
- •IV. Тахеометричне знімання
- •IV.1. Основні формули та прилади тахеометричного знімання
- •IV. 1.1. Суть тахеометричного знімання
- •IV. 1.3. Нитковий віддалемір. Теорія ниткового віддалеміра у трубі із зовнішнім фокусуванням
- •IV.1.4. Визначення сталих к і с ниткового віддалеміра
- •IV. 1.5. Теорія ниткового віддалеміра в трубі з внутрішнім фокусуванням
- •IV.1.6. Експериментальне визначення змінної Рт
- •IV.1.7. Тахеометричні рейки
- •IV. 1.8. Приведення похилих віддалей, виміряних нитковим віддалеміром, до горизонту
- •IV. 1.9. Перетворення основної формули тригонометричного нівелювання
- •IV. 1.10. Точність тригонометричного нівелювання
- •IV.1.11. Точність ниткового віддалеміра
- •IV.1.12. Будова вертикального круга тахеометра з циліндричним рівнем при алідаді вертикального круга
- •IV.1.13. Будова вертикального круга тахеометра з циліндричним рівнем тільки при алідаді горизонтального круга
- •IV.1.14. Виведення формул для визначення місця нуля (мо) і кутів нахилу тахеометром 2т-30
- •IV. 1.15. Виведення формул для визначення місця нуля (мо) і кутів нахилу тахеометра т-30
- •IV. 1.16. Приведення значення місця нуля (мо) до нуля
- •IV.1.17. Перевірки кругових тахеометрів
- •IV. 1.18. Будова номограм ного тахеометра
- •IV.1.19. Теорія номограмного тахеометра
- •IV.1.20. Перевірка номограмного тахеометра
- •IV. 1.21. Електронні тахеометри та автоматизовані системи відлічування
- •IV. 1.22. Будова електронного тахеометра Leica тс 403l
- •IV.2. Виконання тахеометричного знімання поверхні
- •IV.2.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання
- •IV.2.2. Створення пунктів знімальної основи тахеометричними ходами
- •IV.2.5. Прокладання тахеометричного ходу
- •IV.2.7. Послідовність роботи на станції під час тахеометричного знімання
- •IV.3. Камеральні роботи за результатами тахеометричного знімання
- •IV.3.1. Опрацювання журналу тахеометричного ходу
- •IV.3.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання
- •IV.3.5. Складання плану тахеометричного знімання
IV.3.5. Складання плану тахеометричного знімання
На аркуші креслярського паперу (формат А1) за допомогою лінійки Дробишева будують координатну сітку, спосіб побудови якої детально описано в розділі II.
Координатну сітку оцифровують відповідно до масштабу, у якому будують план тахеометричного знімання, та координат точок тахеометричного ходу.
Потім на план наносять за координатами вихідні пункти та пункти тахеометричного ходу. Методи нанесення пунктів за координатами також описано в розділі II.
387
Розділ
IV
Найбільше
часу витрачається на нанесення пікетних
точок за ікнім полярними координатами.
Найпростіший і доволі швидкий спосіб
нанесення пікетних точок оснований на
використанні так званих тахеометричних
транспортирів. Один з видів таких
транспортирів показано на рис.
IV.
3.4.
Тахеометричний
транспортир - це поєднання кругового
транспортира з градусними поділками,
нанесеними на крузі радіусом приблизно
9 см, та лінійки завдовжки 27 см з
міліметровими поділками. Початок
лінійки в центрі круга (в точці О).
Транспортир і лінійка виготовлені з
прозорого пластику.
Частину
поділок лінійки від 0 до 6 см нанесено
на прямолінійні частині фігурного
вирізу, зробленого в округлій частині
транспортира. Скошений край цієї частини
лінійки та її продовження від 10 см до
кінця (27 см) збігається з нульовим
штрихом транспортира. Менший фігурний
виріз з прямолінійною частиною, на якій
нанесено поділки лінійки від 6 см до 9
см, зроблено в секторі, якому відповідають
градусні поділки 320° - 340°. Хоча через
цей фігурний виріз частина градусних
поділок нанесена не на колі радіусом
9 см, а на копі з більшим радіусом, це не
змінює суті побудови кутів таким
транспортиром. Такий поділ лінійки на
три частини та зміна радіусів транспортира
дали змогу конструктору поєднати
лінійку
з кругом,
а не з півкругом, як звичайно. Градусні
поділки нанесено проти ходу годинникової
стрілки. Щоб нанести пікетні точки,
центр транспортира (отвір діаметром
0,15 мм) спеціальною голкою закріпляють
над нанесеною на план станцією, з якої
виконували знімання пікетних точок.
Наносять
пікети майже так само, як і звичайним
транспортиром. На плані проводять
допоміжну лінію за напрямком орієнтування
тахеометра під час знімання. Ця лінія
з’єднує пункт тахеометричного ходу,
з якого виконували знімання, та задній
або передній пункти тахеометричного
ходу. Переважно тахеометр орієнтують
на задній пункт, тоді допоміжна лінія
слугує відліковим
388
Тахеометричне
знімання
пристроєм.
Повертаючи транспортир, суміщають
градусну поділку транспортира, яка
відповідає значенню горизонтального
кута, з допоміжною лінією. Тоді напрямок
основних частин лінійки утворить з
допоміжною лінією потрібний горизонтальний
кут.
Тепер
вздовж лінійки потрібно в масштабі
карти (плану) відкласти з точністю до
0,1 - 0,2 мм довжину лінії. Кінець цієї
лінії позначають крапкою і обводять
колом. З лівого боку прокреслюють
олівцем риску дробу, в чисельнику
якого записують номер пікета, а в
знаменнику - його висоту з точністю,
яка залежить від масштабу карти (плану).
Для карт (планів) масштабу 1:500 - 1:1000
- з точністю до сантиметрів, а для карт
(планів) масштабу 1:2000 і менше - з
точністю до дециметрів. Якщо потрібно
відкласти довжину лінії 6-10 см у масштабі
карти (плану), то прокреслюють напрямок
вздовж лінійки на пікетну точку, а
відтак, повертаючи круг, суміщають
прямолінійну частину лінійки на відрізку
6-9 см з прокресленою лінією і відкладають
потрібну довжину лінії.
Користуючись
зарисом, наносять на план ситуацію та
викреслюють її в умовних знаках. Напрямки
між пікетами, на яких потрібно виконувати
інтерполювання, показано на зарисах
стрілками. Нанесені на план під час
інтерполяції точки з однаковими висотами
з’єднують послідовно плавною
криволінійною лінією, тобто викреслюють
горизонталі. Усі ці креслення виконують
спочатку олівцем.
Здійснюють
польовий контроль і тільки після цього
план викреслюють тушшю, кольором та
розмірами, вказаними в умовних знаках
[27] для певного масштабу знімання.
IV.3.6.
Сучасні
методи нанесення пікетних (рейкових)
точок
Для
того, щоб точніше і швидше нанести на
карту пікетні точки, краще замінити
полярні координати пікетних точок на
прямокутні. Трансформування полярних
координат у прямокутні зрозуміле з
рис.
IV.3.4.
На основі цього рисунка можемо записати:
де
ctj
та
dj
-
полярні координати пікетної точки Р,;
А - дирекційний кут лінії, вздовж якої
було орієнтовано тахеометр під час
знімання; Хст, Уст
- прямокутні координати станції, з якої
виконували знімання пікетних точок
Р{;
ХРІ,
УРі
- прямокутні
координати пікетних точок Р,.
(IV.3.40)
389
Розділ
IV
Метод
прямокутних координат використовують
також для нанесення
ситуації, знятої
методом перпендикулярів.
Наносять
пікетні точки за прямокут-
ними
координатами за допомогою попе-
речного
масштабу, циркуля-вимірника,
прямокутного
трикутника. Правильність
нанесення
пікетних точок перевіряють,
порівнюючи
виміряну віддаль на плані між
двома
тільки що нанесеними сусідніми
точками
з вимірами цієї лінії на місцевості.
Отримана
різниця не повинна переви-
щувати
0,4 мм на плані.
Для
нанесення пікетних точок на
план
можна застосовувати координа-
тографи,
що підвищує точність нанесення пікетів.
У геодезичному виробництві
використовують
як невеликі, так звані ручні,
координатографи, так і електронні,
які
дають змогу автоматизувати процес
нанесення пікетних точок на
план
тахеометричного знімання,
трансформуючи полярні координати в
прямокутні.
Рис.
IV.3.5.
До
трансформування полярних координат у
прямокутні
390