Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення Навчальна інструкція санітарно-гігіенічного та протиепідемічного режиму

Навчальна мета: уміти здійснити передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення (табл. 3).

Виховна мета: усвідомити значення передстерилізаційного очищення.

Початковий обсяг знань: знати засоби передстерилізаційного очищення.

Передстерилізаційне очищення передбачає видалення з виробів білкових, жирових, механічних забруднень і залишків лікарських препаратів

Передстерилізаційне очищення здійснюють ручним або механічним способом за допомогою миючих розчинів (табл. 4).

Якість передстерилізаційного очищення на наявність залишків крові перевіряють шляхом постановки азопірамової проби, на наявність залишків лужних компонентів — шляхом постановки фенолфталеїнової проби.

Застережні заходи при проведенні ручного очищення:

1) обережне поводження з гострими предметами;

2) використання захисних масок, окулярів, рукавичок із латексу, водонепроникних фартухів.

Контроль якості передстерилізаційного очищення виробів медичного призначення за допомогою реактиву азопірам Навчальна інструкція із санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму

Навчальна мета: уміти приготувати початковий і робочий розчини азопіраму; здійснити постановку азопірамової реакції; визначити індикацію забруднення; виконати запобіжні заходи при використанні азопіраму.

Виховна мета: усвідомити значення санітарно-протиепідемічного контролю якості передстериліза-ційного очищення виробів медичного призначення.

Початковий обсяг знань: знати загальну постановку азопірамової проби.

Оснащення:

1) амідопірину — 10 г; солянокислого аніліну — 0,15 г; спирту етилового 95 % — 100 мл;

2) 3 % розчин пероксиду водню;

3) шприци, голки, інструментарій;

4) вата, марля;

5) мензурки;

6) піпетки.

Загальна частина азопірамової проби. Проба з азопірамом за чутливістю не поступається бензидиновій і в 10 разів перевищує амідопіринову.

Після проведення азопірамової проби бензидинову та ортотолуїдинову проби відміняють.

Азопірамову пробу використовують працівники лікувально-профілактичних закладів, фахівці санітарно-епідеміологічних станцій, дезінфекційних служб.

Реактив азопірам використовують для виявлення прихованих слідів крові, які можуть залишитися на підготовлених до стерилізації медичних виробах унаслідок недостатнього очищення.

Контролю підлягають вироби, що контактують з кров'ю, ін'єкційними препаратами, ранами, слизовими оболонками.

Контроль передстерилізаційного очищення проводять санітарно-епідеміологічні станції (СЕС) та дезінфекційні служби 1 раз на квартал.

Самоконтроль у лікувально-профілактичних закладах прово­дять не рідше ніж 1 раз на тиждень, організовує та контролює старша медична сестра відділення.

Послідовність дій під час проведення передстерилізаційного очищення

Приготування початкового та робочого розчинів азопіраму

1. Замовте в аптеці початковий розчин азопіраму (амідопіри­ну — 10 г, солянокислого аніліну — 0,15 г, 95 % розчину спирту етилового — 100 г).

2. Зберігайте в закритому флаконі за температури +4 °С (у хо­лодильнику) протягом 2 міс, у темному місці за кімнатної темпе­ратури — протягом 1 міс.

Помірне пожовтіння реактиву в процесі зберігання без утво­рення осаду не знижує його властивостей.

3. Безпосередньо перед перевіркою якості передстерилізацій­ного очищення виробів приготуйте робочий розчин: змішайте од­накову кількість азопіраму та 3 % розчину пероксиду водню.

4. За необхідності перевірте придатність робочого розчину азо­піраму: 2 — 3 краплі розчину нанесіть на кров'яну пляму. Якщо через 1 хв (не пізніше) виникає фіолетове забарвлення, яке змі­нюється на бузкове, реактив придатний до використання. Якщо протягом 1 хв розчин не набуває забарвлення, реактив для вико­ристання не придатний.

Методика проведення азопірамовог проби

1. Робочим розчином азопіраму обробіть обстежуваний пред­мет — протріть тампоном, змоченим у реактиві, або за допомогою піпетки нанесіть на нього кілька крапель реактиву. Так, у шприц за допомогою піпетки влийте кілька крапель реактиву і через 30 с вилийте його на марлеву серветку або ватний тампон.

2. Для перевірки якості очищення голок реактив наберіть у чистий, без слідів корозії шприц і, змінюючи голки, пропустіть розчин через кожну, видавлюючи по 3 — 4 краплі на серветку.

3. Кількість реактиву, що потрібна для перевірки інших по­рожнистих виробів, залежить від їхньої величини.

4. Контролю підлягає 1 % від кількості предметів одного при­значення, але не менш як 3 — 5 одиниць з кожної партії.

Визначення індикації забруднення

1. Азопірам виявляє наявність гемоглобіну, пероксидаз рос­линного походження (рослинних залишків), хлораміну, хлорного вапна, мийних засобів з відбілювачем, іржі та кислот.

2. За наявності слідів крові одразу або протягом 1 хв після контакту реактиву із забрудненою ділянкою з'являється фіолето­ве забарвлення, яке протягом кількох секунд змінюється на роже­во-бузкове або бурувате. Забарвлення, що виникло пізніше ніж через 1 хв після нане­сення реактиву на предмет, не враховують.

3. Бурувате забарвлення спостерігають за наявності на обсте­жуваних предметах іржі, рожево-бузкове — окислювачів, що міс­тять хлор.

4. Температура виробів, що обстежують, повинна бути не ви­ще ніж 25 °С. Гарячі предмети не перевіряють.

5. Не слід зберігати розчин в умовах яскравого освітлення або підвищеної температури.

6. Робочий розчин (азопірам із пероксидом водню) викорис­товуйте протягом 1 — 2 год. При більш тривалому зберіганні може з'явитися спонтанне рожеве забарвлення розчину.

За температури повітря понад 25 °С робочий розчин викорис­товуйте протягом 30 — 40 хв.

7. Після перевірки, незалежно від результатів, видаліть зали­шки азопіраму з обстежених предметів, обмийте їх водою, потім знову проведіть передстерилізаційне очищення цих виробів.

Запобіжні заходи при використанні азопіраму

1. Азопірам зберігайте в щільно закритій ємкості окремо від харчових продуктів, ліків, дезінфекційних речовин, концентрова­них кислот і лугів.

2. У разі потрапляння азопіраму на шкіру або слизові оболон­ки негайно зніміть його серветкою і промийте цю ділянку проточ­ною водою.

3. Азопірам горить, тому його контакт із відкритим вогнем не­припустимий.