До статті 491 Цивільного кодексу України

1. Норма коментованої статті вказує про припинення майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Враховуючи, що спеціальний закон у сфері правової охорони комерційних найменувань наразі не прийнятий, можна визначити, що діючим законодавством передбачається лише один випадок припинення даного права у формі ліквідації юридичної особи.

2. До інших підстав припинення чинності прав на комерційне найменування, які не отримали законодавче закріплення, можна віднести відмову правоволодільця від свого комерційного найменування, прийняття рішення судом про заборону подальшого використання комерційного найменування, реорганізація юридичної особи тощо.

1) Добровільна відмова від комерційного найменування. Мотиви такої відмови можуть бути різними як немилозвучність колишнього найменування, так і необхідність його змінити з метою недопущення введення третіх осіб в оману у разі, якщо інша юридична особа використовує подібне чи тотожне комерційне найменування. Юридична особа має право на зміну комерційного найменування на свій власний розсуд, у разі якщо така зміна не завдає шкоди інтересам та не порушує права інших осіб.

2) Припинення комерційного найменування у зв'язку з реорганізацією чи ліквідацією юридичної особи. При цьому слід відзначити, що не всі випадки реорганізації можуть служити юридичними підставами припинення права на комерційне найменування. Зокрема, у результаті перетворення - зміни організаційно-правової форми юридичної особи до корпусу найменування вносяться зміни, що відбивають новий організаційно-правовий статус, але спеціальна назва особи зберігається у незмінному вигляді.

При злитті і приєднанні юридичних осіб відбувається поєднання прав та обов'язків реорганізованих юридичних осіб в єдине ціле. У випадку реорганізації у зазначений спосіб учасники обороту можуть за своїм розсудом вирішити питання про комерційне найменування в одному з наступних варіантів. Вони можуть як поєднати свої найменування в єдине ціле, так і обрати зовсім нове комерційне найменування. У разі реорганізації у формі приєднання також обрати комерційне найменування тієї юридичної особи, до якої переходять права та обов'язки юридичної особи, що приєднується.

При поділі юридичної особи права й обов'язки переходять до її правонаступників. Водночас, всі юридичні особи, що утворилися на базі єдиної юридичної особи, можуть обрати для себе нові комерційні найменування. При виділі зі складу юридичної особи новий суб'єкт повинен обрати для себе нове найменування, оскільки первинне комерційне найменування зберігається за тією юридичною особою, зі складу якої відбувся виділ. Тому виділ не призводить до припинення права на комерційне найменування.

Оскільки комерційне найменування має на меті ідентифікувати юридичну особу серед інших учасників цивільного обороту, то факт її ліквідації також є підставою припинення даного права.

3) Рішення суду про припинення права юридичної особи на комерційне найменування через невідповідність її вимогам закону. Дана підстава може мати місце, наприклад, у випадку, якщо юридична особа використовує комерційне найменування, яке схоже з найменуванням іншої особи, яка функціонує в одній сфері господарювання. При цьому суд може прийняти рішення, яким заборонити подальше користування комерційним найменуванням і покласти на відповідну особу обов'язок здійснити його перереєстрацію.

На підставі рішення суду може бути також встановлено недійсність реєстрації у разі, якщо при її проведенні були порушені вимоги законодавства чи позначення, що заявлялося не відповідає умовам охороноздатності комерційного найменування. У такому випадку визнання недійсною реєстрації автоматично спричиняє припинення суб'єктивного права на комерційне найменування.

У перспективі перелік підстав припинення майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування слід закріпити у спеціальному законі, присвяченому правовій охороні таких найменувань, як того вимагає норма ст. 491 ЦК України.

Захист прав на комерційне найменування у судовому порядку може відбуватися як на підставі загальних способів захисту цивільних прав, визначених у ст. 16 ЦК України, так із урахуванням особливостей захисту прав інтелектуальної власності, визначених у ст. 432 ЦК України.

Вищий господарський суд України у рекомендаціях "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107 на підставі узагальнення практики розгляду спорів, пов'язаних з охороною прав на комерційні найменування, підкреслює специфіку захисту прав на цей засіб індивідуалізації. З огляду на приписи статей 90, 489 - 491 Цивільного кодексу та статті 159 Господарського кодексу належним способом захисту права особи на комерційне найменування може бути позов про зобов'язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням. У разі задоволення відповідного позову господарський суд може зобов'язати власника (засновника) або уповноважений ним орган внести необхідні зміни до установчих документів.

Вищий господарський суд особливо підкреслює, що "вимога про скасування державної реєстрації юридичної особи або зобов'язання її змінити назву шляхом перереєстрації з мотивів схожості фірмових найменувань суб'єктів підприємницької діяльності не є належними способами захисту права на комерційне найменування, оскільки серед визначених законодавством підстав для скасування державної реєстрації юридичної особи відсутня така як тотожність найменувань".

Господарські суди не повинні встановлювати схожість або тотожність комерційних найменувань на власний розсуд. Для роз'яснення відповідних питань слід призначати судову експертизу.

Особливості призначення судової експертизи у справах щодо захисту комерційних найменувань визначені у п. 4 рекомендацій "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" 29.03.2005 N 04-5/76. Президія Вищого господарського суду України наголошує, що при вирішенні таких спорів, судам необхідно виходити зі змісту статей 489, 490 ЦК України та статті 159 ГК України, відповідно до яких правова охорона надається правовласнику виключно проти використання іншими особами однакового, тобто тотожного повного чи скороченого комерційного (фірмового) найменування. Тому у спорах про захист права інтелектуальної власності на комерційне найменування господарським судом не повинні порушуватися перед судовим експертом питання про наявність чи відсутність схожості між комерційними (фірмовими) найменуваннями до такого ступеня, що їх можна сплутати. Але в разі необхідності господарський суд може поставити судовому експерту питання про наявність чи відсутність тотожності, тобто цілковитої схожості між комерційними (фірмовими) найменуваннями, що порівнюються.