4. Коментована стаття визначає чотири об'єкти суміжних прав. До них належать виконання, відеограми, фонограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Об'єкти суміжних прав передбачають будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі; сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічним виконанням вважається подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Об'єктом правової охорони являється сам виступ артиста-виконавця. По суті, виконавець є посередником між творцем та публікою, оскільки він передає вже сформульовану думку автора, доводить зміст твору до відома невизначеного кола осіб, тому його діяльність носить творчий характер та охороняється як окремий об'єкт інтелектуальної власності інститутом суміжних прав.

Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма, визначається ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" як відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Подекуди досить важко відрізнити відеограму як об'єкт суміжних прав та аудіовізуальний твір, що охороняється законодавством про авторське право. Тому у законодавствах деяких держав світу, наприклад, у законодавстві Російської Федерації, відеограма не є самостійним об'єктом правової охорони, а запису на відповідному матеріальному носієві рухомих зображень, що характеризується творчим підходом надається охорона авторським правом. Наразі різницею між аудіовізуальним твором (фільмом) і відеограмою є більш високий творчий рівень фільму, що передбачає написання сценарію та музичного супроводу, творчий внесок оператора, режисера, художника-постановника, творчу гру акторів тощо. Водночас, відеограмою вважається відеозапис будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору, які, самі по собі, можуть мати незначний рівень творчості. Такий відеозапис, як правило, не передбачає написання сценарію та гру авторів по виконанню певної ролі, залучення художника-постановника чи композитора. Відеограма - це,насамперед, фіксація на матеріальному носієві будь-яких рухомих зображень. Якщо ж для створення відеозапису залучаються режисер, сценарист, актори, оператор, художник постановник та інші особи, які докладають значні творчі зусилля, то створений ними об'єкт можна характеризувати як аудіовізуальний твір, що охороняється сферою дії авторського права.

Закон України "Про телебачення і радіомовлення" визначає передачу (телерадіопередачу) як змістовно завершену частину програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. У свою чергу, програма (телерадіопрограма) визначається як поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення. На відміну від законодавства у сфері телебачення Закон України "Про авторське право і суміжні права" не розмежував поняття "програма організації мовлення" та "передача організації мовлення", використовуючи дані категорії як синонімічні. Такий підхід законодавця зумовлений тим, що для охорони програм та передач мовлення у межах суміжних прав використовуються єдині правові механізми, тому зазначені поняття використовуються ЦК України як однопорядкові.

По суті, програма (передача) організацій мовлення є формою використання творчого результату, яка здійснюється організацією ефірного чи кабельного мовлення за допомогою відповідних технічних засобів і може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб одночасно у різних місцях.

Як і об'єкти авторського права виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення стають об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей та незалежно від їх призначення, змісту, цінності, а також способу чи форми їх вираження.