Інгаляція лікарських речовин

Навчальна мета: уміти виконати інгаляцію лікарської речовини за допомогою апарата закритого типу; використати індивідуальний кишеньковий аерозольний інгалятор; знезаразити мундштуки та маски; підтримувати санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим в інгаляторії.

Виховна мета: уміти пояснити хворому правила користування інгалятором.

Початковий обсяг знань: знати показання до застосування інгаляцій; протипоказання до застосування інгаляцій; види апаратів; механізм дії низькодисперсних та високодисперсних аерозолів і використання лікарських речовин.

Оснащення:

1) інгаляційний апарат закритого типу;

2) серветки;

3) камфорна, обліпихова олія;

4) ферменти (хімотрипсин, трипсин);

5) 2 % розчин натрію гідрокарбонату;

6) 0,5 % розчин новокаїну в ампулах;

7) 10 % розчин кальцію хлориду в ампулах;

8) 1 % розчин димедролу в ампулах;

9) індивідуальний кишеньковий аерозольний інгалятор;

10) хлорамін;

11) ртутно-кварцова лампа.

Показаннями до застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, трахеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого мокротиння, що тяжко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хронічна пневмонія, пневмосклероз, незадовільний стан після операцій на легенях.

Протипоказані інгаляції в разі схильності до легеневих кровотеч, гіпертонічної хвороби III стадії.

Види апаратів. Апарати відкритого типу використовують для камерної інгаляції. За їх допомогою насичують повітря у приміщенні препаратами для групового лікування.

Хворі на бронхіальну астму користуються індивідуальним кишеньковим аерозольним інгалятором заводського виробництва.

У стаціонарних умовах для проведення аерозольного лікування часто використовують апарати (інгалятори) закритого типу, одні з яких утворюють високодисперсні аерозолі олій, розчинів, лугів, антибіотиків, інші — низькодисперсні аерозолі.

Механізм дії низькодисперсних і високодисперсних аерозолів та застосування лікарських препаратів. Низькодисперсні аерозолі найчастіше застосовують для теплових вологих і олійних інгаляцій. Теплові вологі інгаляції — це інгаляції водорозчинних лікарських засобів, мінеральних вод, зокрема лужних, температури 38 — 40 °С. Тепло стимулює приплив крові до слизової оболонки. Такі інгаляції справляють знеболювальну дію, підвищують секрецію, сприяють розрідженню мокротиння і прискоренню його евакуації.

Для олійних інгаляцій використовують різні олії (камфорну, мигдалеву, персикову, соняшникову). Олійні інгаляції зменшують сухість слизових оболонок, їх використовують при гострих запальних процесах.

Із високодисперсних аерозольних препаратів найчастіше застосовують ферменти (трипсин, хімотрипсин). Вони розріджують мокротиння, поліпшуючи дренаж бронхів. Хімотрипсин, трипсин призначають по 5 мг на 5 мл 0,5 % розчину новокаїну. Оскільки ферменти можуть зумовити алергійну реакцію, перед першою інгаляцією призначають кальцію хлорид або димедрол.

Послідовність дій під час виконання процедур

Інгаляції лікарськими речовинами за допомогою апарата закритого типу

1. Попередьте хворого, що він має приймати процедуру натще або через 3 год після вживання їжі.

2. Перед процедурою запропонуйте хворому очистити ніс, прополоскати рот, горло, створити умови для вільних рухів грудної клітки (розстібнути комірець сорочки, пояс).

3. Заповніть розпилювач приладу лікарською речовиною і перевірте справність апарата.

4. Посадіть хворого на стілець, який має підлокітники та го-ловоутримувач і який можна опускати й піднімати.

5. Грудну клітку хворого накрийте чистою серветкою.

6. Поясніть хворому, як треба робити вдих і видих. При захворюваннях носа і приносових пазух рекомендується вдихати й видихати через ніс. Для цього використовують спеціальну маску. При ураженні ротової порожнини, зіва та нижніх дихальних шляхів треба дихати через широко відкритий рот. Дихання має бути глибоким і рівним. Під час інгаляції стежте за станом хворого. У разі виникнення будь-яких порушень процедуру припиніть.

7. Тривалість процедури 15 — 20 хв. Процедури проводять щодня, курс лікування — 10 — 20 сеансів. Після інгаляції хворий має відпочити 5 — 15 хв. Не дозволяється палити до та після процедури, а також виходити з теплого приміщення на холод.

Запам'ятайте! Треба звертати особливу увагу на гігієнічний стан інгаляторію, стерильність розчинів і апаратів для розпилювання, оскільки під час інгаляції хворі видихають у навколишнє середовище і в інгаляційні прилади велику кількість патогенних мікроорганізмів.

Користування індивідуальним кишеньковим аерозольним інгалятором

1. Поверніть балончик догори дном і зніміть захисний ковпачок.

2. Балончик з аерозолем добре струсіть.

3. Балончик тримайте рукою, а мундштук затисніть губами.

4. Після повного видиху зробіть глибокий вдих і одночасно натисніть на дно балончика: у цю мить видається доза аерозолю. Кількість доз аерозолю визначає лікар.

5. Затримайте дихання на кілька секунд, потім витягніть мундштук з рота і зробіть повільний видих.

6. Після інгаляції захисний ковпачок надягніть на балончик.

Знезараження мундштуків і масок

1. Після використання мундштуки та маски замочіть в 1 % розчині хлораміну на 30 хв.

2. Після олійних інгаляцій мундштуки та маски знежирте в миючому розчині.

3. Промийте мундштуки та маски проточною водою і прокип'ятіть у дистильованій воді протягом 30 хв.

Санітарно-гіггенічний та протиепідемічний режим інгаляторію

В інгаляторії потрібно двічі на день робити прибирання із застосуванням 1 % розчину хлораміну, провітрювати та знезаражувати повітря за допомогою ртутно-кварцової лампи протягом 30 хв.