- •14.1.2. Робота і розрахунок тонких оболонок обертання
- •14.1.3. Перевірка міцності оболонок
- •14.1.4. Перевірка стійкості оболонок
- •14.1.5. Розрахунок на витривалість
- •14.1.6. Крайовий ефект
- •14.2. Резервуари
- •14.2.1. Загальні поняття
- •14.2.2. Резервуари для води
- •14.2.3. Резервуари для нафтопродуктів
- •14.3. Газгольдери
- •14.3.1. Призначення та класифікація газгольдерів
- •14.3.2. Газгольдери змінного об’єму
- •14.3.3. Газгольдери постійного об’єму
- •14.4. Бункери та силоси
- •14.4.1. Загальні відомості
- •14.4.2. Конструкція бункерів з плоскими стінками
- •14.4.3. Основи розрахунку бункерів з плоскими стінками
- •XV. Великопролітні покриття
- •15.1. Загальна характеристика
- •15.2. Великопролітні покриття з плоскими несучими конструкціями
- •15.2.1. Балочні конструкції покриття
- •15.2.2 Рамні конструкції
- •15.2.3. Арочні конструкції
- •15.3. Великопролітні просторові конструкції покриття
- •15.3.1. Загальна характеристика
- •15.3.2. Структурні та перехресно-балочні системи покриття (стержневі плити)
- •15.3.3 Оболонки
- •15.3.4 Куполи
- •15.3.5. Складки.
- •15.4. Висячі покриття
- •15.4.1. Загальна характеристика висячих покриттів
- •15.4.2. Класифікація висячих покриттів
- •15.4.3. Робота та розрахунок гнучких ниток (вант)
- •15.4.4. Способи зменшення деформацій (стабілізації) висячих покриттів
- •15.4.5. Однопоясні системи з гнучкими вантами
- •15.4.6. Однопоясні системи з жорсткими вантами
- •15.4.7. Двопоясні системи
- •15.4.8. Вантові ферми
- •15.4.9. Сідловидні покриття
- •15.4.10. Стальні мембрани
- •15.4.11. Опорні конструкції висячих покриттів
- •15.4.12. Основи розрахунку висячих покриттів
- •XVI. Стальні каркаси багатоповерхових будинків
- •16.1. Загальна характеристика
- •16.2 Призначення багатоповерхових каркасів та їх системи
- •16.3 Рамна система
- •16.4 В’язева система
- •16.5. Рамно–в’язева система
- •16.6. Каркасно–стовбурна система
- •16.8. Система з зовнішніми в’язевими фермами
- •16.9. Основи компоновки каркасів багатоповерхових будинків
- •16.10. Конструкції елементів каркасу
- •16.10.1. Колони
- •16.10.2. Балки – ригелі
- •16.11.2. Розрахунок рамних каркасів
- •16.11.3. Розрахунок в’язевих каркасів
- •16.11.4.Розрахунок каркасів на жорсткість
- •16.12. Протипожежний захист стальних каркасів
15.3.5. Складки.
Складка являє собою просторову конструкцію, у якої плоскі грані з’єднуються між собою під кутом, і яка виготовляються з тонкого (t=1...2 мм) стального або алюмінієвого листа.
Найпростішою складкою є профільований настил. Але оскільки висота настилу невелика (до 140 мм), то ним можна перекривати прольоти до 4м (максимально до 6м при нерозрізній схемі).
В складках з тонкого листа реалізується принцип суміщення функцій несучих та одночасно огороджувальних конструкцій. Завдяки просторовій роботі та значній тонкостінності складки є досить ефективними системами.
Складки, як правило, мають полігональну форму покриття (арочного типу) і виконані з лотокоподібних елементів (рис. 15.42).
Рис. 15.42. Полігональна форма складок
Точки переламів багатокутника лежать на дузі кола і вибираються так, щоб забезпечити однотипність елементів. Основним елементом складки є тонкостінний лотік з відбортовками, які забезпечують можливість з’єднання сусідніх лотоків вздовж їх поздовжніх граней.
Можливі форми перерізів лотоків наведені на рис. 15.43.
Рис. 15.43. Можливі форми перерізів лотоків
Бортові елементи (відбортовки) з’єднуються один з одним оцинкованими або кадмованими болтами чи контактним точковим зварюванням.
Для запобігання проникненню вологи в стиках влаштовуються нащільники або напусткове з’єднання. В опалювальних будівлях утеплювач можна приклеювати до внутрішньої поверхні лотоків або підвішувати у вигляді щитів.
Жорсткість складки вздовж будівлі невелика, і під дією зовнішнього поперечного навантаження лотоки можуть розплющуватись. Для збереження форми перерізу лотоків влаштовують вздовж будівлі поздовжні затяжки з кутиків, які працюють на розтяг (рис.15.44).
В торцях лотоків приварені фланці, які дозволяють з’єднувати сусідні лотоки під заданим кутом в точках перегину (рис.15.45).
При наведених вище розмірах лотоків можна проектувати складки прольотами L=18…24м. Для більших прольотів(L=24…48м) необхідно збільшити жорсткість складки за рахунок збільшення висоти її перерізу. Це можливо простим способом, наведеним на рис.15.46.
Як варіант, можуть проектуватись тришарові складки, що складаються з двох обшивок, проміжок між якими заповнюється ефективним утеплювачем.
Рис. 15.44. Поздовжні затяжки з кутиків вздовж будівлі
Рис. 15.45. З’єднання сусідніх лотоків під кутом за допомогою фланців
Рис. 15.46. Збільшення висоти перерізу складок
Складки опираються безпосередньо на фундамент з достатньо жорстким з’єднанням. Розпір складки передається на фундамент анкерними болтами.
Точний розрахунок складок достатньо складний, оскільки вони є багатократно статично невизначеними системами. Якщо умовно вважати, що плоскі грані з’єднуються між собою шарнірно, то можна замінити шарніри зсуваючими зусиллями і розглядати кожну грань як лист, навантажений поперечним навантаженням і зсуваючими зусиллями по краям. Він розраховується на міцність за зусиллями, що отримуються статичним розрахунком полігональної жорстко защемленої рами.
