Тема хш. Полікультурність

Поняття полікультурності як добросусідства культур

Сучасне суспільство є полікультурним, бо воно скла­дається з різних етнічних і релігійних груп. Полікультурність — це гармонійне і справедливе об'єднання в суспільстві різних культур етнічних і релігійних груп, які впливають одна на одну і вза­ємозбагачуються.

Відносини в полікультурному суспільстві повинні бу­дуватися на таких засадах:

• рівноправності;

•толерантності;

• взаємоповазі;

• взаєморозумінні;

• визнанні рівноцінності кожної культури.

У полікультурному суспільстві мають існувати рівно­правні, толерантні взаємозв′язки між культурами окре­мих народів. У процесі взаємодії різних культур створю­ються нові культурні цінності. Толерантність — повага й визнання рівності, відмова від домінування й насильства.

У полікультурному суспільстві кожен індивід зберігає свою внутрішню неповторність і духовно збагачується під різними впливами з боку інших культур.

Важливого значення набуває полікультурне вихован­ня - виховання поваги до людей іншої національності, до їхньої культури, традицій, віри, звичаїв тощо. Тільки полікультурна освіта здатна виховати людину справжнім патріотом нації і держави, громадянином яких вона є, незалежно від етнічного походження, протиставивши цей патріотизм будь-яким формам націоналізму.

Інтернаціоналізація людського співтовариства при­вела до взаємодії різних культур і до їхнього взаємо­збагачення. Досягається гармонія глобальних та наці­ональних культурних цінностей. Необхідне визнання різномаїття людських культур, норм і вірувань.

Багатство, різноманіття культур народів світу свідчить про вияв людського як такого. Культурні досяг­нення не суперечать один одному, а поповнюють скарб ничку загальнолюдської культури все новими й новими надбаннями. Вони стають культурними надбаннями народів світу і є могутнім джерелом їх розвитку.

Самобутність та рівноцінність різних культур

Культура дається людині через мову і в мові, бо мо­ва — це душа кожної нації, її святиня, її найцінніший скарб. Таким чином, мова є безпосереднім буттям куль­тури, що твориться кожною нацією. Розмаїття, багато­манітність культур обумовлені тим, що мова є завжди мовою певної нації.

Кожна культура є способом творчої самореалізації людини. Тому вивчення інших культур збагачує нас не лише новими знаннями, а й новим творчим досвідом.

Розмаїття культур розкриває її багатоманітність. Вза­ємодія між ними є способом збереження цілісності ци­вілізації.

Багатоманітність культур — характерна особливість розвитку суспільства. Вона свідчить про багатогранність вияву людського як такого.

Культурні досягнення народів не суперечать одне од­ному, а поповнюють скарбницю загальнолюдської куль­тури новими надбаннями. Вони є культурним надбанням народів світу і могутнім джерелом їхнього розвитку.

У Загальній декларації ЮНЕСКО записано: "Форми культури змінюються в просторі й у часі. Ця культурна розмаїтість виявляється в неповторності й різноманітті особливостей, властивих групам і співтовариствам, що утворюють людство. Будучи джерелом обмінів, нова­торства і творчості, культурна різноманітність так само необхідна для людства, як біорізноманітність для живої природи. У цьому сенсі вона є загальним надбанням людства і повинна бути визнаною й закріпленою в ін­тересах нинішнього й майбутнього поколінь".

Людина, яка визнає різноманіття людських культур і ставиться з повагою до культури кожного народу, є то­лерантною.

Національна культура — це історичний досвід етносу, народу.

Культура кожного народу самобутня, але національні цінності не суперечать загальнолюдським, а є особли­вим виявом світових досягнень культури і належать до загальнолюдських надбань цивілізації.

Не існує культури людства без культури етнічної, без розмаїття національних культур.

Культуру нації розглядають як діалектичну єдність загальнолюдського, соціально-класового й етнічно не­повторного.

Розмаїття культур розкриває її багатоманітність. Вза­ємодія між ними є способом збереження цілісності ци­вілізації.

Відбувається взаємообмін культурними надбаннями народів світу, які є рівноцінними, сприяють їх розвитку, взаємозбагаченню, світовій інтеграції культур.

Міжнаціональні відносини та причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв'язання

Міжнаціональні відносини — важливий складник соці­альних відносин.

Форми міжнаціональних відносин

• Взаємовідносини між націями.

• Міжособистісні стосунки представників різних націй.

• Взаємини між людьми однієї й тієї самої нації.

Причини виникнення міжнаціональних конфліктів

В основі міжнаціональних конфліктів лежать усі види націоналізму: політичний, економічний, культурний, побутовий,сепаратизм.

1. Нації та народи, політично оформлені в держави, періодично висувають один до одного територіальні претензії.

2. Нагромадження невирішених соціально-культурних проблем.

3. Асиміляція малих етнічних груп, яку проводить ко­рінний етнос щодо національних меншин з метою позбавлення їх своєї мови, культури.

4. Асиміляторський тиск російської мови на мови наці­ональні.

5. Національна, расова, мовна, культурна, релігійна дискримінація, яка здійснюється на державному чи побутовому рівні.

6. Депортація цілих народів (в СРСР було виселено нім­ців, кримських татар, інгушів, чеченців, греків та ба­гато інших народів).

7. Етнічні особливості, що проявляються в міжособистісних стосунках.

8. Вимоги державної мови національними меншинами (в Україні на сучасному етапі вимоги, щоб другою державною мовою була російська).

9. Рівень загальної культури та психологічних особливос­тей, що проявляється в міжнаціональних стосунках.

Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів:

• зважене врахування державою специфіки національ­них відносин;

• політика держави, спрямована на забезпечення за­конних прав національних меншин та гармонізацію і зміцнення міжетнічних відносин, що сприятиме за­безпеченню злагоди в суспільстві;

• рівноправність народів, кожен з яких має можливість зберегти свою самостійність, мову, культуру, традиції;

•укріплення гарантій, які б не допускали ущемлення прав громадян за національним питанням;

• створення умов для вільного розвитку мов і культур;

• забезпечення вільної діяльності національно-культур­них товариств;

• особлива делікатність, такт, зваженість, толерантність у вирішенні національних питань;

• знання національної культури, традицій, звичаїв, обря­дів національностей, що проживають на цій території;

•шанобливе ставлення до кожної нації, розуміння на­ціонального як самобутнього і як спільного надбання людської цивілізації;

• подолання войовничого націоналізму і шовінізму;

• оновлення всієї виховної роботи в галузі національних відносин;

• беззастережне дотримання засад Загальної декларації прав людини.

Міжконфесійні стосунки та вплив їх на життя в полікультурному суспільстві

Конфесії — релігійні об'єднання, які мають свої віро­вчення. 96% зареєстрованих в Україні релігійних громад становлять християнські конфесії. У сучасній Україні відродження духовності пов'язане з відродженням релігії та церкви. Причинами відро­дження релігії є:

• зняття заборони на релігійне життя;

• погіршення матеріального становища значної части­ни громадян України;

• часткова втрата ідеологічних догм і орієнтирів;

• повернення до традиційних цінностей.

23 квітня 1991 р. прийнято Закон України "Про сво­боду совісті та релігійних організацій". Цей закон, а та­кож Конституція України (ст. 35) регулюють релігійні права й свободи громадян, а також відносини між релі­гійними громадами.

В Україні існує понад 100 різних релігійних конфесій, течій, напрямів.

Проблеми міжконфесійних стосунків У деяких областях України існують напруженість між ві-рянами різних конфесій та міжконфесійні чвари. На це є певні причини. 1. Невирішення всіх майнових та юридичних проблем

міжконфесійного життя за нормами цивілізованого

суспільства.

2. Прояви неповаги чи недоброзичливості з боку пред­ставників іншої віри.

3. Недосконалість відносин між державою і церквою

4. Бездуховність частини громадян.

5. Різні політичні сили прагнуть використати той чи ін­ший релігійний напрям для досягнення своїх інтере­сів.

6. Є випадки, коли церква долучається до політичних процесів в Україні, висловлює свою підтримку пев­ним політичним та національним рухам.

7. Політизація релігії, тобто претензії церковних кіл на свою участь у політичних акціях (хресні ходи під час президентських виборів 2004 р.).

8. Релігійний фанатизм.

Шляхи вирішення проблем

• Церкву й релігійні організації в Україні відокремлено від держави, а школу — від церкви.

• Проведення державної політики, за якої жодну релігію не може бути визнано як обов'язкову, всі релігії мають право на існування.

•Дотримання прав людини, зокрема права на вільний вибір віровчення і світоглядних переконань.

• Підтримка державою релігії, яка полягає в тому, що держава:

— передає вірянам відібрані раніше храми, культові цінності;

— виділяє земельні ділянки під будівництво нових хра­мів;

— надає церковним організаціям податкові пільги тощо.

• Виховання наших громадян у дусі релігійної толерант­ності, що є основою духовного відродження України.

• Невтручання в життя релігійних громад політичних партій та рухів, адміністративних органів влади тощо.

•Дотримання державного і громадського нейтралітету щодо різних віросповідань і конфесій, які діють у рам­ках чинного законодавства.

• Відкидання силових методів впливу на представників інших конфесій з боку священнослужителів.

• Прагнення до взаєморозуміння серед вірян.

• Готовність знаходити компроміси серед спірних пи­тань, що стосуються спільного використання церков­ного майна, приміщень тощо.

Творчі завдання

Сформулюйте "скриньку порад" про міжнаціональні стосунки

Можлива відповідь:

• Будьте готові до того, що всі люди різні, зі своїми особ­ливостями, традиціями.

• Навчіться сприймати людей такими, якими вони є.

• Поважайте звичаї, традиції, особливості інших народів.

• Не намагайтеся змінити в людях те, що вам не подоба­ється.

•Пам'ятайте, що кожен народ гордиться своєю націо­нальністю.

•Не ображайте національні почуття, національну гід­ність людини.

• Цінуйте в кожній людині особистість.

Чи знаєте ви?

Перше десятиліття XXI століття ООН проголосила Міжнародним десятиліттям культури, миру і ненасильства.

Ситуації

1. У твоїй присутності образили твою націю. Які твої дії?

2. Ти учасник дискусії про причини міжнаціональних конфліктів. Яка твоя точка зору?

3. Ти став свідком суперечки про те, що Україна лише для українців. Які твої аргументи для засудження і спростування цієї тези ?

4. Ти свідок зневажливих шовіністичних висловлювань про Україну. Яка твоя реакція ?

Обгрунтуйте свою думку

У чому полягає культурна місія сучасного покоління українців? Можлива відповідь:

•відродити і зміцнити те, що зберегла історична пам'ять народу;

• зберегти національні надбання;

• забезпечити рівноцінний розвиток їх у контексті сві­тової культури;

• культура — це явище суспільного життя країни і без неї неможливе здійснення соціальних і політичних пере­творень в Україні.

Чи зможете ви пояснити?

І.Які причини появи націоналізму, шовінізму, неона­цизму, антисемітизму, релігійного фундаменталізму? 2. Які причини виникнення міжнаціональних конфліктів?