11.5. Ісламський банк розвитку
Ісламський банку розвитку (ІБР) був заснований 1975 р. відповідно до Декларації про наміри, ухваленої на конференції міністрів фінансів мусульманських країн, що відбулась у місті Джадда (Саудівська Аравія). Функціювати Банк почав із жовтня 1975 р. Штаб-квартира Ісламського банку розвитку розташована у Саудівській Аравії, м. Джадда. Його представництва відкриті в Марокко, Малазії та Казахстані. Членами ІБР є 53 країни.
Головною метою ІБР було визначено фінансову підтримку економічного та соціального розвитку країн-членів ІБР, надання технічної допомоги його акціонерам, участь у фінансуванні різноманітних проектів і максимальне сприяння торгівлі між країнами-членами Банку.
Членство в ІБР передбачає членство в Організації Ісламської конференції, готовність і спроможність країни сплачувати внески до статутного капіталу Банку, а також згода на виконання всіх умов, які можуть бути висунуті Радою керуючих Банку.
Найбільшу частку у статутному капіталі ІБР має Саудівська Аравія — 24,36% загальної кількості акцій Банку. З-поміж інших країн, що володіють акціями ІБР і є, відповідно, його членами варто назвати Кувейт (12,23%), Лівію(9,85%), Іран(8,62%), Єгипет (8,52%), Туреччину (7,77%), Об'єднані Арабські Емірати (6,97%). Понад 3% -ні частки статутного капіталу ІБР мають Алжир, Албанія, Індонезія і Пакистан. Іншими країнами-членами Банку, які мають менші частки в його статутному капіталі, є Афганістан, Бангладеш, Бахрейн, Бенін, Бруней, Буркіна-Фасо, Габон, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Йорданія, Ірак, Ємен, Камерун, Катар, Комори, Ліван, Малайзія, Мальдіви, Малі, Мавританія, Марокко, Мозамбік, Нігер, Оман, Сенегал, Сирія, Суринам, Сьєра-Леоне, Сомалі, Судан, Того, Туніс, Уганда та ЧАД. Крім того, членами Ісламського банку розвитку є деякі країни колишнього Радянського Союзу: Азербайджан (його частка у статутному капіталі Банку становить 0,12%), Казахстан, Киргистан, Таджикистан, Туркменістан, кожна з яких володіє 0,06% акцій статутного капіталу ІБР.
11.6. Африканський банк розвитку
Якщо в азійському регіоні АзБР є єдиним джерелом отримання багатосторонніх позичкових коштів, то в африканському регіоні можна виокремити кілька субрегіонів, у кожному з яких функціонує свій банк розвитку, а саме:
Банк розвитку держав Центральної Африки;
Західноафриканський банк розвитку;
Східноафриканський банк розвитку.
Усі ці банки досить молоді та мають на меті сприяти економічному розвитку країн-членів, здійснювати фінансування проектів розвитку.
Членом усіх цих трьох субрегіональних банків є Африканський банк розвитку (АфБР), що був створений 1964 р. До його складу входить 77 держав, з-поміж них 53 регіональні та 24 нерегіональні країни-члени. Завдяки членству в АфБР нерегіональні члени-акціонери мають право переваги при участі в торгах на поставку товарів і послуг для об'єктів, що споруджуються за допомогою позик Банку.
АфБР — перша міжнародна фінансова організація незалежних країн Африки. Місцеперебування АфБР — Абіджан (Берег слонової кості). Ідея створення АфБР висунута у 1960 р. У лютому 1962 р. на сесії Економічної комісії ООН для Африки представники 32 африканських держав ухвалили рішення про створення АфБР. Угода про створення АфБР офіційно набрала чинності 10 вересня 1964 р. Функціонувати АфБР розпочав з 1 липня 1965 р. Діяльність АфБР покликана сприяти індустріалізації країн Африки і послабленню їх залежності від кон'юнктури на світовому капіталістичному ринку, де вони виступають як постачальники мінеральної та сільськогосподарської сировини.
Найвищий орган управління АфБР — Рада керуючих, що обирає президента, віце-президента й Адміністративну раду АфБР. Усі фінансові операції здійснюються під наглядом Адміністративної ради. Службовці АБР — африканці. Іноземці можуть залучатися як експерти. Рада керуючих обирає президента терміном на п'ять років із можливістю його перевиборів.
Особливістю АфБР є те, що головний акцент при розробленні його статуту робився на самодостатність держав регіону, віру у власні сили та плідність співпраці африканських країн, які самотужки мали забезпечити економічний розвиток і соціальний прогрес країн «чорного континенту» без зовнішнього втручання. На противагу іншим регіональним банкам розвитку, саме через цю причину розвинутим країнам з інших континентів було відмовлено у членстві в Банку.
Капітал АфБР невеликий — 250 млн рахункових одиниць (1 рахункова одиниця = 0,88807088 г золота = 1 дол. США), представлених 25 тис. акцій, з яких 20 тис. розподіляються за підпискою. Будь-яка держава-член АфБР має в Раді керівників 625 голосів плюс по одному голосу за кожну придбану акцію. Мінімальна участь у капіталі АфБР визначена в 1 млн рахункових одиниць. Розмір підписки зумовлений економічними можливостями країн-учасниць (залежно від розміру національного доходу та обсягу зовнішньоторговельних операцій). Найбільші акціонери АфБР (у мільйонах рахункових одиниць): ОАР — 30; Алжир — 24,4; Нігерія — 24,1; Марокко — 15,11. Внески країн-учасниць у золотій або обіговій валюті здійснюються у шість етапів (за 6 років). Перший внесок капіталу, що бере участь в оборотних операціях, у розмірі 5% підписки вноситься в момент ратифікації угоди про вступ в АфБР другий внесок дорівнює 35% підписки, а третій-шостий внески — по 5% підписки кожен. Згідно зі статутом АфБР в операції може бути залучена тільки половина капіталу, тоді як інша половина залишається недоторканною і слугує для їхнього гарантування. Капітал АфБР, а також позики (які можуть бути розміщені як у країнах-учасницях, так і за їх межами), що надаються їм, власні прибутки і резерви становлять звичайні ресурси банку. До спеціальних ресурсів належать передусім спеціальні фонди, що утворюються через подарунки або позики, що гарантуються недоторканною частиною капіталу. Спеціальні фонди використовують для надання позик на термін понад 20 років під низькі відсотки.
Операції АфБР можуть набирати форми прямого надання позик або участі в позиках, що надаються третьою країною; участі в капіталі державних і приватних організацій або підприємств; часткової або повної гарантії позик, що надаються третіми країнами.
У своїй фінансовій політиці АфБР керується такими принципами: позики повинні мати здорову основу; пріоритет одержують проекти, що найбільшою мірою сприяють зростанню економіки континенту в цілому і входять до національних або регіональних програм розвитку, причому проектам регіональних програм віддається перевага (наприклад, будівництво дамб на річках, що перетинають території декількох країн, будівництво залізниць, в яких зацікавлена низка держав). АфБР надає пріоритети у розподілі його ресурсів для сільського господарства та підтримки розвитку сільських рейонів, забезпечення водою найбільш посушливих регіонів, в освіту і охорону здоров'я. Чимала підтримка також надається розвитку інфраструктури, оскільки це життєво важливий компонент сільського розвитку. Одержати позики можуть уряди країн-членів АфБР, їхні державні або приватні підприємства й організації інших країн Африки за умови обов'язкового гарантування позики урядом такої країни.
Терміни кредитування за банківськими позиками є такими:
термін кредитування до 20 років, включаючи п'ять років пільгового терміну для позик державному сектору;
термін кредитування до 14 років, включаючи чотири роки пільгового терміну для гарантованих урядом позик;
термін кредитування від 5 до 15 років, включаючи пільговий термін до трьох років для позик приватному сектору.
У середині 90-х років XX ст. Банк опинився у скрутному становищі внаслідок неефективної кредитної політики, некомпетентного керівництва та корупції, і йому довелося переглянути свою політику щодо членства в організації. У 1998 р. він почав упроваджувати активні заходи, спрямовані на подолання стагнації, проведення більш активної та диверсифікованої кредитної діяльності. Зокрема, була розроблена програма кредитування дрібних сільськогосподарських виробників, які є основою африканського аграрного сектора.
Наразі Африканський банк розвитку є найкрупнішою африканською економічною організацією, хоча саме в Африці перебуває найбільша кількість найбідніших країн світу, порівняний обсяг власних і залучених коштів банку залишається досить невисоким і є найменшим з-поміж головних регіональних банків розвитку.