Розділ 12 Суспільний розвиток України у повоєнний період (1945-1985)

Тема 1 Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945-на поч. 50-х рр.

Мета. Студенти, вивчаючи тему, мають звернути увагу на наступні питання: Зміни геополітичного становища України, що сталися після II світової війни; Відбудова та її складність; Причини голоду 1946-1947рр.; Радянізація Західної України; Героїчна боротьба ОУН-УПА.

Тема 2 Опозиційний рух в Україні"

Мета. Визначити причини активізації опозиційного руху в 60-70-х рр., дати оцінку опозиційному руху, з'ясувати течії дисидентського руху та дати їм характеристику.

Список рекомендованої літератури до розділу 12:

1. Баран В.К.Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи - Львів, 1996

2. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-х рр.) - К.,1999

3. Грицак Л. Нарис історії України - К., 1996

4. Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. - Л., 1997.

5.Мірчук Р. Українська Повстанська армія 1942-1952 : документи і матеріали .- Л., 1991.

6. Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академія, 2001.

7. Історія України / За ред. Ю.Зайцева. - Львів, 1996.

8. Коваль М.В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. - К., 1995.

9. Косик В; Україна і Німеччина в другій світовій війні. - Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993.

10. Кульчицький С.В. та ін.., Історія України (11 клас). - К., 2000.

11. Субтельний О. Україна: історія. - К., 1993.

12.Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945), - Львів, 1995.

13. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Для 11-го кл. середньої школи. -К., 1995.

14. Курносов Ю. Інакомислення в Україні ( 60-ті -1 п. 80-х років XX ст. - К.,1994.

15. Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960 - 80-х років. - К., 1995

Завдання до розділу 12

Творчі питання:

1. Охарактеризуйте план розвитку народного господарства УРСР у повоєнний період.

2. Порівняйте методи та принципи розвитку народного господарства УРСР після другої світової війни та в періоди реконструкції народного господарства України після громадянської війни (20-ті — початок 30-х років) і відбудови народного господарства в країнах Західної Європи після другої світової війни.

3. Порівняйте причини голоду 1924 р., 1932-1933 рр. та 1946-1947 рр. в Україні. Які з них мали об'єктивний, а які суб'єктивний характер? Розкрийте ставлення радянської влади до голоду та подолання його наслідків.

4. Доведіть, що наприкінці 40-х—на початку 50-х років в результаті відбудови народногосподарського комплексу Україна посіла традиційне місце паливно-металургійної бази Радянського Союзу.

5. У радянський період прийнято було наголошувати на "трудовому подвигові радянського народу". Чи згідні ви з такою оцінкою ролі українського народу у відбудові народного господарства республіки?

6. Які процеси об'єднують під виразом "радянізація західних областей України"? Розкрийте наслідки радянізації західних областей України в політичній, економічній та соціально-культурній сферах.

7. Чим зумовлена зацікавленість радянського керівництва в ліквідації Української греко-католицької церкви в західних областях УРСР? Чи вдалося радянським керівникам досягти своєї мети? Обґрунтуйте свою точку зору.

2. Як Ви вважаєте, якими об'єктивними та суб'єктивними факторами, на Вашу думку, зумовлювалося продовження збройної боротьби ОУН-УПА проти радянської влади в 1945-1952 рр.?

2. Назвіть відомих Вам діячів української культури, що зазнали ідейних переслідувань у другій половині 40-х—на початку 50-х років (так звана ждановщина). Які моменти в їхній творчості "не відповідали" завданням партії"?

10. Дехто із сучасних політологів, політиків і журналістів розцінює приєднання Криму до УРСР 1954 р. як "подарунок" М.Хрущова республіці до 300-річчя "возз'єднання з Росією". Що Ви думаєте про доцільність, необхідність і законність цього акту? Аргументуйте свою точку зору.

11. Чи можна вести мову про існування політичної опозиції в УРСР в умовах тоталітарного режиму повоєнних років? Обґрунтуйте свою точку зору.

12. Виявіть спільне і відмінне у способі життя та світогляді українців східних і західних областей УРСР у повоєнні роки.

Таблиця 1 Радянізація Західної України

Галузь	Приклади
Промисловість
Сільське господарство
Культура

Таблиця 2 Культура України в ІІ пол. ХХ ст.

Галузь	Здобутки, представники	Основні проблеми
Література
Живопис
Музика
Кіно, телебачення
Театр

Тести:

1. Керівником збройної боротьби ОУН-УПА на українських землях у 1944-1950рр. був:

а) Ярослав Стецько; б) Степан Бандера; в) Роман Шухевич; г) Олег Кандиба.

2. УРСР була прийнята в ООН у ранзі держави - засновниці тому то:

а) вона була суверенною республікою в складі СРСР і здійснювала активну самостійну зовнішньополітичну діяльність у довоєнні і воєнні роки;

б) демократичні країни Заходу, зокрема США і Великобританія, розглядали її як державу української нації, якій законно належить місце в цій міжнародній організації;

в) цього прагнули керівники СРСР, які небезпідставно вважали, що можуть завжди розраховувати на підтримку своїх ініціатив делегацією радянської республіки, а інші країни не могли не зважати на те , що Україна — найбільша за територією і чисельністю жителів республіка СРСР після Росії:

г) під тиском тодішніх керівників УРСР на це змушені були погодитися Й.Сталін та лідери інших держав.

3. УРСР стала членом Організації Об'єднаних Націй

а) 1945 р.; б) 1954 р.; в) 1991р.

4. У плані "відбудови народного господарства УРСР" у повоєнні роки основна увага приділялася:

а) забезпеченню добробуту людей, у зв'язку з чим пріоритетними для фінансування вважали легку і харчову промисловість, сільське господарство, а також торгівлю. Методи відбудови мали бути планово - командними (директивні показники господарського зростання, зниження цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, позаекономічні стимули до праці тощо);

б) відновленню виробничих потужностей УРСР, її промислового потенціалу (вугледобування, металургії, енергетики, транспорту). Для цього вважали за потрібне поряд з плановими використати й ринкові важелі. Відновлення дрібного приватного виробництва, розвиток кооперації і приватної торгівлі мали забезпечити країну коштами для відбудови. Певну надію покладали й на іноземні інвестиції, що мали надійти згідно з "планом Маршала";

в) відновленню промислового потенціалу УРСР, насамперед важкої індустрії, воєнної промисловості. На його відбудову мали піти кошти, отримані за рахунок експлуатації трудівників. Ставка робилася також на ресурси інших радянських республік, репарації, "трудовий ентузіазм" робітників і селян, ефективність планово - адміністративних методів управління економікою;

г) розвиткові легкої, харчової промисловості, сільського господарства, торгівлі, кооперації. Розраховували на власні сили і тому пріоритетними вважали галузі, які не потребують значних капіталовкладень і здатні швидко давати прибуток за умови використання не лише планово-адміністративних, а й ринкових важелів впливу: конкуренції, вільних цін, що формуються на ринку тощо. Певну надію покладали її на іноземні інвестиції, що мали надійти згідно з "планом Маршала" для відбудови важкої промисловості.

5. Повоєнний розвиток народного господарства України характеризувався:

а) наявністю проблем у промисловості і швидким розвитком сільського господарства УРСР;

б) порівняно швидким відновленням довоєнних обсягів виробництва у важкій промисловості, вугледобуванні, металургії, енергетиці, машинобудуванні, військовій промисловості і зростаючими проблемами в легкій, харчовій індустрії й сільському господарстві;

в) повільними темпами відновлення довоєнних потужностей в усіх галузях народного господарства, кризою сільськогосподарського виробництва.

6. Причинами голоду в східних та південних областях УРСР у 1946-1947pp. були:

а) несприятливі для ефективного господарювання на землі погодні умови (посуха), результатом чого був неврожай;

б) неефективність колгоспної системи та політика керівництва СРСР та УРСР, які намагалися вилучити якомога більшу кількість сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб промисловості, населення міст і для експорту;

в) наслідки війни;

г) причини, перелічені в пунктах а), б), в).

7. Реалізація "довоєнної моделі розвитку" народного господарства УРСР в 1945-1952 pp. означала:

а) форсований розвиток великої промисловості за рахунок галузей, що випускають товари широкого вжитку і сільського господарства, потреб науки й культури, які фінансувалися за так званим "залишковим принципом";

б) збалансований розвиток усіх галузей народного господарства;

в) форсований розвиток легкої і харчової промисловості, кооперації, державної торгівлі, які здатні були забезпечити швидке повернення вкладених коштів і піднесення добробуту народу.

8. У 1945-1955 pp. в УРСР спостерігаємо процес порівняно: швидкої відбудови галузей народного господарства:

а) рудо - і вугледобування. металургії, воєнної промисловості, літакобудування, атомної енергетики,житлового будівництва;

б) легкої, харчової промисловості, сільського господарства, торгівлі та сфери побутових послуг;

в) рудо - та вугледобування, металургії, енергетики, машинобудування і воєнної промисловості.

9. У1945-1955 pp. сільське господарство УРСР:

а) не нарощувало обсягів свого виробництва;

б) збільшувало випуск сільськогосподарської продукції В; основному за рахунок нових земель та посилення експлуатації колгоспників;

в) збільшувало випуск сільськогосподарської продукції за, рахунок інтенсифікації виробництва, широкого використання техніки, передових технологій, добрив, елітних; сортів насіння тощо.

10. "Радянізація" західних областей УРСР у повоєнний періоді виявилася:

а) у залученні до роботи в органах державного, партійного і: господарського управління місцевих спеціалістів; формуванні мережі партійних, комсомольських, профспілкових організацій; посиленому розвитку сільського господарства та промисловості; підвищенні матеріального добробуту та соціальної захищеності населення; утвердженні радянського політичного устрою тощо;

б) у залученні до роботи в органах державного, партійного й господарського управління спеціалістів з інших регіонів України та СРСР; формуванні мережі партійних, комсомольських та профспілкових організацій, посиленому розвитку важкої індустрії та розгортанні суцільної колективізації; переведенні на російську мову викладання у вищих і загальноосвітніх навчальних закладах; активній підтримці імміграції населення інших національностей; "чистках" серед українців, боротьбі з активістами руху Опору;

в) у залученні до роботи в органах державного, партійного і господарського управління "старих" спеціалістів; формуванні мережі партійних, комсомольських та профспілкових організацій; посиленій підтримці розвитку сільського господарства, кооперації, кустарних промислів, переведенні на польську мову викладання у вищих і середніх навчальних закладах, державних установах.

11. ОУН-УПА у повоєнні роки ставила перед собою завдання:

а) винищити росіян, поляків, євреїв, представників інших національних меншин на території західних областей УРСР, щоб забезпечити "чистоту української раси";

б) оборонити українське населення від беззаконня радянської влади і забезпечити умови для розгортання масової боротьби за незалежну українську державу;

в) забезпечувати західні спецслужби інформацією про військові таємниці СРСР, вичекати в "криївках" та гірських селах початку нової світової війни;

г) налагодити співпрацю з радянською владою в Україні, включитися у процес побудови соціалістичного ладу.

12. Серед перелічених методів опору виберіть ті які широко застосовували члени ОУН-УПА у боротьбі з радянським режимом у західних областях УРСР після завершення другої світової війни:

а) військові операції з використанням артилерії, танків, авіації;

б) раптові напади на невеликі військові підрозділи, міліцію, допоміжні загони;

в) терористичні акти проти державних чиновників і військових;

г) поширення листівок, інших друкованих матеріалів, усних відомостей (чуток) на користь своєї справи;

д) експропріації цінностей, продовольства, іншого майна в приватних та державних закладах і у населення;

є) погрози, побиття чи навіть фізичне знищення "зрадників" серед місцевого населення, агентів спецслужб, функціонерів державного і господарського апарату;

ж) організація мітингів, демонстрацій, маршів протесту, публічних голодувань на підтримку своєї мети;

з) організація саботажу розпоряджень місцевої влади, керівників підприємств і закладів;

і) подання до судових інстанцій позовів про порушення конституції і законів з боку держави чи окремих функціонерів її апарату;

к) самознищення на знак протесту проти дій влади.

13. Більшість громадян УРСР у повоєнні роки:

а) відкрито висловлювали свою точку зору на партійних і профспілкових зборах, виробничих нарадах, мітингах і демонстраціях, намагаючись наблизити українське суспільство до його великої мети — соціалізму;

б) турбувалися про долю суспільства, однак намагалися не висловлювати прямо своєї точки зору навіть у колі знайомих чи співробітників, боячись зазнати репресій за порушення неписаних правил "радянського способу життя".

14. Для політичної свідомості українського суспільства 1945—1955 рр. було характерне домінування :

а) комуністичної ідеології у її сталінській інтерпретації на сході і значний вплив націоналізму на заході України;

б) націоналістичних настроїв на сході і заході України, правда, без відвертого вияву у східних та південних областях;

в) комуністичної ідеології на сході та її швидке утвердження на заході України.

15. Операція "Вісла" — це:

а) воєнна операція Армії Крайової проти бойовиків ОУН-УПА у завершальний період другої світової війни;

б) добровільне переселення українців з їхніх етнічних територій, що входили до складу Польщі, в УРСР, здійснене на підставі польсько-радянського договору 1944 р.;

в) примусове виселення українців з їхніх етнічних східних на західні території Польщі в 1947 р. з метою полонізації, здійснене урядом ПНР під приводом підриву соціальної основи УПА.

16. Після смерті Й.Сталіна деяке розширення прав УРСР в економічному й культурному житті було пов'язане з намаганням:

а) нових керівників СРСР, лідером яких став М.Хрущов — представник української партноменклатури, реально надати Україні статус суверенної союзної республіки у складі СРСР;

б) нових керівників СРСР шляхом незначного розширення прав партійної номенклатури республіки заручитися її підтримкою і, водночас, перекласти на неї хоча б частинку відповідальності за стан справ в УРСР;

в) нових керівників СРСР активізувати національно-державне будівництво в Україні і зробити її керівників безпосередньо зацікавленими в ефективному функціонуванні господарського механізму та національному відродженні.

17. Для системи освіти в УРСР у 1945-1955 рр. характерним було:

а) збереження малої кількості середніх та вищих навчальних закладів, освіту в яких здобували лише представники тодішньої радянської еліти; недостатній розвиток системи початкової та неповної середньої освіти;

б) збільшення кількості вищих та середніх навчальних закладів і зростання чисельності студентів та учнів в основному за рахунок української молоді; збільшення кількості початкових та неповних середніх шкіл; розширення мережі російськомовних навчальних закладів за рахунок нового будівництва;

в) збільшення кількості середніх та початкових шкіл, створення великих шкіл з російською мовою навчання; незначна кількість вищих навчальних закладів, через що частина української молоді здобувала освіту в інших республіках СРСР.

18. Основними формами діяльності дисидентів в Україні були:

а) масові страйки; б) святкування 22 травня — дня пам'яті Т.Г.Шевченка; в) збройна партизанська боротьба; г) листи до членів партійного і державного керівництва на захист прав громадян; д) самвидав; є) терористичні акти; ж) інформування світової громадськості про порушення прав людини в УРСР.

19. В Україні учасниками дисидентського руху в основному були:

а) представники творчої інтелігенції; б) робітники; в) селяни; г) вихідці з номенклатурних кіл; д) військові; є) кримські татари; ж) віруючі.

20. Українську робітничо-селянську спілку очолював:

а) Л.Лук'яненко; б) В Чорновіл; в) М.Горинь; г) Г.Гайовий.

21. Основними програмними положеннями українських дисидентських організацій кінця 50-х—середини 60-х років — УРСС, УНК, УНФ та інших були:

а) вимога реалізації мирним шляхом конституційного права У .PCP на вихід зі складу СРСР, продовження вдосконалення соціалістичного ладу в УРСР;

б) збройна боротьба за вихід України зі складу СРСР, відмова від соціалістичної ідеології, демократизація суспільного життя в УРСР;

в) повноцінна реалізація федеративних прав УРСР у складі СРСР, відродження національної культури, ліквідація диктатури КПРС, перехід влади до Рад народних депутатів.

22. Партійне та політичне керівництво УРСР на чолі з першим секретарем ЦК Компартії України В.Щербицьким:

а) з обуренням реагувало на нову хвилю русифікації, чинило опір політиці центральної влади, прагнуло зберегти найкращі взірці української народної освіти;

б) підтримувало курс центрального керівництва на згортання сфери обігу української мови і втілювало його в життя, побоюючись відродження національної свідомості населення України;

в) на словах підтримуючи русифікаторську політику центру, водночас робило все можливе для збереження української мови та мережі українських навчальних закладів.

23. Перша велика хвиля арештів дисидентів в Україні припадає на:

а) 1959 p.; 6)1965 p.; в) 1972 p.

24. Маніфестація проти арештів української інтелігенції ініційована В.Стусом. відбулася в київському кінотеатрі "Україна":

а) 1959 p.; б) 1965 p.; в) 1972 p.

25. Перший-восьмий випуски самвидавівського журналу "Український вісник" були підготовані в:

а) 1961-1965 pp.; б) 1970-1974 pp.; в) 1976-1980 pp.

26. Друга хвиля арештів дисидентів — представників інтелігенції України припадає на:

а) 1965 p.; б) 1972 p.; в) 1978 р.

27. У 70-80-х роках серед засуджених і ув'язнених у радянських концтаборах були також українські літератори:

а) І.Світличний, І.Дзюба; б) В.Стус, І.Світличний; в) В.Стус, О.Корнійчук.

28. "Українська Гельсінська спілка" — це:

а) громадська організація, яка не ставила за мету політичну боротьбу проти існуючого режиму, а керувалася у своїй діяльності гуманітарно-правовими мотивами, спрямовуючи її на ознайомлення світового співтовариства з фактами порушення прав людини в Україні;

б) громадська організація, яка в своїй діяльності ставила політичні вимоги, а саме: реалізація Україною конституційного права на добровільний вихід зі складу СРСР, створення незалежної Української держави, демократизація суспільного життя республіки",

в) політична партія, яка проголосила непримиренну тотальну війну КПРС та радянському ладові в Україні і метою якої була повна національно-державна незалежність України, ліквідація диктатури КПРС, демократизація політичного життя та переведення економіки на ринкові засади.

29. Причини занепаду дисидентського руху в Україні на початку 80-х років полягали у:

а) відсутності чіткої політичної програми, відповідної тактики та методів боротьби, недостатній організованості, постійних репресіях з боку влади, включенні у дисидентський рух віруючих, а також кримських татар; відсутності зв'язків з дисидентським рухом в інших радянських республіках; відсутності підтримки з боку робітників та селянства, які відкидали вимогу громадянських свобод, проголошуючи лише національно - визвольні гасла:

б) участі у дисидентському русі віруючих, а також кримських татар; відсутності зв'язків з дисидентським рухом в інших радянських республіках; відсутності підтримки з боку робітників та селянства, які відкидали вимогу громадянських свобод:

в) відсутності чіткої політичної програми та відповідної тактики і методів боротьби, недостатній організованості, постійних репресіях з боку влади, відсутності широкої підтримки з боку робітників та селянства.

30. О.Майборода. В.Івасюк. О.Білаш — відомі українські:

а) письменники;

б) композитори;

в) режисери;

г) оперні співаки.