До статті 447 Цивільного кодексу України

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням. Реалізуючи зазначені повноваження, Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 108 від 3 березня 1992 р. "Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва".

До статті 448 Цивільного кодексу України

Коментована стаття присвячена так званому праву слідування. До набуття чинності ЦК України це право згідно з Законом України "Про авторське право і суміжні права" поширювалось лише на авторів творів образотворчого мистецтва. Ст. 448 ЦК України наділила цим правом авторів усіх художніх та літературних творів.

Право слідування полягає в тому, що автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору.

Право слідування є майновим за своєю суттю. Разом з тим, воно не може бути відчужене автором. Однак при цьому право слідування переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір. Детальніше про строк чинності майнових авторських прав див. коментар до ст. 446 ЦК України. 

До статті 449 Цивільного кодексу України

1. Розвиток інтелектуальної діяльності в умовах сучасності призвів до збільшення видів та способів використання результатів творчості, розширення зовнішніх форм їх прояву та реалізації. Поступово виникла потреба у забезпеченні охорони прав не лише авторів творів літератури, науки та мистецтва, а також у створенні механізмів цивільно-правового захисту осіб, що здійснюють використання, публічне виконання та передачу в ефір об'єктів авторського права у формі, придатній для їх подальшого тиражування та відтворення. Охорона прав та законних інтересів таких суб'єктів - виконавців у різних сферах мистецької діяльності (акторів, співаків, музикантів тощо), виробників фоно- та відеограм та організацій мовлення - забезпечується інститутом системи цивільного права - суміжними правами. Суміжні права охоплюють систему нормативного забезпечення охорони результатів творчої діяльності виконавців, прав виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, їх спадкоємців та інших правонаступників.

2. Суміжні права тісно пов'язані з авторськими правами, оскільки вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, які охороняються авторським правом та є, як правило, похідними від прав автора. Крім того, спостерігається подібність механізмів правової охорони авторів та виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення. Суб'єкти суміжних прав володіють аналогічними з авторськими правовими можливостями (комплексом особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності), які характеризуються часовою і просторовою обмеженістю та встановленим законодавством колом випадків вільного використання їх об'єктів.

Суміжні права є похідними та залежать від авторських прав. Зв'язок між даними різновидами інтелектуальної власності відобразився у змісті ч. 2 ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якої виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). Тому виникнення суміжних прав пов'язується законодавцем з фактом додержання їх суб'єктами майнових та особистих немайнових прав авторів та їх правонаступників.

Для виникнення окремих видів об'єктів суміжних прав крім одержання згоди автора необхідно також одержати дозвіл первинного суб'єкта суміжних прав. Так, створення фонограми буде правомірним лише за умови додержання виробником фонограми та виконавцем музичного твору прав авторів тексту та музики, а також одержання згоди виконавця на запис його виконання у формі фонограми. У свою чергу, організації ефірного мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм та відеограм, виконавців, а також суб'єктів авторського права. Тобто, правомірність використання кожного наступного виду об'єкта суміжних прав залежить від правомірності використання таких об'єктів, що стали основою для його створення.

Проте, у певних випадках суміжні права можуть виникати незалежно від авторських. Наприклад, факт публічного виконання творів фольклору є правовою підставою для виникнення суміжних прав виконавця, проте самі твори народної творчості не належать, згідно ст. 10 Закону України "Про авторське право та суміжні права" до переліку об'єктів авторського права. Проте зазначений випадок скоріше є винятком із загального правила про похідний характер суміжних прав.

Між авторським правом та суміжними правами також існує різниця у строках правової охорони та встановлених законодавством випадках обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення та авторів творів літератури, науки і мистецтва. Проте, враховуючи подібність механізмів охорони авторських та суміжних прав, для захисту прав їх суб'єктів використовуються спільні способи та порядок, передбачені п'ятим розділом Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 432 ЦК України.

3. Крім глави 37 ЦК України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" охорона об'єктів суміжних прав здійснюється згідно з положеннями інших законів України, зокрема, Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", "Про телебачення і радіомовлення", "Про кінематографію", "Про інформацію" тощо.

Правова охорона суміжних прав забезпечується також відповідно до положень Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.), Женевської конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 р.), Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права (1996 р.) та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з виконань і фонограми (1996 р.).

Відносини у сфері використання виконань, фонограм, відеограм та програм організацій мовлення регулюються також підзаконними правовим документами, до яких можна віднести постанови КМ України "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати" від 18.01.2003 N 71, "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" від 18.01.2003 N 72, "Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм,відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 13 жовтня 2000 р. N 1555, "Про затвердження Порядку надання, зберігання та видачі примірників дисків для лазерних систем зчитування" від 4 липня 2002 р. N 925 та інші.

Суттєве значення для системи охорони суміжних прав відіграє судова практика. Справи з приводу захисту суміжних прав можуть бути предметом розгляду як судів загальної юрисдикції, якщо принаймні однією із сторін є фізична особа, так і господарських судів, якщо сторонами є суб'єкти підприємницької діяльності. Тому відповідна судова практика була напрацьована у межах обох систем судочинства. Узагальнення судової практики у сфері авторського права і суміжних прав закріплене у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. N 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

Вищим господарським судом України були прийняті рекомендації "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107. Крім того, Вищим господарським судом України за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку видаються оглядові листи, які стосуються практики розгляду спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі спорів щодо авторських та суміжних прав. Зокрема, питання захисту суміжних прав розглядаються в листах Вищого господарського суду України від 22.01.2007 р. N 01-8/25 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав", "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав" 17.04.2006 р. N 01-8/846, "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав" від 06.05.2005 N 01-8/784 тощо.