7 Матеріали для самоконтролю.

7.1.Війковий вузол (ганглій) пов'язаний з якою гілкою трійчастого нерва?:

А. першою;

Б. другою;

В. третьою.

7.2.Крилопіднебінний ганглій (вузол) пов'язаний з якою гілкою трійчастого нерва?:

А. другою;

Б. першою;

В. третьою.

7.3.Піднижньощелеповий, під'язиковий і вушний ганглії пов'язані з якою гілкою

трійчастого нерва?:

А. третьою;

Б. другою;

В. першою.

7.4.Трійчастий нерв є:

А. змішаним;

Б. руховим;

В. чутливим.

7.5.До якої гілки трійчастого нерва (чутливою) приєднуються рухові гілочки і роблять цю гілку змішаною?:

А. нижньощелепної;

Б. верхньощелепної;

В. очноямкової.

7.6.Очноямковий нерв трійчастого нерва вступає в очну ямку через:

a.верхню очноямкову щілину;

b.овальний отвір;

c.круглий отвір;

d.нижню очноямкову щілину.

7.7.Скуловий нерв II гілки трійчастого нерва входить в очну ямку через:

А. нижню очноямкову щілину;

Б. овальний отвір;

В. верхню очноямкову щілину;

Г. круглий отвір.

7.8.Слізний нерв I гілки трійчастого нерва анастомозує з:

А. виличним нервом;

Б. лобовим нервом;

В. підочноямковим нервом;

Г. нижньощелепним нервом;

Д. язичним нервом.

7.9.Верхньощелепний нерв виходить з порожнини черепа через:

А. круглий отвір;

Б. овальний отвір;

В. Шило-соскоподібний отвір.

7.10.Нижньощелепний нерв виходить з порожнини черепа через:

А. овальний отвір;

Б. круглий отвір;

В. Шило-соскоподібний отвір.

7.11.Задні верхні альвеолярні гілки відходять від

А. входу нерва в очну ямку;

Б. підочноямкового нерва;

В. заднього відділа підочноямкового каналу;

Г. переднього відділа підочноямкового каналу;

Д. після виходу нерва з підочноямкового каналу.

7.12.Передні верхні альвеолярні гілки відходять від

підочноямкового нерва:

А. у передньому відділі під очноямкового каналу;

Б. у задньому відділі підочноямкового каналу;

В. до входу нерва в очну ямку;

Д. після виходу нерва з підочноямкового каналу.

7.13.«Верхнє зубне сплетення» -це:

А. анастомози верхніх альвеолярних гілок

Б. анастомози сльотного і виличного гілок;

В. анастомози I, II гілок трійчастого нерва;

Г. анастомози II, III гілок трійчастого нерва.

7.14.Нижньощелеповий нерв є:

А. змішаним;

Б. чутливим;

В. руховим.

7.15.Яка частина нижньощелепного нерва переважно рухова?:

А. передня

Б. задня.

7.16.Яка частина нижньощелепного нерва переважно чутлива?:

А. задня

Б. передня

7.17.I гілка трійчастого нерва ділиться на:

А. лобовий, носовійковий, слізний нерви;

Б. виличний, підочноямковий нерви

В. вушно-скроневий, нижньоальвеолярний і язичний нерви.

7.18.II гілка трійчастого нерва ділиться на:

А. виличний, підочноямковий нерви;

Б. лобовий, носовійковий, слізний нерви

В. вушно-скроневий, нижньоальвеолярний і язичний нерви.

7.19.III гілка трійчастого нерва ділиться на:

А. вушно-скроневий, нижньоальвеолярний і язичний нерви;

Б. виличний, підочноямковий нерви;

В. лобовий, носовійковий, слізний нерви.

7.20.«Нижнє зубне сплетення» утворюється за рахунок:

А. нижніх зубних гілок нижньоальвеолярного нерва;

Б. анастомозів вушно-скроневого нерва;

В. анастомозів язичного нерва.

7.21.Язичний нерв анастомозує з:

А. Язико-глотковим і під’язиковим нервами;

Б. лицевим нервом (великий кам'янистий нерв)

В. блукаючим нервом;

Г. підочноямковим нервом.

7.22.Вегетативна іннервація привушної залози

здійснюється за рахунок:

А. вушно-скроневого нерва;

Б. підочноямкового нерва;

В. лицевого нерва;

Г. блукаючого нерва.

7.23.Аурікулотемпоральний нерв чи містить післявузлові симпатичні і секреторні парасимпатичні волокна?:

А. так;

Б. ні.

7.24.Язичний нерв анастомозує з:

А. барабанною струною лицевого нерва;

Б. блукаючим нервом;

В. великим кам'янистим нервом лицевого нерва;

Г. підочноямковим нервом;

Д. Крило-піднебінним ганглієм.

7.25.З якою гілкою трійчастого нерва пов'язаний війковий ганглій?:

А. першою;

Б. другою;

В. третьою.

7.26.Війковий ганглій розташований в товщі:

А. жирової клітковини, що оточує очне яблуко на латеральній поверхні зорового нерва;

Б. нижнього сплетіння;

В. зовнішнього кута ока;

Г. внутрішнього кута ока;

Д. верхнього сплетіння.

7.27.Крилопіднебінний вузол (ганглій) пов'язаний з якою гілкою трійчастого нерва?:

А. другою;

Б. першою;

В. третьою.

7.28.Від крило-піднебінного ганглія не відходить нерв:

А. вушно-скроневий нерв;

Б. Носо-піднебінний нерв

В. великий піднебінний нерв;

Г. малий піднебінний нерв;

Д. очноямковий нерв;

Е. нерв крило-піднебінного каналу.

7.29.Вушний вузол (ганглій) пов'язаний з трійчастим нервом через:

А. вушно-скроневий нерв;

Б. слізний нерв

В. виличний нерв;

Г. підочноямковий нерв;

Д. носовійковий нерв;

Ж. ніжньолуночковий нерв;

З. язичний нерв.

7.30.Піднижньощелеповий ганглій отримує чутливі волокна від:

А. язичного нерва;

Б. вушно-скроневого нерва;

В. Нижньоальвеолярного нерва;

Г. носовійкового нерва.

7.31.Секреторні волокна піднижньощелепний ганглій отримує від:

А. барабанної струни лицевого нерва;

Б. Язико-глоткового нерва;

В. великого кам'янистого нерва лицевого нерва;

Г. блукаючого нерва.

7.32.Секреторні волокна піднижньощелепний ганглій отримує від:

А. барабанної струни n.facialis;

Б. великого кам'янистого нерва n.facialis;

В. Язикоглоткового нерва;

Г. блукаючого нерва.

7.33.Лицевий нерв є:

А. руховим нервом;

Б. секреторним нервом;

В. смаковим нервом

Г. чутливим нервом.

7.34.Лицевий нерв окрім рухових волокон несе:

А. смакові і секреторні волокна

Б. чутливі волокна;

В. симпатичні волокна;

Г. парасимпатичні волокна.

7.35.Лицевий нерв виходить з порожнини черепа через:

А. Шило-соскоподібний отвір;

Б. овальний отвір;

В. круглий отвір;

Г. foramen caroticum externum.

7.36. Якого типу С-волокна?

А. не мієлінові.

Б. мієлінові.

В. змішані.

7.37. Біль, внаслідок ушкодження периферичної або центральної нервової системи й не пояснюється подразненням ноцицепторів:

А. Нейрогенний біль

Б. Відображений біль

В. Фізіологічний біль.

Г. Патологічний біль.

7.38. Концепція М. Фрея

А. Існування специфічних болючих рецепторів й аферентних болючих шляхів, що передають у головний мозок порушення.

Б. Різний стимул може викликати біль при досягненні певної величини, тобто не існує специфічних ноцицептивних структур, а біль є результатом суми просторових і тимчасових неспецифічних імпульсів. При підвищенні рівня інтенсивності сумарного неспецифічного потоку вище критичного в головний мозок надходять особливі сигнали, що запускають центральний апарат ноцицепції.

В. В організмі є спеціалізовані ноцицептивні нейрони із триаксонами. Їхнє шкірне закінчення збуджуються на низьких частотах (менш 2 Гц) різноманітними не болючими стимулами, а болючі стимули ведуть до високочастотного порушення (понад 2 Гц).

Г. У системі сенсорного входу в спинному мозку існує спеціальний механізм контролю, що регулює потік імпульсів з периферії у вищерозташовані відділи, що ставляться до ноцицептивної системи. Імпульси, що проходять по тонким ("болючим") периферичним волокнам відкривають "ворота" у нервову систему, щоб досягти її центральних відділів.

Д. Біль, як єдиний процес - як своєрідну ієрархічну підлеглу структуру, що включає чотири основних взаємодоповнюючих рівні: ноцицепція, біль, страждання, болюче поводження. Швидкість розвитку й специфічність такої клінічної картини болю визначаються тривалістю впливу агента, що травмує, на психічну й соматичну сфери, рівнем й обсягом залучення в процеси передачі болю різних соматичних (або/і вісцеральних) структур, конституціональними особливостями, розходженнями у відповідному руховому поводженні (стилях купірування емоціонального й фізіологічного стресу).

7.39. Концепція Гольшейдера (інтенсивності):

А. Різний стимул може викликати біль при досягненні певної величини, тобто не існує специфічних ноцицептивних структур, а біль є результатом сумації просторових і тимчасових неспецифічних імпульсів. При підвищенні рівня інтенсивності сумарного неспецифічного потоку вище критичного в головний мозок надходять особливі сигнали, що запускають центральний апарат ноцицепції.

Б. Біль, як єдиний процес - як своєрідну ієрархічно підлеглу структуру, що включає чотири основних взаємодоповнюючих рівні: ноцицепція, біль, страждання, болюче поводження. Швидкість розвитку й специфічність такої клінічної картини болю визначаються тривалістю впливу агента, що травмує, на психічну й соматичну сфери, рівнем й обсягом залучення в процеси передачі болю різних соматичних (або/і вісцеральних) структур, конституціональними особливостями, розходженнями у відповідному руховому поводженні (стилях купірування емоціонального й фізіологічного стресу).

В. В організмі є спеціалізовані ноцицептивні нейрони із триаксонами. Їхнє шкірне закінчення збуджуються на низьких частотах (менш 2 Гц) різноманітними не болючими стимулами, а болючі стимули ведуть до високочастотного порушення (понад 2 Гц).

Г. Існування специфічних болючих рецепторів й аферентних болючих шляхів, що передають у головний мозок порушення.

39.Концепція зворотного контролю болю:

А. У системі сенсорного входу в спинному мозку існує спеціальний механізм контролю, що регулює потік імпульсів з периферії у вишерозташовані відділи, що ставляться до ноцицептивної системи. Імпульси, що проходять по тонким ("болючим") периферичних волокнах відкривають "ворота" у нервову систему, щоб досягти її центральних відділів.

Б. В організмі є спеціалізовані ноцицептивні нейрони із триаксонами. Їхнє шкірне закінчення збуджуються на низьких частотах (менш 2 Гц) різноманітними не болючими стимулами, а болючі стимули ведуть до високочастотного порушення (понад 2 Гц).

В. Біль, як єдиний процес - як своєрідну ієрархічно підлеглу структуру, що включає чотири основних взаємодоповнюючих рівні: ноцицепція, біль, страждання, болюче поводження. Швидкість розвитку й специфічність такої клінічної картини болю визначаються тривалістю впливу агента, що травмує, на психічну й соматичну сфери, рівнем й обсягом залучення в процеси передачі болю різних соматичних (або/і вісцеральних) структур, конституціональними особливостями, розходженнями у відповідному руховому поводженні (стилях купірування емоціонального й фізіологічного стресу).

Г. Існування специфічних болючих рецепторів й аферентних болючих шляхів, що передають у головний мозок порушення.

40.Сучасна концепція Дж.Луізер:

А. Біль, як єдиний процес - як своєрідну ієрархічно підлеглу структуру, що включає чотири основних взаємодоповнюючих рівні: ноцицепція, біль, страждання, болюче поводження. Швидкість розвитку й специфічність такої клінічної картини болю визначаються тривалістю впливу агента, що травмує, на психічну й соматичну сфери, рівнем й обсягом залучення в процеси передачі болю різних соматичних (або/і вісцеральних) структур, конституціональними особливостями, розходженнями у відповідному руховому поводженні (стилях купірування емоціонального й фізіологічного стресу).

Б. Існування специфічних болючих рецепторів й аферентних болючих шляхів, що передають у головний мозок порушення.

В. В організмі є спеціалізовані ноцицептивні нейрони із З-аксонами. Їхнє шкірне закінчення збуджуються на низьких частотах (менш 2 Гц) різноманітними не болючими стимулами, а болючі стимули ведуть до високочастотного порушення (понад 2 Гц).

Г. У системі сенсорного входу в спинному мозку існує спеціальний механізм контролю, що регулює потік імпульсів з периферії у вищерозташовані відділи, що ставляться до ноцицептивної системи. Імпульси, що проходять по тонким ("болючим") периферичним волокнам відкривають "ворота" у нервову систему, щоб досягти її центральних відділів.