
- •Лабораторна робота 1. Атмосферна циркуляція
- •1.1 Визначення атмосферного тиску по ртутному чашковому барометру та барометру-анероїду. Знайомство з барографом
- •1.2 Визначення висоти будівлі барометром-анероїдом
- •1.3 Визначення напрямку та швидкості вітру за допомогою флюгера та анеморумбографа
- •1.4 Вимірювання швидкості вітру ручним анемометром
- •Лабораторна робота 2. Термічний режим. Режим зволоження
- •2.1 Знайомство з основними типами термометрів та методикою спостережень
- •2.1.1 Вимірювання температури повітря строковим термометром
- •2.1.2 Вимірювання температури повітря максимальним та мінімальним термометрами
- •2.1.3 Реєстрація безперервного запису температури повітря.
- •2.2 Знайомство з приладами, гігрометричними таблицями та методами вимірювання вологості повітря та кількості опадів
- •2.2.1 Визначення характеристик вологості за допомогою психрометрів та психрометричних таблиць
- •2.2.2 Визначення вологості повітря по волосяному гігрометру
- •2.2.3 Знайомство з роботою гігрографа та методикою опрацювання його стрічок
- •2.2.4 Вимірювання кількості опадів ручним способом та за допомогою дощоміру Третьякова
- •2.2.5 Вимірювання висоти та щільності снігового покриву за допомогою снігомірних рейок і вагового снігоміру
- •Лабораторна робота 3. Режим хмарності та атмосферні явища
- •Лабораторна робота 4. Температура грунту
- •Загальні вимоги та рекомендації звіту до оформлення лабораторної роботи та її захисту
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток в типи хмар Верхні шари атмосфери
- •Середній ярус
- •Вертикального розвитку - Конвекційні
- •Додаток д
Лабораторна робота 4. Температура грунту
Ціль роботи: Набути практичних навичок з визначення температури різних типів грунтів
Обладнання: колінчаті термометри (системи Савінова), витяжні термометри, строковий термометр, барометр-анероїд, лопата, лінійка, польовий щоденник, олівець.
Теоретичні відомості
Опис приладів і принцип їх дії. Для виміру температури ґрунту на метеорологічних станціях застосовуються в основному термометрами двох систем: колінчаті (системи Савінова) і витяжні.
Колінчаті термометри (рис. 4.1) застосовуються для виміру температури на невеликій глибині (до 40 см) і звичайно використовуються протягом літнього періоду, коли температура ґрунту вище 0 0С.
Рисунок 1.4 - Колінчатий термометр системи Савінова
Під час спостереження сам колінчатий термометр залишається у ґрунті, а відліки температури беруть по шкалі, що знаходиться вище рівня землі. Витяжні термометри поміщають у ґрунт в ебонітових трубках; вони застосовуються при вимірах температури на глибині 0,4; 0,8; 1,6; 3,2 і 3,6 м. Оправа, у якій знаходиться термометр, має виріз для відліку по шкалі.
У нижній частині оправа закінчується циліндром, де міститься резервуар термометра з ртуттю. Циліндр заповнений мідними ощурками, що унаслідок наявності між ними повітря погано проводять тепло, тому витяжний термометр повільно реагує на зміни температури.
Порядок роботи
1 Виберіть 2-3 ділянки з різними типами ґрунтів.
2 На кожній ділянці виміряйте термічний профіль грунту.
3 Зробіть виміри температури ґрунту на глибині 2, 5, 10, 15, 20; 50 і 100 см. Вимірювання температури кожного шару виконуйте протягом 15–20 хвилин. Коливання температури в часі теж мають значення для існування та поширення грунтової фауни. Доцільно проводити вимірювання кожні 2 год. протягом світлового дня.
4 Порівняйте отримані дані температур для кожного типу ґрунтів.
5 Зробіть висновки. Встановіть закономірності зміни температури різних типів грунтів з глибиною в різні пори доби і в залежності від їх вологості та пористості.
Контрольні запитання:
1 Назвіть джерела тепла в грунті.
2 Охарактеризуйте теплові властивості грунту.
3 Що таке тепловий режим грунту ?
4 Опишіть добовий і річний хід температур грунту
5 Якими заходами можна регулювати тепловий режим грунту?
Загальні вимоги та рекомендації звіту до оформлення лабораторної роботи та її захисту
Звіт повинен мати наступні розділи:
1 Мета роботи
2 Теоретичні відомості з теми роботи
3 Перелік обладнання та матеріалів
4 Методика виконання роботи
5 Результати, розрахунки і їх обробка.
Результати досліджень повинні бути зведені у відповідні таблиці.
Виконана і оформлена робота захищається на наступному занятті або в години консультацій. На захисті студенти повинні показати знання з теоретичних питань за темою лабораторної роботи і практичного її виконання. Контрольні питання приводяться в кінці опису кожної лабораторної роботи.
За день або кілька днів до лабораторного заняття слід ознайомитися із питаннями для співбесіди та завданнями. Зміст кожної лабораторної роботи відображено у методичних вказівках по виконанню лабораторних робіт. Відповіді на питання співбесіди кожен студент має вивчити до заняття згідно літературних джерел із основного та додаткового списків.
На лабораторному занятті відповіді на питання співбесіди повинні мати логічну послідовність (починаючи від обґрунтування проблеми і закінчуючи висвітленням конкретних шляхів її вирішення); доповнення повинні бути по суті обговорюваного питання; зауваження – конструктивними, конкретними та аргументованими. При відповідях на питання співбесіди, доповненнях та зауваженнях не можна користуватися конспектами лекцій та будь-якими іншими записами. Студенти повинні давати повністю самостійні (вивчені) відповіді або представляти результати власних розмірковувань та висновків.
Лабораторні завдання виконуються у письмовій формі. Спершу слід ознайомитися із методичними вказівками до лабораторних робіт, з’ясувати, яке потрібне обладнання. Це обладнання слід зручно розкласти на столі, відкрити посібники на указаних сторінках. Якщо після цього залишаються питання щодо змісту завдання чи порядку його виконання, слід звернутися за консультацією до викладача. При відсутності питань слід приступити до самостійного виконання завдань.
Після кожного вклеєного завдання записуються результат його виконання. При необхідності слід креслити схеми, заповнювати таблиці, робити рисунки тощо. У кінці кожного заняття зошити із виконаними завданнями студенти здають на перевірку.
Усна відповідь на питання співбесіди або письмова відповідь на поточний тестовий контроль; виконання завдань (здійснення аналізу графіків, карт, схем, картосхем, таблиць, побудова схем, розв’язування задач тощо) – оцінюються за 12-бальною системою.
Рекомендована література
Основна:
1 Чернюк Г.В., Лихолат В.К. Метеорологія і кліматологія. Навчальний посібник для географічних факультетів вищих навч. Закладів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 112 с.
2 Є.П. Школьний Фізика атмосфери. Підручник. - К: КНТ, 2007. - 508 с.
3 А.Б. Рейфер, М.И. Алексеенко, Справочник по гидрометеорологическим приборам и установкам. - Л.: «Гидрометеоиздат», 1976.
4 Филоненко-Алексеева А. Л., Нехлюдова А.С., Cевастьянов В.И. Полевая практика по природоведениюю: Экскурсии в природу: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: ВЛАДОС, 2000. – 384 с.
5 Метеорологія і кліматологія. Конспект лекцій. (для студентів денної та заочної форм навчання напряму 6.040106 „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”) /Укладач Куцька Н.Б. – Рубіжне: ІХТ СНУ ім. В. Даля, 2011. – 164 с.
Додаткова
6 Волошина Ж.В., Волошина О.В. Фізика атмосфери (задачі і вправи): Навч.посібник. – К.: КНТ, 2007. - 256 с.
7 Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология человека – Экономика – Биота – Среда: Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 566 с.
8 И.Е. Бучинский Засухи, суховеи, пыльные бури на Украине и борьба с ними. - К.: Урожай,1970
9 Назарук М.М., Сенчина Б.В. Практикум з основ екології та соціоекології. Навч. пос. Вид.. 2-ге, доп. - Львів: Афіша, 2000.
10 А.И. Федорова, А.Н. Никольская Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учебное пособие для студ. высш.учебн. заведений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001.
11 Конспект лекций по метеорологии и климатологии / Сост. Куцкая Н. Б., Рубежное: РФ ВНУ, 2002. – 176 с.