
- •Розділ 5 уведення даних в гіс
- •5.1 Уведення даних в гіс
- •5.2 Джерела вхідних даних для гіс
- •5.2.1 Картографічні матеріали
- •5.2.2 Дані дистанційні зондування Землі
- •5.2.3 Дані електронних геодезичних приладів
- •5.2.4 Джерела атрибутивних даних
- •5.3 Технології цифрування вхідних даних
- •5.3.1 Автоматизоване введення даних
- •5.3.1.1 Сканування
- •5.3.1.2 Векторізування
- •5.3.1.3 Геокодування
- •5.3.1.4 Просторова інтерполяція
- •5.3.2 Ручне введення даних
- •5.32.1 Установка системи координат
- •5.3.2.2 Дигитизування з використанням дигитайзеру
- •5.3.2.3 Екранне дигитизування і редагування елементарних графічних об'єктів
- •5.3.2.4 Введення і редагування з використанням існуючих графічних об'єктів
- •5.4 Контроль якості створення цифрових карт
- •5. Уведення даних в гіс
Розділ 5 уведення даних в гіс
5.1 Уведення даних в гіс
Уведення даних є обов'язковою операцією, необхідної для функціонування ГІС. Для різних типів даних розроблені спеціальні технології введення, що відповідають функціональні можливості включені до складу програмного забезпечення, розроблені спеціалізовані периферійні пристрої.
Як вихідні матеріали, з яких виробляється введення даних у ГІС, у даний час використовуються:
· топографічні карти;
· загальногеографічні карти різного тематичного змісту;
· архітектурні плани і плани землевпорядження;
· дані дистанційного зондування Землі (ДДЗЗ);
· матеріали польової інструментальної зйомки;
· стандартні статистичні звітні форми в паперовому й електронному представленні;
· текстові джерела, фотографії й ілюстрації;
· рукописні карти і тексти.
У залежності від типу вхідних джерел даних застосовуються різні технології введення даних. У першу чергу розділяються методи введення просторових і атрибутивних даних, для чого розроблені різні види графічних і табличних редакторів. У залежності від виду і якості вхідних матеріалів можуть використовуватися методи ручного чи автоматизованого введення.
Основний вплив на вибір джерел даних і технологію їхнього введення робить область застосування оброблюваної в ГІС інформації. У залежності від цілей роботи розрізняються вимоги до просторової і семантичної точності вхідного даних, часу їхнього збору (створення), методам попередньої підготовки і формалізації даних. Наприклад, вхідні дані, придатні для створення електронного чи паперового атласу адміністративної області, не можуть без додаткової підготовки використані для створення системи земельного кадастру, де вимоги до точності виміру довжин і площ об'єктів у кілька разів вище. Для систем, що моделюють природні чи суспільні процеси, також вимагаються особливо підготовлені й описані блоки даних, отриманих як зі стародавніх рукописних текстів, так і за допомогою найсучасніших систем збору інформації з космосу. На технологію збору і введення даних також впливають методи наступного аналізу і представлення підсумкової інформації.
Введення даних, незважаючи на впровадження автоматизованих технологій, як і раніше залишається найбільш складною і трудомісткою операцією при створенні і функціонуванні ГІС. По оцінках різних експертів, вартість введення даних може досягати 80% від вартості всього ГІС-проекту, включаючи вартість апаратних засобів і зарплати висококваліфікованого персоналу. Помилки і пропуски, допущені при введенні даних, можуть привести до перекручування інформації на наступних етапах її обробки і цілком знецінити кінцевий результат. Тому перед уведенням даних виробляється оцінка інформаційних потреб системи на всіх етапах її функціонування, підбираються джерела даних, улаштовується перелік інформаційних об'єктів, створюються їх докладні формалізовані описи, розробляється план послідовного цифрування. Обов'язковим елементом уведення даних є вибірковий чи повний контроль точності і повноти введення.