15.3.5. Складки.

Складка являє собою просторову конструкцію, у якої плоскі грані з’єднуються між собою під кутом, і яка виготовляються з тонкого (t=1...2 мм) стального або алюмінієвого листа.

Найпростішою складкою є профільований настил. Але оскільки висота настилу невелика (до 140 мм), то ним можна перекривати прольоти до 4м (максимально до 6м при нерозрізній схемі).

В складках з тонкого листа реалізується принцип суміщення функцій несучих та одночасно огороджувальних конструкцій. Завдяки просторовій роботі та значній тонкостінності складки є досить ефективними системами.

Складки, як правило, мають полігональну форму покриття (арочного типу) і виконані з лотокоподібних елементів (рис. 15.42).

Рис. 15.42. Полігональна форма складок

Точки переламів багатокутника лежать на дузі кола і вибираються так, щоб забезпечити однотипність елементів. Основним елементом складки є тонкостінний лотік з відбортовками, які забезпечують можливість з’єднання сусідніх лотоків вздовж їх поздовжніх граней.

Можливі форми перерізів лотоків наведені на рис. 15.43.

Рис. 15.43. Можливі форми перерізів лотоків

Бортові елементи (відбортовки) з’єднуються один з одним оцинкованими або кадмованими болтами чи контактним точковим зварюванням.

Для запобігання проникненню вологи в стиках влаштовуються нащільники або напусткове з’єднання. В опалювальних будівлях утеплювач можна приклеювати до внутрішньої поверхні лотоків або підвішувати у вигляді щитів.

Жорсткість складки вздовж будівлі невелика, і під дією зовнішнього поперечного навантаження лотоки можуть розплющуватись. Для збереження форми перерізу лотоків влаштовують вздовж будівлі поздовжні затяжки з кутиків, які працюють на розтяг (рис.15.44).

В торцях лотоків приварені фланці, які дозволяють з’єднувати сусідні лотоки під заданим кутом в точках перегину (рис.15.45).

При наведених вище розмірах лотоків можна проектувати складки прольотами L=18…24м. Для більших прольотів(L=24…48м) необхідно збільшити жорсткість складки за рахунок збільшення висоти її перерізу. Це можливо простим способом, наведеним на рис.15.46.

Як варіант, можуть проектуватись тришарові складки, що складаються з двох обшивок, проміжок між якими заповнюється ефективним утеплювачем.

Рис. 15.44. Поздовжні затяжки з кутиків вздовж будівлі

Рис. 15.45. З’єднання сусідніх лотоків під кутом за допомогою фланців

Рис. 15.46. Збільшення висоти перерізу складок

Складки опираються безпосередньо на фундамент з достатньо жорстким з’єднанням. Розпір складки передається на фундамент анкерними болтами.

Точний розрахунок складок достатньо складний, оскільки вони є багатократно статично невизначеними системами. Якщо умовно вважати, що плоскі грані з’єднуються між собою шарнірно, то можна замінити шарніри зсуваючими зусиллями і розглядати кожну грань як лист, навантажений поперечним навантаженням і зсуваючими зусиллями по краям. Він розраховується на міцність за зусиллями, що отримуються статичним розрахунком полігональної жорстко защемленої рами.