До статті 490 Цивільного кодексу України

1. Суб'єкту права на комерційне найменування належить перелік майнових прав інтелектуальної власності, зазначених у тексті коментованої статті.

Право на використання передбачає можливість юридичної особи укладати під своїм комерційним найменуванням цивільно-правові угоди, здійснювати інші юридичні дії, реалізувати та захищати свої цивільні права та виконувати обов'язки. Суб'єкт вправі поміщати комерційне найменування на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях, застосовувати розрізняльну частину найменування у складі належної йому торговельної марки тощо.

Право на комерційне найменування належить до групи абсолютних прав, тобто таких, що діють щодо всіх третіх осіб, які зобов'язані утримуватися від порушення правомочностей, наданих його правоволодільцю. На відміну від відносних прав, управомоченому суб'єкту протистоїть не конкретна особа, зобов'язана здійснити чи утриматися від вчинення певних дій, а всі треті особи, на яких покладений обов'язок не порушувати право на комерційне найменування та не перешкоджати у здійсненні його правомочностей.

Аналізуючи конструкцію права на комерційне найменування, не можна не відзначити його тісний зв'язок з особистими немайновими правами особи. Зазначена обставина зумовлюється призначенням та характером об'єкта - особистого немайнового блага, що забезпечує ідентифікацію особи, яка здійснює підприємницьку діяльність. Дане право залежить від особистих немайнових прав юридичної особи, насамперед, від права на недоторканість ділової репутації. Ефективність участі юридичної особи у цивільних правовідносинах під своїм комерційним найменуванням впливає на рівень її ділової репутації, і, навпаки, набута репутація найчастіше пов'язується з найменуванням особи.

Характерною рисою права на комерційне найменування є те, що воно одночасно виступає обов'язком юридичної особи. Юридична особа не тільки вправі виступати в цивільному обороті під власним комерційним найменуванням, але і зобов'язана згідно вимог законодавства здійснювати свою діяльність під власним іменем. З цією метою юридична особа повинна використовувати своє точне найменування, структура якого відповідає вимогам закону.

2. Ознакою, що виокремлює право на комерційне найменування у системі інтелектуальної власності, є обмежені можливості розпорядження. Вона органічно випливає із зв'язку права на комерційне найменування з комплексом особистих немайнових прав юридичної особи та зумовлена призначенням його об'єкта - ідентифікацією суб'єкта у сфері цивільного обігу. Тому на відміну від інших об'єктів інтелектуальної власності у сфері комерційних найменувань існують обмежені можливості розпорядження. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть переходити до іншої особи лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною (ч. 2 ст. 490 ЦК України).

Водночас, суб'єкт права на комерційне найменування може його надати іншій особі у складі комплексу виключних прав на підставі договору комерційної концесії.

Екстериторіальність права на комерційне найменування закріплена на міжнародному рівні. Зокрема, відповідно до ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, фірмове найменування охороняється в усіх країнах Паризького Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Тому фірмові найменування українських юридичних осіб користуються охороною у всіх країнах Паризького Союзу, а з іншого боку, на території України охороняються найменування будь-яких іноземних підприємств, що знаходяться у країнах - учасницях Паризької конвенції, якщо останні підпадають під сферу правової охорони свого національного правопорядку.

Право на комерційне найменування є безстроковим. Тобто, здобуваючи у встановленому порядку дане право, юридична особа може користуватися ним без будь-яких часових обмежень протягом всього періоду свого існування, якщо її комерційне найменування не вводить в оману споживачів та забезпечує виконання своїх ідентифікуючих функцій. Особливості припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування визначені у ст. 491 ЦК України.