
- •Тема і. Вступ
- •Тема II. Соціалізація особистості
- •Тема ііі. Стереотипи та упередження
- •Тема IV. Конфлікти
- •4. Конфлікт.
- •1. Конструктивна (мобілізувальна).
- •4. Ухиляння.
- •5. Конкуренція.
- •Тема V. Соціум (суспільство людей)
- •Тема VI. Соціальна мобільність
- •ТемаVii. Права, свободи та відповідальність
- •Тема VIII. Громадянське суспільство
- •Тема IX. Політичні інститути та процеси
- •Тема X. Демократія
- •Тема XI. Засоби масової інформації
- •Тема XII. Нація
- •Тема хш. Полікультурність
- •Тема XIV. Україна і світ
- •Тема II. Соціалізація особистості
- •Тема III. Стереотипи та упередження
- •Тема IV. Конфлікти
- •Тема V. Соціум
- •Тема VI. Соціальна мобільність
- •Тема VII. Права, свободи та відповідальність
- •Тема IX. Політичні інститути та процеси
- •Тема X. Демократія
- •Тема XI. Засоби масової інформації
- •Тема XII. Нація
- •Тема XIII. Полікультурність
- •Тема XIV. Україна і світ
Тема XII. Нація
Поняття "нація" Сучасне тлумачення поняття "нація"
У світовій суспільній думці немає одностайності у визначенні поняття "нація":
• одні вчені визначальною ознакою нації вважають "національний дух", "національну самосвідомість", "національний характер", що сформувалися на грунті спільної долі;
• інші — вважають націю "несвідомою психічною спільністю";
•треті — зводять націю до спільноти людей, котрі однаково мислять;
• існують географічні, біологічні, психологічні тлумачення нації.
Визначаючи поняття "нація", треба органічно поєднувати та враховувати соціально-економічні, етнічні, соціокультурні, духовні чинники. Нація має такі спільні ознаки:
1. Територіальні, бо кожна нація має свою територію.
2. Етнічні, бо нація формується з людей одного етнічного складу.
3. Економічні - існують спільні господарські зв'язки.
4. Загальнокультурні — спільна мова, традиції, звичаї, обряди, що передаються з покоління до покоління.
5. Психологічні— нація має спільні риси психічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування.
Нація — це духовна спорідненість природно-соціального визначеного етносу, стійка спільнота людей, яка історично формується на основі власної державності, спільності мови, території, економічного життя, культури, характеру, побуту, самосвідомості й самоназви.
Нація виникає в період утвердження буржуазних суспільств і становлення національних держав.
Основні ознаки нації:
• спільність економічних зв'язків;
• спільність території, мови, особливостей культури;
• близькість рис психології й самосвідомості;
• деякі особливості характеру.
Національні ознаки — стійкі, консервативні завдяки збереженню мови, віри предків, традицій, звичаїв. Нація зникає, якщо зникає мова, втрачається її культура, порушуються традиції, нехтуються звичаї, забувається історія.
Нація етнічна та нація політична
Нація формується на основі етнічної спільності людей.
Етнос — історично сформована на певній території сукупність людей, які є носіями спільності походження та історичної долі, характеризуються спільними рисами, особливостями культури, мови, психіки, моралі, звичаїв, самосвідомості. Нація етнічна формується на основі певного етносу. Політична нація — це сукупність громадян певної держави, що належать до різних етносів, але в сумі спільної історичної долі творять державу. Національні відносини є важливою складовою частиною соціальних відносин.
У процесі історичного розвитку формується національний характер — своєрідне поєднання загальнолюдських рис, конкретних історичних та соціально-економічних умов буття нації, що проявляються в ціннісних відносинах до навколишнього світу.
Світовий досвід націєтворення
Є такі шляхи націєтворення:
1. Процес інтеграції - окремі соціальні групи об'єднуються. Так виникло більшість європейських націй.
2. Процес асиміляції — змішання. Так виникли нації Північної і Південної Америки.
3. Процес консолідації — зміцнення, коли відбувається злиття кількох етнічних груп і) укрупнену спільноту (Швейцарська конфедерація).
Нація і націоналізм
Нація — постійна група людей, об'єднаних спільними походженням та історією, мовою й культурою, територією і економікою, самосвідомістю та певними інтересами.
Концепції трактування нації
\. Об'єктивно-ідеалістична (або концепція "духу наро-ДУ'')> грунтувалася на визнанні народу (нації) основним суб'єктом історії. Мову народу вважали першоосновою його духу, а межі поширення її — межами нації. Поняття "народ" і "нація" тотожні. Головним чинником творення нації вважали національну самосвідомість. Концепція "духу народу" оформилася як політична ідеологія в період утвердження буржуазного суспільства й утворення національних держав. Представники цієї концепції: Г. Гегель, Ф. Шеллінг, М. Данилевеький, П. Куліш, М. Грушевський та інші..
2. Суб'єктивна теорія нації.
Сформувалася в останній чверті XIX ст. Націю розуміли як добровільне об'єднання людей, що виникло Для здійснення спільних політичних, культурних цілей, інтересів, потреб. У цій концепції проведено чітку межу між поняттями "нація" і "народ".
3. Історично-економічнп концепція нації.
У цій концепції матеріальну потребу, що виникає історично в період становлення й розвитку капіталізму, визначають основною причиною виникнення нації. Тому головною ознакою нації є спільність економічних зв'язків.
Націоналізм — суспільно-політична течія, яка визначає головну роль нації в суспільстві, проповідує пріоритет і вищість загальнонаціональних інтересів.
Шовінізм — агресивна форма націоналізму, якій притаманні звеличення основної нації і приниження всіх інших народів.
Націоналізм виступає як психологія, ідеологія, соціальна практика, світогляд і політика в національному питанні, що грунтується на визнанні пріоритету національного чинника в суспільному розвитку, перебільшена оцінка значення й ролі власної народності, нації, аж до ідеї національної надзвичайності, винятковості й переваги. Відбувається протиставлення національних інтересів однієї національності іншим.
Націоналізм сприяє розпалюванню недовіри та конфліктів.
Одним із різновидів націоналізму є антисемітизм. Антисемітизм — одна з форм національної нетерпимості, вороже ставлення до євреїв: від зневажання, правової дискримінації до геноциду.
Формування політичної нації в Україні Основні етапи етноісторичного розвитку України
1. Київська Русь, яка була багатонаціональною.
2. Дальші події зі становленням української державності, формуванням її території відбувалися на південному заході України, де наприкінці XII ст. виникли Галицьке й Волинське князівства, які в XIII ст. перебували на стадії економічного й державно-політичного розквіту та прийняли, на думку М. Грушевського, культурно-історичну естафету Київської Русі. Галицько-Волинське князівство майже протягом 100 років було форпостом християнства й опорою української державності.
3. Подальше формування території, кордонів, української державності, етносоціокультурна консолідація українських земель пов'язані з періодом козацтва — Запорізькою Січчю, Національно-визвольною війною під проводом Б. Хмельницького, Гетьманщиною. Консолідація українських земель відбувалася навколо військово-політичного центру в Запоріжжі та релігійно-культурного центру в Києві.
4. Стимулювальними факторами соціокультурно-етніч-ної консолідації населення України були три грізних "виклики" з боку зовнішніх сил:
• татаро-турецької агресії, що особливо посилилася в останній чверті XV ст. і загрожувала самому фізичному існуванню населення цих земель;
• польсько-шляхетської експансії в Україну після Люблінської унії і 569 р., внаслідок якої майже всі українські землі опинилися під владою Польщі;
• церковно-культурної експансії польсько-католицького духовенства.
5. Особливу роль у розквіті етнічної самосвідомості українців відіграло письменство. З давніх часів Україна вирізнялася розвитком шкільництва і високим рівнем грамотності.
6. Період виникнення національної самосвідомості у частини української дворянської інтелігенції Лівобережжя та Слобожанщини на межі XVIII — XIX століть.
7. Справжнім пророком українського народу був Т. Г Шевченко. Народність його знаменитого Кобзаря відіграла виняткову роль у згуртуванні української нації, виховала нових борців за незалежність.
8. На початку 20-х років XX ст. більша частина України опинилася в межах однієї адміністративно-політичної структури, до якої внаслідок Другої світової війни було приєднано й етнічні території за Дністром і Збручем (західноукраїнські землі).
9. Нову добу свого національно-культурного розвитку український народ розпочав творенням національної держави, прийняттям Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 р.) та Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.).
Проблеми формування політичної нації в Україні Формування і розвиток української нації продовжувався у XIX та XX століттях.
Нині в Україні проживає понад 130 національностей (згідно з переписом 5—14 грудня 2001 р.). Серед них:
українців — 37 млн 541,7 тис. душ (77,8%);
росіян — 8 млн 334,15 тис. душ (17,3%).
Українську мову назвали рідною 67,5% населення України, російську — 29,6%.
В Україні склалася політична нація — сукупність громадян нашої держави, що належать до різних етносів, але разом унаслідок спільності історичної долі творять державу.
1. Від перших днів незалежності в Україні було проголошено рівноправність громадян незалежно від національності.
2. Україна рішуче виступала і виступає проти підриву суверенітету і національної цілісності держави. А тому рішуче боролася і бореться проти;
• сепаратизму Кримської Автономної Республіки;
• вимоги Росії про передання їй Криму;
• сепаратизму кримських татар та окремих російських організацій Криму;
• вимоги автономії у південних і східних регіонах;
• вимог румунських керівників про повернення Північної Буковини.
Заслугою держави Україна стало те, що поталанило уникнути міжнаціональних конфліктів.
Сьогоденні проблеми розвитку української нації — економічні, ідеологічні, цивілізаційні. Утворюється громадянське суспільство, дуже складним є питання соціально-політичної злагоди, переорієнтація на загальнолюдські культурні досягнення та надбання сучасної світової цивілізації.
Розвиток сучасної української нації можливий лише через гармонійне поєднання надбань сучасного загальнолюдського цивілізаційного процесу зі специфікою національного менталітету.
Творчі завдання Запитання
1. Чим різняться "український народ" і "українська нація"?
2. Як ви розумієте вислів: "Народ, позбавлений минулого, не має майбутнього"?
3. Чому мову називають душею нації?
4. Що виховує шанобливе ставлення до народу (нації)?
5. Які фактори дестабілізують суспільне життя?
Чи згодні ви з думкою?
•У формуванні національного характеру велику роль відіграє наявність в особистості національного ідеалу. •"Ми мусимо серцем відчувати свій національний ідеаі, мусимо розумом пояснювати собі його, мусимо вживати всіх заходів, щоб наблизитися до нього, інакше він не існуватиме і ніякий містичний фанатизм не створить його" {/. Франка).
• Національний характер складається з двох компонентів: природного (генетичних, біологічних, анатомічних, фізіологічних нахилів) і набутих у житті поглядів, переконань, звичок, досвіду.
• Зневага до національного глибоко ранить душу людини й надовго закарбовується в її пам'яті.
Завдання
1. Побудувати діаграму національного складу народу України на основі перепису 5—14 грудня 2001 р.
2. Побудувати діаграму національного складу населення України на основі сучасних даних, використовуючи дані періодичної преси.
3. Сформулювати завдання подальшого розвитку української нації та її культури.
Висловлювання видатних діячів про українську націю
1. В Європі існує народ, забутий істориками, — народ русинів... Цей народ існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської і польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ звався руським, а той народ, що ми зараз звемо руським, звався московинами, а їх земля Московією (французький історик і дипломат К. Делямар написав ці слова у 1869 р.). 2. "Читати українську історію треба з бромом, до того це одна з нещасних, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки й те робила за весь час свого існування, що огризалася на всі боки: од поляків, росіян, татар, шведів. Уся історія — ряд безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок" (В. Винниченко). Дібрати цитати на цю тему.
Дискусія
Які особливості українського національного менталітету?
Можливі короткі підсумки дискусії. Позитивними рисами національного характеру є такі: багатство, краса і сила почуттів; чемність, гостинність, відкритість; нахил до музики і здібність до співу; висока моральність; мужність, благородство; високе почуття власної честі та гідності; повага до чужої гідності; уважність, справедливість; самоповага, волелюбність; порядність, працьовитість. Негативними рисами національного характеру є: споглядальність;
інертність;
нерішучість;
індивідуалізм;
егоїзм;
жадібність.
З тексту виберіть ті риси характеру, які, на вашу думку, притаманні українцям.
Гостинні, чесні, легковажні, недоброзичливі, горді, веселі, пихаті, заздрісні, мужні, лагідні, мстиві, акуратні, витривалі, економні, марнотратні, нахил до підприємництва, люб'язні, непохитні, порядні, вперті, товариські, поетичні, працьовиті, щирі, доброзичливі, скромні, зичливі, самостійні, незалежні.
Анкета
Як ти ставишся до людей інших рас і національностей:
а) з неприязню;
б) з ненавистю;
в) байдуже;
г) вивчаю; . .
д) цікавлюсь;
є) вважаю рівними з собою;
є) готовий до дружби і співробітництва;
ж) готовий створити сім'ю;
з) не хочу проблем?
Шкала мудрих думок
1. "Поглиблювати в собі почуття синівське — почуватися сином свого народу, своєї нації і в світлі хвилини радощів, і в чорні години журби, в найскрутніших обставинах мужньо підносити голос на захист його священного права називатися народом" (Олесь Гончар). 2. "За століття й тисячоліття не винайдено сприятливішого суспільного середовища для реалізації всіх прав людини, ніж національна спільнота та ще й у формі національної держави" (/. Драч). Доберіть висловлювання видатних людей про націю, національну свідомість, національний характер.
Проект
1. Дослідити питання походження українців.
2. Дослідити, чи дотримуються засади Загальної декларації прав людини у Декларації прав національностей України, прийнятій 1 листопада 1991 р.
Прокоментуйте
Слова Т. Г. Шевченка "І чужому научайтеся, й свого не цурайтеся".