Незнімні шини в ортопедичній стоматології.
Шини в ортопедичній стоматології використовують для лікування захворювань пародонту, при яких виявляється патологічна рухливість зубів. Ефективність шинирования, як і будь-якого іншого лікування в медицині, залежить від стадії захворювання, а виходить, від строків початку лікування. Шини зменшують навантаження на зуби, що зменшує запалення пародонту, поліпшує загоєння й загальне самопочуття пацієнта.
Шини повинні мати наступні властивості:
максимально обмежувати рухливість зубів у всіх напрямках
міцно кріпитися на зубах
не травмувати навколишні тканини
не перешкоджати іншим видам лікування
не перешкоджати догляду за порожниною рота
по можливості не порушувати зовнішній вигляд пацієнта, мова, прийом їжі й т.д.
Шини ділять на знімні й незнімні.
До незнімних шин відносять наступні види:
Кільцева шина. Являє собою набір спаяних металевих кілець, які, надіваючись на зуби, забезпечують їхню міцну фіксацію. Конструкція може мати індивідуальні особливості техніці й матеріалах для виготовлення. Від точності припасування залежить якість лікування. Тому виготовлення шини проходить кілька етапів: зняття відбитка, виготовлення гіпсової моделі, виготовлення шини й визначення обсягу обробки зубного ряду для надійної фіксації шини.
Напівкільцева шина (мал..2).
Мал..2. Напівкільцева шина.
Напівкільцева шина відрізняється від кільцевий відсутністю повного кільця із зовнішньої сторони зубного ряду. Це дозволяє домогтися більшої естетичності конструкції при дотриманні технології, схожої зі створенням кільцевої шини.
Ковпачкова шина (мал..3.).
Мал..3. Ковпачкова шина.
Являє собою ряд спаяних між собою ковпачків, що надіваються на зуби, що покривають його ріжучу крайку й внутрішню частину (з боку мови). Ковпачки можуть бути суцільнолитими або виготовлятися з окремих штампованих коронок, які потім споюються між собою. Метод особливо гарний при наявності повних коронок, до яких і кріпиться вся конструкція.
Вкладочна шина. Метод нагадує попередній з тією різницею, що вкладиш-ковпачок має виступ, що встановлюється в поглиблення на верхівці зуба, що підсилює його фіксацію й всієї конструкції шини в цілому. Так само, як і в попередньому випадку шина кріпиться до повних коронок для додання максимальної стійкості конструкції.
Коронкова й напівкоронкова шина.
Полнокоронкова шина використовується при гарному стані ясен, тому що ризик її травматизації коронкою великий. Звичайно використовують металокерамічні коронки, що володіють максимальним эстетическим ефектом. При наявності атрофії альвеолярних відростків щелепи ставлять экваторні коронки, які небагато не доходять до ясен і дозволяють проводити лікування зубодесневого кишені. Напівкоронкова шина являє собою суцільнолиту конструкцію або спаяні між собою напівкоронки (коронки тільки із внутрішньої сторони зуба). Такі коронки володіють максимальним эстетическим ефектом. Але шина вимагає віртуозної майстерності, тому що підготувати й прикріпити таку шину досить складно. Для зменшення ймовірності отслойки напівкоронки від зуба рекомендується використання штифтів, які як би «прибивають» коронку до зуба.
Інтердентальна (міжзубна) шина. Сучасний варіант шини за методикою являє собою з'єднання двох сусідніх зубів спеціальними вживляемими вставками, які взаємно укріплять сусідні зуби. Можуть використовуватися різні матеріали, однак останнім часом перевага віддається фотополімерам, стеклоиономерному цементу, композитним матеріалам.
Шина Треймана, Вайгеля, Струнца, Мамлюка (мал..4)
Мал.4.Шина Мамлока .
та ін. Деякі із цих «іменних» шин уже втратили свою актуальність, деякі були піддані модернізації.
Незнімні шини-протези є особливим різновидом шин. Вони поєднують у собі рішення двох завдань: лікування захворювань пародонту й протезування відсутніх зубів. Шина при цьому має мостовидную конструкцію, де основне жувальне навантаження доводиться не на сам протез на місці відсутнього зуба, а на опорні площадки сусідніх зубів. Таким чином, варіантів шинирования незнімними конструкціями досить багато, що дозволяє лікареві вибрати методику залежно від особливостей захворювання, стану конкретного пацієнта багатьох інших параметрів.
Знімні шини.
Хорошi шинувальнi властивостi знiмних шин забезпечуються використалням рiзних комбiнацiй неперервних опорноутримувальних та перекидних ютамерiв, а також рiзиъ форми оклюзiйних накладок. Упровадженню знiмних шин у клiнiку ортопедичної стоматології сприяла розробка методiв палелометрії. прицезiйного лиття, лиття на вогнетривких моделях, застосування кобальтохромових сплавiв та блатородних металiв, використння силiконових вiдбиткових мас. Знiмнi шини можуть використовуватися для вшнування однiеi групп зубiв або для всього зубного ряду. Якщо шинування проводять для фронтальної грузи зубiв, то шину бажано доводити до премолярiв, а в разi шинування бiчноi грузи — доводити до iкол. Якщо знiмна шина включаеться у конструкцiю бюгельного протеза як складова частина, тодi говорять про шину-протез. Видiляють три типи шин: 1) шину типу неперервного кламера; 2) шину-капу; З) сдину шину для всього зубного ряду.
Неперервний кламер може використовуватися як шина у двох варiантах. У разi першого (мал.5) неперервний кламер проходить як iз присiнково, так i з язиковоi гтоверхнi зубiв, утворюючи кругову шину для нижнiх фронтальних зубiв. Ланцюг ланок юiамера з язикового боку з’еднусться з ланцюгом, що проходить з присiнкового боку, за допомогою перекидного кламера.
Мал. 5. Круговий неперервний кламер для нижніх зубів.
В знімній шині Шпренга шинувальна смужка перекривас язикову поверхию нижнiх рiзцiв та iкол, лягас на рiзальний край цих зубiв i частково на премоляри (мал.5). Фiксацiя шини досягасться за допомогою системи опорно-утримувальних кламерiв, а за наявностi дефектiв зубного ряду шина зеднусться з бюгельним протезом.
Мал.5. Шина Шпренга. У разi використання даної шини здiйснюсться пiдготовка фронтальної групи зубiв, яка полягас у тому, що вкорочуються рiзальнi краї рiзців. У такому разi скiс роблять у язиковий бiк, пiсля препарування поверхнi детально полiрують. Запропонована шина мае низку недолiкiв. Це, по-перше, iснування ранової поверхнi пiсля препарування рiзальних країв, по-друге — шина, перекриваючи рiзальнi краї фронтальних зубiв, не переходить на губну (присiнкову) поверхню, що не виключас можливостi висування зубiв уперед, а також її повороту. Цей недолiк не дозволяс використовувати шину у разi протруії франтальної групи зубів.
Шина Ван-Тіля лік ліквідує недолік описаний вище тому що у ній метал не тільки перекриває різальні краї але й заходить на присінкову поверхню нижніх фронтальних зубів (мал.6).
Мал.6. Шина Ван-Тіля.
Наявність металу на губній поверхні – знижує естетичну цінність цієї.шини, зуби спеціально препарують для накладок.
Представником єдиної шини для зубного ряду є шина Єльбрехта (мал.7.).
Вона являс собою з’сднання неперервних кламерiв, якi розмiщенi на зубах з ротової та присiнкової поверхонь, завлаки чому бiчнi зусилля, якi припадають на будь-яку дiлянку зубноi дуги, розподiляються по всьому зубному ряду.
Мал..7. Шина Єльбрехта
.
В подальшому присінкові багатоланкові зєднання в сучасній суцільнолитії знімнії шині замінили нігтеподібними відростками (мал.8).
Мал.8. Сучасна знімна суцільнолита шина.
Виготовлення суцiльнолитої знiмнщї шини складасться з таких етапiв:
1) отримання вiдбиткiв та робочих моделей, визначення i фiксацiї центрального спiввiдношення щелеп;
2) винчення дiагностичних моделей;
З) у разi необхiдностi — препарування дiлянок оклюзiйних поверхонь зуба для розмiщення частин шини;
4) винчення роббчих моделей у паралелометрi за однiсю iз загальноприйнятих методик, Визначення шляху уведення чи винедення шини або шини-протеза;
5) планування конструкцii шини та нанесения малюнка п каркаса на гiпсову модель;
6) пiдготовки моделi до дублювання та отримання вогнетривкої моделi; 7) перенесення малюнка каркаса шини на вогнетривку модель; 8) моделювання каркаса шини;
9) створення ливникової системи;
10) нанесения вогнетривкого покриття, отримання ливарної форми; вiдливки каркаса з металу;
11) обробки каркаса шини;
12) перевiрка каркаси шини в ротовiй порожнинi;
13) завершальни обробки та полiрування шивi;
14) для надання конструкцй шини оптимальних властивостей (еластичностi) вирiб обпалюють за температури 700 0С протягом 15 хв, а потiм охолоджують разом з пiччю; обпалювання необхiдно проводити на моделi з метою запобiгання деформацiї каркаса;
15) примiрки та фiксацiї шини на зубний ряд.