Послідовність дій під час виконання процедури

Годування хворого та догляд за гастростомою до формування каналу

1. Годування хворого починайте з другої доби.

2. Надягніть чисті гумові рукавички.

3. Зніміть затискувач із трубки.

4. На кінець трубки надягніть лійку і через неї вливайте рідку їжу у вигляді суміші.

5. їжу вводьте підігрітою невеликими порціями (150 — 200 мл) 5 — 6 разів на добу. Об'єм їжі поступово збільшуйте до 450 — 500 мл, а кількість уведень зменшуйте до 3 — 4 разів.

6. Після годування хворого гумову трубку перекрийте затискувачем для запобігання витіканню шлункового вмісту.

7. Шкіру навколо гастростоми просушіть стерильною серветкою, змажте цинковою маззю або пастою Лассара для запобігання подразненню шкіри й накладіть стерильну суху пов'язку.

8. Зафіксуйте пов'язку смужками лейкопластиру, місце розташування яких кожний раз змінюйте.

Запам'ятайте! Потрібно уважно стежити за тим, щоб у перші дні після операції, коли ще не сформувався канал, трубка не випала. Якщо ж це трапилося, не намагайтеся самі вводити трубку, тому що введення наосліп може призвести до потрапляння трубки не в шлунок, а в черевну порожнину, а це загрожує розвитком перитоніту. У разі випадіння трубки треба негайно повідомити про це лікаря.

Годування хворих через гастростому після формування каналу

1.При тривалому постійному використанні гастростоми гумову трубку між харчуваннями видаліть і вставляйте її у фістулу лише під час харчування хворого.

2. Запропонуйте хворому попередньо ретельно пережувати їжу, розвести її рідиною, а потім з рота вилити в лійку. Жування як складний рефлекторний акт сприяє виділенню шлункового соку, що поліпшує засвоювання їжі.

3. Не потрібно одноразово вводити в лійку велику кількість їжі, оскільки може статися спазм м'язів шлунка і їжа буде виходити назовні через стому.

4. Після харчування просвіт трубки промийте водою і видаліть її. Навчіть хворого вводити трубку самостійно і здійснювати харчування через стому.

5. Здійснюйте догляд за шкірою навколо стоми. Накладіть пов'язки.

6. Після використання трубку знежирте, продезінфікуйте, ретельно промийте водою та висушіть.

Годування хворого через єюностому. Воно мало чим відрізняється від такого при гастростомі, але дотримуйтеся таких правил:

1. Використовуйте суміші, які за хімічним складом наближаються до хімусу здорової людини. Спочатку в кишку вводьте призначений сольовий розчин з додаванням у підігрітої глюкози.

2. Через 3 — 4 дні після адаптації кишок ентеральне харчування доповніть уведенням білкових розчинів (гідролізин).

3. Потім поступово до суміші додавайте жирові емульсії (інтраліпід, ліпофундин).

Запам'ятайте! Ретельно й систематично треба здійснювати туалет шкіри навколо стоми, змащува-ти її 70 % розчином етилового спирту, накладати цинкову мазь і часто змінювати стерильні пов'язки.

Медичний персонал повинен працювати в гумових рукавичках. Після процедури їх слід дезінфікувати, руки вимити з милом і висушити.

Парентеральне харчування

Навчальна мета: уміти ввести інсулін у флакон з розчином глюкози; увести хворому сольові розчини, вітаміни; увести в організм білкові гідролізати, жирові емульсії.

Виховна мета: усвідомити значення дій процедурної медичної сестри під час проведення парентерального харчування.

Початковий обсяг знань: знати особливості введення в організм розчинів глюкози; особливості введення сольових розчинів і вітамінів; особливості введення білкових гідролізатів, жирових емульсій.

Оснащення:

1) система для внутрішньовенного краплинного введення інфузійних розчинів;

2) лікарські інфузійні "коктейлі";

3) білкові гідролізати;

4) суха або нативна плазма;

5) альбумін, протеїн;

6) жирові емульсії;

7) стерильні тампони, серветки, гумові рукавички;

8) 70 % розчин етилового спирту;

9) грілка.

Необхідність і особливість уведення в організм розчинів глюкози. У зв'язку з тим що в організмі людини запасів вуглеводів у вигляді глікогену вистачає тільки на добу, а нервові клітини, еритроцити, паренхіма нирок і печінки в нормі не можуть використовувати енергію жирних кислот, то за відсутності природного харчування хворому вже через добу слід уводити парентеральне розчин глюкози з додаванням інсуліну з розрахунку 1 ОД препарату на 4 г сухої речовини глюкози. Найчастіше застосовують внутрішньовенне введення розчинів.

Необхідність уведення в організм сольових розчинів і вітамінів. Для регуляції електролітного балансу хворим часто вводять парентеральне такі розчини солей: 0,9 % розчин натрію хлориду; 4 % розчин калію хлориду; 10 % розчин кальцію хлориду; 25 % розчин магнію сульфату. Використовують також уведення готових кристалоїдних розчинів: "Дисоль", "Ацесоль", "Хлосоль", "Лактасоль".

Для регуляції обміну речовин в організмі необхідно вводити хворим такі вітаміни: 6 % розчин тіаміну броміду (вітамін В₁); 0,5 % розчин піридоксину гідрохлориду (вітамін В₆); 0,003 %, 0,01 %, 0,02 %, 0,05 % розчини ціанокобаламіну (вітамін В₁₂); 5 % та 10 % розчини аскорбінової кислоти (вітамін С).

Необхідність і особливість уведення в організм білкових гідролізатів, жирових емульсій. Для забезпечення білкової підтримки організму хворим уводять суху або нативну плазму, розчини альбуміну або протешу, білкові гідролізати (амінон, гідролізин, гідролізат казеїну, амінопептид).

У разі швидкого введення гідролізатів може виникнути відчуття жару, гіперемія обличчя, утруднене дихання. Тому починати вводити білкові гідролізати слід повільно, починаючи з 10—20 крапель за 1 хв протягом 30 хв, а потім дозу підвищують до 25 — 35 крапель за 1 хв. У разі виснаження хворих (рак травного каналу, тяжкі операції) призначають внутрішньовенне уведення жирових емульсій (ліпофундин, інтраліпід). Швидкість уведення така сама, як і білкових гідролізатів.