
- •До статті 418 Цивільного кодексу України
- •До статті 421 Цивільного кодексу України
- •До статті 422 Цивільного кодексу України
- •До статті 423 Цивільного кодексу України
- •До статті 424 Цивільного кодексу України
- •До статті 425 Цивільного кодексу України
- •До статті 426 Цивільного кодексу України
- •До статті 427 Цивільного кодексу України
- •До статті 428 Цивільного кодексу України
- •До статті 429 Цивільного кодексу України
- •До статті 430 Цивільного кодексу України
- •До статті 431 Цивільного кодексу України
- •До статті 432 Цивільного кодексу України
- •До статті 433 Цивільного кодексу України
- •До статті 434 Цивільного кодексу України
- •До статті 435 Цивільного кодексу України
- •До статті 436 Цивільного кодексу України
- •До статті 437 Цивільного кодексу України
- •До статті 438 Цивільного кодексу України
- •До статті 439 Цивільного кодексу України
- •До статті 440 Цивільного кодексу України
- •До статті 441 Цивільного кодексу України
- •До статті 442 Цивільного кодексу України
- •До статті 443 Цивільного кодексу України
- •До статті 444 Цивільного кодексу України
- •До статті 445 Цивільного кодексу України
- •До статті 446 Цивільного кодексу України
- •До статті 447 Цивільного кодексу України
- •До статті 448 Цивільного кодексу України
- •До статті 449 Цивільного кодексу України
- •4. Коментована стаття визначає чотири об'єкти суміжних прав. До них належать виконання, відеограми, фонограми, програми (передачі) організацій мовлення.
- •До статті 450 Цивільного кодексу України
- •До статті 451 Цивільного кодексу України
- •До статті 454 Цивільного кодексу України
- •До статті 455 Цивільного кодексу України
- •До статті 456 Цивільного кодексу України
- •До статті 457 Цивільного кодексу України
- •1 Постанова Ради Міністрів срср від 14 березня 1947 року "Про Комітет з винаходів та відкриттів при Раді Міністрів срср".
- •До статті 458 Цивільного кодексу України
- •До статті 459 Цивільного кодексу України
- •4. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •До статті 460 Цивільного кодексу України
- •1. Корисною моделлю є результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що відповідає двом умовам патентоспроможності - новизні та промисловій придатності.
- •До статті 461 Цивільного кодексу України
- •До статті 462 Цивільного кодексу України
- •До статті 463 Цивільного кодексу України
- •До статті 464 Цивільного кодексу України
- •До статті 465 Цивільного кодексу України
- •До статті 466 Цивільного кодексу України
- •До статті 467 Цивільного кодексу України
- •До статті 468 Цивільного кодексу України
- •До статті 469 Цивільного кодексу України
- •До статті 470 Цивільного кодексу України
- •До статті 471 Цивільного кодексу України
- •До статті 472 Цивільного кодексу України
- •До статті 473 Цивільного кодексу України
- •До статті 474 Цивільного кодексу України
- •До статті 475 Цивільного кодексу України
- •До статті 476 Цивільного кодексу України
- •До статті 477 Цивільного кодексу України
- •До статті 478 Цивільного кодексу України
- •До статті 479 Цивільного кодексу України
- •До статті 480 Цивільного кодексу України
- •До статті 481 Цивільного кодексу України
- •До статті 482 Цивільного кодексу України
- •До статті 483 Цивільного кодексу України
- •До статті 484 Цивільного кодексу України
- •До статті 485 Цивільного кодексу України
- •До статті 486 Цивільного кодексу України
- •До статті 487 Цивільного кодексу України
- •До статті 488 Цивільного кодексу України
- •До статті 489 Цивільного кодексу України
- •До статті 490 Цивільного кодексу України
- •1. Суб'єкту права на комерційне найменування належить перелік майнових прав інтелектуальної власності, зазначених у тексті коментованої статті.
- •До статті 491 Цивільного кодексу України
- •До статті 492 Цивільного кодексу України
- •До статті 493 Цивільного кодексу України
- •До статті 494 Цивільного кодексу України
- •4. З метою перевірки відповідності поданого на реєстрацію позначення умовам правової охорони проводиться формальна та кваліфікаційна експертиза заявки.
- •До статті 495 Цивільного кодексу України
- •До статті 496 Цивільного кодексу України
- •До статті 497 Цивільного кодексу України
- •До статті 498 Цивільного кодексу України
- •До статті 499 Цивільного кодексу України
- •До статті 500 Цивільного кодексу України
- •До статті 501 Цивільного кодексу України
- •До статті 502 Цивільного кодексу України
- •3. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені законодавством України, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.
- •До статті 503 Цивільного кодексу України
- •До статті 504 Цивільного кодексу України
- •1 Носік ю. В. Права на комерційну таємницю в Україні: Монографія. - к.: кнт, 2007. - 240 с.
- •2 Про поняття інформації див.: ст. 200 цк і Закон України "Про інформацію".
- •До статті 506 Цивільного кодексу України
- •До статті 507 Цивільного кодексу України
- •До статті 508 Цивільного кодексу України
До статті 458 Цивільного кодексу України
Наукове відкриття є знанням, яке становить особливу цінність для усього людства та для поступу науково-технічного прогресу. Закріплення в законі монополії чи виключного права на використання такого знання суперечило б суспільним інтересам. Тому правовий інститут охорони наукових відкриттів не передбачає встановлення ні виключних прав, ні фактичної чи юридичної монополії на використання знань, що становлять зміст наукового відкриття. Наукове відкриття з моменту його створення стає суспільним надбанням. Будь-хто без дозволу особи, яка здійснила відкриття, і без виплати винагороди, має право використовувати знання, отримані у зв'язку з науковим відкриттям, у власній науково-дослідній, виробничій, творчій чи іншій діяльності. Такий стан речей кардинально відрізняє правовий режим наукових відкриттів від інших об'єктів права інтелектуальної власності, щодо яких законом передбачається встановлення юридичної та/або фактичної монополії. Це є один з тих виняткових випадків, які маються на увазі у положенні частини 2 ст. 54 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може використовувати або поширювати результати інтелектуальної діяльності особи без її згоди, за винятками, встановленими законом.
Суб'єктивні права автора, які має на увазі інститут права інтелектуальної власності на наукове відкриття, головним чином спрямовані на вияв державного визнання досягнень особи, на її моральне стимулювання та суспільне заохочення. Автор наукового відкриття відповідно до ч. 1 ст. 458 ЦК України має лише одну юридичну можливість - це право надати науковому відкриттю, яке він зробив, своє ім'я або спеціальну назву. Це право надати авторську назву тісно пов'язане з правом авторства, сформульованим у загальних положеннях про право інтелектуальної власності (Глава 35 ЦК України), як право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо), об'єкта права інтелектуальної власності (п. 1 ч. 1 ст. 423 ЦК України). Право автора надати науковому відкриттю своє ім'я перебуває у системному зв'язку також з іншим особистим немайновим правом фізичної особи - правом на використання імені. Як зазначено у ч. 1 ст. 296 ЦК України, фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.
Здійснення суб'єктивного права на відкриття є добровільним і залежить від волі автора - в цьому виражається диспозитивний метод цивільно-правового регулювання. Відповідно, не виключається ситуація, коли науковому відкриттю не буде присвоєно ім'я автора або автор не надасть спеціальну назву такому відкриттю. Тим не менше, при згадуванні чи використанні цього відкриття інші особи в праві зазначати, ким саме воно було зроблено, кому належить авторство. Такий вияв наукової етики ґрунтуватиметься на легальних засадах. Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.
Право автора надати назву зробленому ним науковому відкриттю є абсолютним особистим немайновим правом, яке може належати виключно авторові наукового відкриття, не може відчужуватись або переходити у спадщину.
Особисте немайнове право автора надати назву науковому відкриттю, яке закріплене у ч. 1 ст. 458 ЦК України, не має економічного змісту і будь-якого матеріального зиску для автора не передбачає. Жодних майнових суб'єктивних прав для авторів наукових відкриттів ЦК України не закріплює.
Разом з тим, слід зазначити, що системи правової охорони наукових відкриттів можуть передбачати певне матеріальне винагородження авторів наукових відкриттів. Так, у СРСР авторам зареєстрованих наукових відкриттів держава могла виплачувати винагороду в розмірі до п'яти тисяч карбованців. Подібні виплати ніяким чином не пов'язуються з використанням наукового відкриття, а слугують лише виявом державного визнання та заохочення автора, який результатами своєї науково-дослідної діяльності підвищує авторитет вітчизняної науки у світі. Відомі також інші пропозиції щодо забезпечення матеріального винагородження авторів наукових відкриттів. Наприклад, пропонується закріпити за автором наукового відкриття певну частку в майнових правах інтелектуальної власності на кожен винахід, який буде створено з використанням даних такого наукового відкриття.
Суб'єктом права на наукове відкриття, передбаченого ч. 1 ст. 458 ЦК України, є автор. Автором наукового відкриття може бути лише фізична особа. Юридична особа або інший учасник цивільних відносин, крім фізичних осіб, автором наукового відкриття вважатись не може. ЦК України не містить будь-яких обмежень для фізичних осіб у питаннях набуття і здійснення права на наукове відкриття за ознаками громадянства, віку, обсягу цивільної дієздатності тощо. Проте у світовій практиці відомі випадки, коли іноземні громадяни визнаються однією державою суб'єктами права на наукове відкриття лише в тому випадку, якщо громадяни цієї першої держави визнаються такими суб'єктами у відповідній другій іноземній державі. Застосування принципу взаємності у цій сфері вбачається обґрунтованим з огляду на те, що, як уже зазначалось, не всі країни світу розглядають наукові відкриття об'єктами права інтелектуальної власності у себе і забезпечують відповідну правову охорону.
Питання про права на наукове відкриття, здійснене у співавторстві, вирішується за загальними правилами про співавторство. Те ж стосується і службових відкриттів. При цьому, слід мати на увазі, що єдине поки що право автора наукового відкриття на присвоєння йому свого імені або авторської назви, є особистим немайновим правом. Таке право роботодавцеві автора відкриття належати не може, якщо інше не буде встановлено законом (ч. 4 ст. 423 ЦК України).
Юридичною формою закріплення прав інтелектуальної власності на наукове відкриття є диплом. Диплом про наукове відкриття є правопосвідчувальним, а не правовстановлюючим документом, адже права інтелектуальної власності на наукове відкриття виникають не з моменту видачі диплому, а з часу, відколи про наукове відкриття було заявлено або від коли суть відкриття була донесена до відома третіх осіб.
У ч. 2 ст. 458 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності на наукове відкриття охороняється у порядку, встановленому законом. Таким чином, норма частини 2 ст. 458 є бланкетною і відсилає до іншого нормативно-правового акта. Така модель регулювання відносин щодо наукового відкриття вкладається в концепцію ЦК України, яка виходить з того, що в основному кодифікованому акті цивільного права України мають закріплюватись лише основні положення того чи іншого інституту права інтелектуальної власності. Тоді як детальна правова регламентація суспільних відносин у відповідній сфері має здійснюватись за допомогою окремого спеціального правового акта. Цим пояснюється існування в Україні спеціальних законів, присвячених окремим об'єктам права інтелектуальної власності, як то: об'єктам авторського права і суміжних прав, винаходам, корисним моделям, торговельним маркам тощо.
Однак на сьогодні в Україні спеціального закону, яким би регулювались відносини, що складаються з приводу наукових відкриттів, не прийнято. Відповідно, і порядок видачі дипломів про наукове відкриття, і порядок охорони кореспондуючих прав інтелектуальної власності залишаються невизначеними. Відтак, вимагати видачі дипломів чи забезпечення охорони наукових відкриттів від тих чи інших органів державної влади чи місцевого самоврядування неможливо в силу приписів частини 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки режим роботи таких органів і посадових осіб по відношенню до забезпечення охорони наукових відкриттів законом не визначений, то й відповідних зобов'язань у цій сфері зазначені органи та особи не несуть.
Проте ситуація із законодавчим регулюванням відносин, які складаються з приводу наукових відкриттів, була б висвітлена неповно, якби не був згаданий, зареєстрований у Верховній Раді України V скликання, проект закону "Про охорону прав на наукові відкриття" (реєстраційний N 0926 від 25.05.2006 р.). Цей законопроект спрямований на визначення порядку надання правової охорони науковим відкриттям та забезпечення охорони особистих немайнових і майнових прав авторів наукових відкриттів. Проект закону має свої як позитивні, так і негативні моменти, і оцінити перспективність його прийняття, принаймні в існуючій редакції, практично неможливо.