класові, націо­нальні, державницькі почуття, звичаї, традиції, пере­конання.

4. "Я" і "вони" — міжособові, міжгрутгові, суспільні су­перечності та спричинені ними почуття, настрої, ідеї, вчинки.

5. "Я" і "суспільство" —ставлення до світу створених ре­чей, ідей, відносин.

6. "Я" і "людство" — родова самосвідомість.

7. "Я" і "природа" — екологічна свідомість і ставлення до навколишнього середовища.

8. "Я" і "універсам" — світогляд, релігійні та філософ­ські ідеї, погляди на сенс життя і смерті.

Завдяки соціалізації відбувається навчання, вихован­ня та трудова діяльність, а результатом вважають грома­дянина, представника своєї вітчизни. Людина народжу­ється спочатку як біологічна істота, але виховується в суспільстві і стає особистістю.

Соціальне в людині — належність людини до суспільства і причетність до його життя:

•людина може розвиватися лише в соціальному се­редовищі;

• тільки в суспільстві природні задатки людини пере­творюються на здібності;

• тільки в процесі діяльності формуються і розвива­ються соціальні відносини;

• генетично закладені психічні особливості людини (пам'ять, темперамент, чуттєвість) можуть зміню­ватися і корегуватися тільки у суспільстві.

Людина стає особистістю, розвивається лише в соці­альному середовищі. Втрачаючи його, вона втрачає риси особистості й не розвивається. Тільки в соціальному ото­ченні людина засвоює зразки поведінки і наслідує їх.

Формування особистості відбувається в процесі со­ціалізації.

Людина соціальна — є частиною сукупності взаємозв'яз­ків між собою. Вплив суспільства на людину відбувається через:

•сім'ю;

• школу;

• міжособистісні взаємини в процесі навчання;

•засоби масової інформації (телебачення, радіо, друковані засоби інформації, мереже глобального зв'язку Інтернет);

• політичну систему суспільства, яка може сприяти становленню громадянського суспільства або зава­жати;

• релігійні вірування;

• національні традиції.

Родинна соціалізація

Родина - певна сукупність людей, пов'язаних кровно-спорідненими зв'язками, спільними властивостями й ознаками за походженням. Велику роль у соціалізації відіграє родина.

Родинна соціалізація — процес засвоєння індивідом пев­ної системи знань, норм та цінностей, які спові­дуються родиною і дають змогу функціонувати йому як повноправному члену родини.

Форми соціалізації в родині

1. Звичаї та традиції, у світі яких живе людина від наро­дження до смерті.

2. Дотримання в родині державно-правових норм - пра­вил поведінки, що регулюють різні сфери суспільних відносин, які встановлює та охороняє держава.

3. Мова як засіб спілкування, мислення і висловлення людиною думки чи почуття, засіб збереження та пе­редачі інформації, а також управління людською по­ведінкою.

Усе скороминуще, все мінливе: і влада, і слава, і

багатство, і самі покоління.

Єдине, що людина має незмінного, вічного, святого — це родина.

Родина — цемент людей, це єдине щастя, на яке може людина претендувати (В. Винниченко)

Сім'я

Велику роль у соціалізації відіграє сім'я, бо вона є пер­шою ланкою підготовки людини до життя в суспільстві.

Сім'я — основа суспільства

Людина — суспільна істота і вона не може існувати сама по собі, все її життя пов'язане з різними людськи­ми об'єднаннями, спільнотами або групами. Група — обмежена певною чисельністю спільнота людей, що виділяється в суспільстві на основі певних ознак (виду діяльності, соціальної належності тощо). Серед них важлива роль належить сім'ї.

Сім'я - заснована на шлюбі або кровноспоріднених зв'язках мала соціальна група людей, члени якої пов'язані спільністю побуту й майна, взаємною мо­ральною відповідальністю і взаємодопомогою. Сім'я є взаєминами між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.

У сім'ї людина народжується, зростає і виховується, вступає в перші людські контакти, вчиться ходити, роз­мовляти, любити, тобто бути людиною.

У сім'ї і через сім'ю здійснюється входження індивіда у свідоме суспільне життя.

Таким чином, сім'я — основа суспільства.

Соціальні функції сім'ї

1. Репродуктивна — відтворення людини.

2. Соціалізація особистості — входження індивіда у сві­доме суспільне життя.

3. Виховання людини.

4. Ведення спільного господарства.

5. Господарсько-побутова — цілеспрямований розподіл обов'язків у домашньому господарстві.

6. Рекреативна — відтворення фізичних і психічних сил людини у сімейному колі.

7. Організація дозвілля — забезпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій сфері.

8. Сексуальна — задоволення сексуальних потреб людини.

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук - історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, де­мографії, етнографії, соціології тощо.

Тенденції розвитку сучасної сім'ї в Україні

XX століття принесло кризу патріархальної сім'ї, яка триває і на сучасному етапі. Вона проявляється в:

• емансипації жінок;

• зниженні народжуваності, що зумовлено змінами в соціально-економічній сфері;

• звільненні сім'ї від виховних функцій завдяки вдо­сконаленню системи суспільного виховання та освіти;

• збільшенні розлучень;

• зростанні громадянських шлюбів;

• небажанні значної частини молоді одружуватися і створювати сім'ю;

•збільшенні неповних сімей, у яких питанням вихо­вання дітей займається одна мати.

Криза сім'ї має загальний характер майже для всіх країн світу і є породженням індустріальної цивілізації.

У більшості сучасних держав закон вимагає оформ­лення (реєстрації) шлюбу.

Для України питання сім'ї дуже важливе, оскільки кри­зові явища значно погіршили становище сім'ї в суспіль­стві. У багатьох сім'ях прибутки значно нижчі за необхідні витрати, що спричинило зменшення витрат на культурні потреби. Особливо ці зміни зачепили молоді сім'ї.

В Україні налічується 17 млн сімей, з яких:

11,2 млн — у міських поселеннях,

5,8 млн — у сільській місцевості.

Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%,

з двома-49,3%,

з трьома — 7,4%,

багатодітних і бездітних — 10%.

Нині в Україні переважають прості сім'ї, які в своєму складі мають подружжя з дітьми будь-якого віку або без них. Таких сімей 75%.

Сімей, які складаються з двох і більше подружніх пар, коли одружені діти живуть разом з батьками, є 4,8%. В Україні характерні такі тенденції розвитку сім'ї:

• наростання процесу руйнування традиційної сім'ї, виникнення різноманітних варіантів співіснування людей;

• збільшення кількості бездітних шлюбів;

• піднесення серед сімейних цінностей матеріального забезпечення;

• ослаблення почуття сімейного обов'язку в окремих сім'ях: у батьків - перед дітьми, у дітей - перед бать­ками, молодших — перед старшими, у подружжя — одне перед одним.

Тендерна соціалізація особистості

В історії різних народів протягом століть жінки за­знавали жорстокої дискримінації та всіляких утисків. їм забороняли брати участь у політичній діяльності та обі­ймати державні посади. Поширеним явищем була над­мірна експлуатація жіночої праці на виробництві, в сім'ї (так зване „домашнє рабство"). Наслідки цього відчува­ються і в сучасному суспільстві. Тому в XX ст. спочатку в окремих державах, а згодом на міжнародному рівні почали вживати заходів щодо поліпшення становища жінок, розширення і забезпечення їхніх прав, захисту їхніх інтересів.

У сучасному міжнародному праві основу захисту прав жінок становить принцип рівності чоловіка й жінки. Цей принцип закріплено у статуті ООН як обов'язок поважати права всіх, незалежно від статі. У 1948 р. було прийнято Загальну декларацію прав людини, яка також проголосила цей принцип. Згідно зі статтею 2 Декларації кожна людина повинна володіти всіма правами і свобо­дами, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови.

Жінка в Україні має такі самі, зафіксовані в Консти­туції та поточному законодавстві, права й обов'язки, що і чоловіки.

Жінкам гарантовано політичні права. Саме реалізація цього права забезпечує жінці можливість брати участь у керуванні державою на всіх рівнях.

Жінкам закріплено право на працю, на однакові можливості під час найму на роботу, право на вільний вибір професії, на просування по службі та гарантії за­йнятості, право на соціальне забезпечення, на охорону здоров'я і безпечні умови праці.

Жінкам гарантуються права у зв'язку з народженням та вихованням дитини, на особливий захист материнства.

Необхідність спеціального правового регулювання у сфері захисту прав жінок ще зберігається, бо потрібне поліпшення становища жінки в суспільстві.

Творчі завдання Роздуми

Висловте своє ставлення до слів.

"Родина", "рід" — це слова святі! Вони потрібні кожному в житті, Бо всі ми з вами — гілочки на дереві, Що все стоїть віки. Це дерево — наш славний родовід, Це батько, мати, прадід твій і дід.

Ми до батьків сказати хочем слово,

Сповнене ніжності й любові,

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

Чи згодні ви з думкою?

1. Усе, що ти зробиш для власних батьків, і чекай собі від дітей своїх (Піттак).

2. Вагомим чинником зміцнення шлюбних відносин є спільна, значима для обох діяльність.

Прокоментуйте слова

1. "Кожна родина - це частина держави" (Аристотель). "Сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань" (В. Сухомлинський).

"У сім'ї закладається коріння, з якого виростають потім і гілка, і квітка, і плоди..." (В. Сухомлинський). "У сім'ї шліфуються найтонші грані людини — громадя­нина, людини — трудівника, людини — культурної осо­бистості" (В. Сухомлинський).

2. Є три цінності на світі: хліб, що дає життєву силу; здоров'я, мудрість, що міститься в книжках і забезпе­чує зв'язок із часом; жінка, яка не дозволяє обірватися нитці життя (Давня приказка).

3. У душі й серці людини глибокий слід залишає мамина ласка, доброта бабусі, татова вимогливість, дідусева мудрість.

Дискусія

1. Якого шлюбу ви прихильники:

• за коханням;

•за розрахунком;

• раціонального шлюбу, що передбачає певну вигоду? Яка ваша точка зору?

2. Чи дає кохання достатню стабільність укладеного шлюбу?

Поміркуймо разом

1. Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім'ї значною мірою залежить від волі людини до досяг­нення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистіс-ної установки на терпимість до партнера, членів сім'ї. Яка ваша точка зору?

2. Деякі сучасні шлюби мотивуються психологічним комфортом: задовольнити свою потребу турбуватись про когось і у свою чергу відчувати турботу про себе або позбавити себе самотності. Яке ваше ставлення до такого раціонального шлюбу?

Настанова дітям

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави —

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

Учнівський проект

Діти-сироти у нашому місті

Усний журнал З родини йде щастя людини (Народна мудрість).

Ознайомтеся з правилами культури взаємин і поведінки в сім'ї.

Дайте оцінку й доповніть їх.

1. На піклування і любов батьків відповідай чуйним ставленням до них.

2. Не завдавай своїм батькам неприємностей, не обра­жай словами і вчинками.

3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини: ба­жай доброго ранку, на добраніч, вітай зі святом, днем народження, роби послуги тощо.

4. Завжди зважай на думку батьків, старших.

5. Підтримуй порядок і чистоту в домі, квартирі.

6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.

7. Стеж за своїм одягом, зовнішністю і вдома.

8. Будь завжди стриманим у виявленні своїх почуттів.

9. Раціонально використовуй свій вільний час.

10. Додержуйся режиму дня.

11. Зміцнюй своє здоров'я, загартовуйся, систематично займайся фізкультурою і спортом..

12. Додержуйся правил особистої гігієни.

13. Бережно стався до витрачання електроенергії, газу, води.

Школа

Школа — це важливий шабель до пізнання світу.

У статті 26 Загальної декларації прав людини, при­йнятої на Генеральній Асамблеї ООН в 1948 р. і яку рати­фікувала Україна, зазначено: "Кожна людина має право на освіту". Це право записано у статті 53 Конституції України. Основні засади права закріплено в Законах України "Про освіту" і "Про загальну середню освіту", де сформульовано основні завдання загальної середньої освіти:

• виховання громадянина України;

•формування особистості, розвиток її здібностей і обдарувань;

• формування наукового світогляду;

• підготовка до подальшої освіти й трудової діяльності;

• виховання свідомого ставлення до обов'язків люди­ни і громадянина;

• реалізація права учнів на вільне формування полі­тичних і світоглядних переконань;

• виховання шанобливого ставлення до родини, по­ваги до цінностей українського народу та інших на­родів і націй.

Функції школи

1. Виховна.

2. Навчальна:

• формувати в учнів бажання й уміння вчитися;

• задовольняти безпосередні інтереси пізнання учнем навколишнього світу й самого себе. .

3. Розвивальна:

• розвивати в учнів уміння спілкуватися;

• самостійно приймати рішення;

• критично сприймати соціально-політичну інформа­цію;

• готовність відповідати за власні рішення та їхні на­слідки;

•сприяти формуванню світоглядних орієнтацій осо­бистості;

• самореалізацію в різних сферах суспільного життя. Школа сприяє зростанню освіченості людини.

Освіченість — інформованість, стан свідомості людини, збагаченої знаннями й набутим досвідом. Велику роль у соціалізації відіграють навчання, само­освіта, спілкування у школі. Важлива роль школи у здій­сненні професійної орієнтації, щоб допомогти молодій людині обрати необхідну професію.

Права та обов'язки учнів

Положення про загальноосвітній навчальний заклад та Статут школи розкривають права й обов'язки учасни­ків навчально-виховного процесу (учнів, педагогічних працівників, батьків).

Учні мають широкі права:

• на доступність і безкоштовність повної загальної се­редньої освіти;

• вибирати навчальний заклад;

• обирати профіль, форми навчання, індивідуальні програми;

• на вибір позакласних занять;

• брати участь у науково-дослідницькій, конструктор­ській, експериментальній та інших видах науково-практичної діяльності, виставках, олімпіадах, кон­курсах, які проводять ушколі та за її межами;

• особисто або через своїх представників брати участь в органах самоврядування школи;

• на користування навчально-виробничою базою школи;

• на користування шкільною бібліотекою, технічни­ми засобами навчання та матеріальними цінностями школи тощо.

Користуючись своїми правами, учні мають пам'ятати про обов'язки і відповідальність:

•виконувати вимоги статуту, правила внутрішнього розпорядку школи;

•сумлінно оволодівати знаннями, вміннями, прак­тичними навичками;

• у процесі навчання підвищувати свій загальний куль-.турний рівень;

•дотримуватися чинного законодавства, моральних та стичних норм;

•дотримуватися правил розпорядку школи, визначе­них статутом школи;

• брати посильну участь у різних видах трудової діяль­ності школи;

• бережно ставитися до державного, громадського й особистого майна;

•дбати про власну гігієну й охайний зовнішній ви­гляд.

Демократизація шкільного життя

Демократизація — пе процес подолання авторитарного управління суспільним життям через законодавче забезпечення демократичних прав і свобод, само­врядування народу.

Демократизація шкільного життя є елементом демо­кратизації суспільства.

Загальнодемократичні цінності дедалі більше прони­кають у взаємини між головними учасниками навчаль­ного процесу, який став відкритішим. Учні вступають з учителями в діалог, стають їхніми партнерами у навчаль­ному процесі. До думки учня все більше прислухаються вчителі, про що свідчить розвиток учнівського самовря­дування.

Учнівське самоврядування — це форма демократич­ного життя учнівського колективу і школи в цілому.

Необхідне дотримання принципів гуманізму — визнан­ня цінності кожної людини, її права на вільний розвиток і виявлення своїх здібностей.

У системі навчання й виховання має переважати по­вага до особистості дитини, у стосунках між учителями і дітьми — повага до гідності, честі кожної особистості, милосердя і доброта.

Однолітки

Близько 20% населення України становлять молоді люди віком від 14 до 20 років.

Молодь є основним носієм великого потенціалу на­роду: фізичного та розумового.

Молодіжна політика держави — найважливіша умо­ва соціалізації особистості. Основною метою цієї по­літики є:

• створення умов для того, щоб кожна молода людина на основі вільного вибору найбільш вільно розкрила свій потенціал, але не за рахунок прав і свобод інших громадян;

• створення системи державної підтримки самоорга­нізації молоді;

• не заважати розвитку самодіяльних сил, молодіжних об'єднань і організацій, які не мають антисуспільної спрямованості;

• залучення молоді до розроблення і реалізації моло­діжної політики у формуванні стратегії суспільного розвитку, прислухатися до думки молодих людей. Одним із важливих чинників соціалізації молоді, фор­мування у неї рис громадянськості, навичок демокра­тичного спілкування є дитячі та молодіжні громадські організації (в Україні їх понад 100). Через ці організації держава здійснює свою молодіжну політику, надаючи їм як фінансову, так і організаційну підтримку. Відповідно до Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" засновниками їх можуть буги громадяни, які досягай 15-річного віку. Членами дитячих організацій можуть бути особи віком від б до 18 років, а молодіжних — від 14 до 28 років. Діють вони здебільшого в навчальних закладах і в позашкільних установах. Найбільшими дитя­чими організаціями України є:

Спілка піонерських організацій України (СПОУ), Українське дитячо-юнацьке товариство "Січ", Українська скаутська організація "Пласт", Асоціація скаутів України (АСУ). Форми діяльності молодіжних та юнацьких органі­зацій різноманітні, проте переважають ігрові форми відродження українських традицій, набуття природо­охоронного досвіду, вироблення навичок бороть­би з труднощами, створення різноманітних клубів, пов'язаних з профорієнтацією. Створюються молодіж­ні клуби, де молодь проводить своє дозвілля: ігротеки, дискотеки тощо. Вони організовують допомогу дітям-інвалідам, працюють з безпритульними, проводять ре­кламні кампанії соціального характеру, організовують акції захисту природи, працюють волонтерами.

У таких молодіжних організаціях відбувається само­вираження молодих людей.

Поняття "субкультура"

Субкультура (підкультура, підрозділ культури) - це куль­тура окремої соціальної спільноти (групи, класу, регіону), що чимось відрізняється від традиційної культури, яка панує в суспільстві. Це специфічна "молодіжна" самосвідомість, стиль мислення, світосприйняття та стиль життя. Вона харак­теризується своїми звичаями, нормами, комплексами цінностей, манерою поведінки, "сленгом" — специфіч­ним жаргоном та його застосуванням.

Характерною рисою субкультури є заперечення, не-сприйняття культури, яка функціонуює в цей час у дано­му суспільстві, протистояння їй і видання себе за щось абсолютно нове, не пов'язане з її традиціями і нормами.

Молодіжна субкультура

Молодіжна субкультура — комплекс молодіжної культу­ри, якій характерна опозиційність стосовно тради­ційної культури.

Термін "молодіжна субкультура" з'явився у 60-ті роки XX ст.

Поява її є свідченням того, що молодь набуває свого політичного, ідеологічного, економічного статусу в сучасному світі, а отже й відповідальності. Основними причинами її виникнення є:

• самостійні пошуки молоддю свого місця в житті, намагання самоствердитися;

• прагнення молоді бути комусь потрібними, корис­ними;

• самим знайти вірних друзів, які в будь-якій ситуації допоможуть.

Визначальним чинником, що характеризує молодіж­ну субкультуру, є музика. Велику роль відіграє і мода, яка є не лише одягом, а й ідеологією і стилем життя.

Є різні молодіжні угруповання: репери, хіпі, панки, сексуальні меншини, скінохи, різноманітні релігійні культи тошо. Кожна група має свій власний стиль одягу, зачіски, поведінку, навіть власні способи спілкування за допомогою різних знаків, звуків, жестів.

Молодіжні угруповання живуть за своїми законами.

Субкультуру, яка перебуває в стані протиріччя з па­нівною культурою, іноді називають контркультурою. Контркультура - сукупність соціально-культурних на­станов, які суперечать фундаментальним принци­пам, що панують у конкретній культурі.

Контркультура виражає свій протест проти традицій­них норм мистецтва і пропонує інше розуміння тради­ційних ідеалів, не традиційних для нашого суспільства.

Творчі завдання Тести

1. Успіх у справах, на мій погляд, забезпечується:

а) допомогою друзів;

б) спільною роботою;

в) моєю цілеспрямованістю.

2. Чи відчуваєте ви повагу до себе з боку батьків, учите­лів, однолітків:

а) так,

б) важко сказати,

в) ні? .

3. У чому вона проявляється:

а) уставленні,

б) у словах,

в) у ставленні й словах?

4. Що змушує тебе навчатися:

• потреба знань,

• вимога батьків,

• почуття обов'язку?

5. Заради чого ти вчишся:

• щоб буги освіченою людиною;

• щоб не хвилювати батьків;

• мені цікаво;

• щоб здобути улюблену професію;

• бо більше нічого робити?

Чи згодні ви з думкою?

1. Освіта додає людині гідності (Д.Дідро). 1. "Справжня гуманність означає насамперед справед­ливість" (В. Сухомлинський).

3. Людське багатство — це насамперед багатство морально-духовне.

4. "Той, хто хоче, робить більше, ніж той, хто може" (77. Фєйєрбах).

5. "Людина лиш там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили" (Л. Фєйєрбах).

6. "Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору" (М. Торькиії).

7. Кожна людина неповторна особистість не лише вна­слідок унікальності її генофонду, а й завдяки власним зусиллям, спрямованим на розвиток та реалізацію природного потенціалу.

Завдання

1. Випишіть у два стовпчики позитивні й негативні люд­ські властивості у ставленні до навчання.

2. Визначте, які з них притаманні вам і що потрібно зро­бити, щоб розвинути свої позитивні якості й позбути­ся негативних.

Скарбничка цікавих думок

"Школа повинна, як магніт, притягувати учнів своїм ці­кавим, змістовним життям" (В. Сухомлинський). "Неук має велику перевагу над освіченою людиною: він завжди задоволений собою" (Наполеон Бонапарт). "Людина страшиться тільки того, чого не знає, знання­ми перемагається всякий страх" (В. Бєлінський). "З усіх скарбів знання — найкращий. Його не можна ні вкрасти, ні загубити, ні знищити" (Г. Сковорода). "Доводити людині користь знань - це рівнозначно пе­реконанню її в користі зору" (М. Горький). Зберіть цікаві думки видатних людей про школу.

Висловте свою думку

Що вас приваблює у школі найбільше:

• спілкування з товаришами;

• отримання балів;

• пізнання нового;

• безпосередньо процес навчання;

• самостійна навчальна робота;

• інше (вкажіть, що саме)?

Ваше ставлення До повчання Володимира Мономаха:

"А коли щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте — то того учіться".

До слів Т. Г. Шевченка: "...і чужому научайтеся, й свого не цурайтеся".

Анкета "Що найголовніше для Вас у майбутній професії?"

(пронумеруйте 10 пунктів у порядку значущості)

1. Є здібності до цієї професії.

2. Можливості професійного росту.

3. Висока оплата праці .

4. Творчий характер праці.

5. Сучасна професія

6. Цікава професія.

7. Можливості спілкуватися з людьми.

8. Престижна професія.

9. Усі поважають людину цієї професії.

10. Існує можливість розвивати розумові здібності.

11. Не викликає фізичної перевтоми:

12. Професія близька до улюбленого предмета.

13. Мені подобається професія.

14. Мені байдуже, за якою професією працювати в май­бутньому.

15. Можливість самостійно приймати рішення.

16. Спокійна робота.

17. Підвищена відповідальність.

18. Незалежність у роботі.

19. Часті поїздки, відрядження.

20. Ця професія модна.

21. Цю професію здобувають друзі.

22. Інші (допишіть).

Завдання

Проаналізуйте показники демократичного клімату шко­ли для учнів.

1. До учнів, які не добре вчаться, також ставляться з по­вагою.

2. Учителі вважають учнів особистостями.

3. Учні довіряють свої таємниці вчителям.

4. Учителі вірять свідченням учнів.

5. Найважливіші рішення приймають за участі учнів.

6. Якщо можна вибирати, то учні виберуть цю школу.

7. У школі панує дух товариськості.

8. Нових учнів приймають доброзичливо.

9. У школі підтримують незалежну і творчу поведінку.

10. Учні й вчителі знають про права дитини.

11. Учні, у яких є проблеми з навчанням, отримують до­даткову допомогу.

12. Групи учнів мають можливості розробляти нові шкільні правила.

13. Учителі радяться з учнями з приводу змін у навчанні.

(З посібника "Громадянська освіта ", ст. 64) Доповніть показники демократичного клімату школи для учнів своїми пропозиціями.

Семінар

1. Навчання демократичних цінностей у школі.

2. Як обирати шкільний парламент.

Твоя точка зору Що несе сучасна молодіжна субкультура:

• оволодіває розумом і душами;

• сміється над істинною красою;

• спотворює її;

• сміється надлюбов'ю;

• сіє жорстокість та цинізм

• вона безсистемна і поверхнева?

' Як ти думаєш про це?

Ток-шоу

"Я так думаю про молодіжну субкультуру". Учнівські проекти

1. Наші випускники сьогодні, завтра: прагнення, до­цільність прагнень і можливості здійснення їх.

2. Створюємо молодіжну громадську організацію. Аргу­ментуйте необхідність створення якоїсь молодіжної громадської організації, придумайте її назву, складіть статут.

Дослідницька робота

1. Дослідіть, які громадські молодіжні організації діють у нас в області, районі, місті (можливо в селі).

2. Складіть короткий звіт про ці громадські організації та їхню діяльність.

Робота в парах

Висловте власне ставлення до громадських рухів і гро­мадських організацій в Україні.

Прокоментуйте народну мудрість про знання

Знання — скарб людини. Тямущий учень учителя пережене. Чого навчився, з тим і підеш.

Дискусійні питання .

1. Скільки знань потрібно людині?

2. Яким чином здатна освіта вплинути на ваш розвиток, вашу кар'єру, свободу, незалежність і добробут? Висловте свою думку.