Іудаїзм в Україні

Іудаїзм - релігія євреїв. Ця релігія виникла в другому тисячолітті до нашої ери на основі політеїстичних вірувань і обрядів кочових єврейських племен Північної Аравії. В ХІІІ ст. до н.е., коли євреї завоювали Палестину, цей культ увібрав в себе вірування місцевих землеробських племен. Згодом, євреї одні з перших переходять до монотеїзму*.

Перші свідчення про євреїв і їх релігію, в Україні, відносять до І ст. н.е. Вони селились в Криму, окремими поселеннями при грецьких полісах. До VIII ст. н.е. значна кількість євреїв оселилась в межах Хазарського каганату. Наприкінці VIII ст. іудаїзм став державною релігією каганату. А в Х ст. в Києві вже існувала – єврейська громада. Звістка про існування синагоги в Києві датується ХІ ст. В ХІ-ХІІІ ст. на Русі працювали відомі знавці і коментатори Кабали* і Талмуду* Мойсей Київський, Іса Чернігівський, Ісаак Руський.

Вагомі позиції посідали євреї в Галицько-Волинському князівстві. Князі давали змогу зводити молитовні, синагоги, школи. На західноукраїнських землях зустрілись дві хвилі єврейських біженців. В першу, з Заходу входили втікачі від хрестових походів, в другу, з Сходу - втікачі від монголо - татарської навали.

В ХV-ХVІ ст. релігійне життя єврейських громад набуває певного оформлення і сталих норм. Духовним і релігійним наставником єврейської громади (кагал) був рабин. Релігійне виховання і навчання було основним в хедері (початкова школа). Існувала вища талмудична школа. Громади утримували синагогу і школу.

Після Люблінської унії (1569 р.) кількість євреїв в Україні збільшується, вони засновують окремі міста і містечка. Нерідко, в таких містах синагога будується як фортеця. Так наприклад, в 1626 р. польський король дозволив луцьким євреям збудувати синагогу за умови, що ті, за свій кошт забезпечать її гарматами.

Значним випробування для євреїв стала доба хмельниччини і гайдамаччини. Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького було знищено близько трьохсот єврейських громад. З 20-х рр. ХVIII ст. не було жодного року, який би пройшов без нападу на єврейські поселення. Апофеоз гонінь припав на 1768 р. і пов'язаний з іменами Залізняка і Гонти.

Такі умови життя сприяли утворенню і поширенню месіанських ідей і очікувань в середовищі євреїв. Визрівали думка про диво, яке б визволило євреїв від страждань. Цей месіанський* прорив оформлюється в релігійні течі на чолі з своїми ідеологами. Так утворюється саббатіанськкий рух (1665 р.). Його очолив Саббатай Цві. Такою ж єресю став франкізм. Засновник Яків Франк.

В ХVIII ст., в Україні, розвивається т.зв. остання (українська) фаза хасидизму. Течії хасидів (благочестивих) існували задовго до ХVIII ст. Засновником цієї "української" течії став Ізраель Бешт (1700-1760 рр.) – галицький єврей, який усамітнився в печері між містечками Кут і Косов, а згодом оселився в Меджибожі. Проповіді Бешта поширювались його учнями, серед євреїв Поділля, Галичини, Волині, Трансільванії, Словаччини, Білорусії й Польщі. Демократизм, щирість і відкритість нової релігійної течії сприяв її швидкому поширенню в Європі. В ХІХ ст. життя євреїв знову нормалізується. Релігійна свідомість пронизує все життя громади. Разом з тим російський уряд постійно намагався асимілювати євреїв, обмежити впливи їх релігій і церкви.

Революція і громадянська війна потрясли сталий спосіб життя єврейських містечок. В 20-ті рр. ХХ ст. ставлення до іудаїзму, як релігії національної меншості було більшою мірою толерантним. Хоча активно викорінюються традиційні релігійні осередки – хедери (школи) і талмуд-тори; витісняється іврит, як мова богослужіння.

Наприкінці 20-х в 30-ті рр. поряд з церквами і костелами закриваються синагоги. Катастрофою для євреїв стала Друга світова війна. Звичайно, що про особливості розвитку іудаїзму, під час війни, не може бути й мови.

Ставлення до іудаїзму після війни, не відрізнялась від ставлення до інших релігій. Так, в 60-х рр. закрили синагоги у Львові, Миколаєві, Херсоні та в інших містах. В тих синагогах які зберігались проповіді не читались. Богослужіння обмежувалось читанням Тори. В деяких синагогах не було рабинів, не використовувався цілий ряд традиційних релігійних обрядів – шлюбні обряди, рідко – обрізання, бармицтво. Задоволення релігійних потреб знаходили інші форми. Так в УСРС активно діяли міньяни. Це збори чоловіків євреїв старших 13 років, в кількості не менше десяти чоловік, тобто в кількості достатній для колективного моління.

З проголошенням незалежності України починається відновлення культурного і релігійного життя євреїв. До кінця 90-х ХХ ст. зареєстровані статути більше ста релігійних громад. Зусиллям закордонних єврейських центрів засновані громади реформованого іудаїзму.