Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки

Тема 7.1 Загальні основи ринку (лекція 7/ заняття 12).

План лекції.

1. Сутність і основні риси ринкового господарства.

2. Основні функції ринку.

3. Інфраструктура ринку.

1. Сутність і основні риси ринкового господарства.

Існують десятки визначень ринку, кожне з який акцентує увагу на тій чи іншій його стороні:

• ринок – це система, у якій рішення про розподіл обмежених ресурсів, необхідних для задоволення потреб людей, приймаються самими споживачами і виробниками;

• ринок – це система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу;

• ринок – сукупність відносин товарного обміну, механізм взаємодії продавця і покупця, сфера обміну усередині країни і між країнами;

• ринок являє собою пакет угод, за допомогою яких продавці і покупці товарів і послуг вступають у контакт із приводу купівлі-продажу даних чи товарів послуг.

• Ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Для ринкової економіки характерні наступні риси:

• наявність різноманітних і рівноправних форм приватної власності. Саме приватна власність породжує таку найважливішу рису ринкової економіки як економічна воля.

• Економічна свобода припускає для споживача можливість у межах своїх грошових доходів купувати ті товари і послуги, що йому вимагаються для задоволення його потреб і там, де він вважає це необхідним, а для виробника – можливість вибору видів і форм діяльності.

• Саморегулювання господарської діяльності. Ринковий механізм забезпечує самонастроювання економічних процесів на раціональний, ефективний режим господарювання. Неефективні підприємства в умовах конкуренції розоряються і віддаляються з ринку.

• Договірні відносини між взаємодіючими економічними суб'єктами. Відносини між останніми встановлюються не державними планами, програмами, наказами, а самостійно і добровільно на основі договорів, контрактів, угод.

• Економічна відповідальність, що виникає і стає дійсною в умовах панування приватної власності.

• Конкуренція, змагальність, об'єктивно породжувані волею підприємництва, волею вибору й особистим інтересом.

• Наявність відповідної ринкової інфраструктури – підприємств і установ, що зв'язують покупців і продавця.

• Вільне ціноутворення. У ринковій економіці ціни ніким не встановлюються, вони формуються на основі взаємної угоди покупця і продавця.

П

Ринок товарів

Населення

латоспроможний попит грошовий виторг

Підприємства

Товари товари

Ресурси ресурси

Ринок ресурсів

Доходи витрати виробництва

Схематично ринкова організація економіки може бути представлена моделлю економічного кругообігу, що характеризує рух реальних економічних благ (товарів і ресурсів), що супроводжується зустрічним рухом капіталу.

2. Основні функції ринку.

Для того, щоб відповісти на основні економічні питання, ринок виконує ряд функцій:

• Посередницька. Ринок виступає посередником між виробниками і споживачами, дозволяючи їм знайти найбільш вигідний варіант купівлі-продажу.

• Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси – виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції;

• Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів та послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.;

• Функція санації. Ринок постійно проводить «природний добір» серед учасників господарської діяльності. Використовуючи інструмент конкуренції, ринок очищає економіку від неефективно функціонуючих підприємств. І навпроти, дає зелене світло більш заповзятливим і активним.

• Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективнішою є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

• Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробників, продавців, споживачів про те, що вигідно виробляти та купувати, а що – ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

• Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

3. Інфраструктура ринку.

Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку (банки, фондові і товарні біржі, біржі робочої сили, валютна біржа, інформаційні центри й ін.).

Ринкова інфраструктура

Підсистеми

Організаційно-технічна:

товарні біржі;

оптові ринки;

аукціони;

торговельно-промислові палати;

сервісні центри;

опціони;

ярмарки;

транспортні комунікації;

ріелтерські фірми;

земельні аукціони

Фінансово-кредитна:

банки;

фондові біржі;

валютні біржі;

фінансові небанківські інститути;

страхові компанії;

інвестиційні, пенсійні та інші фонди;

ощадні каси;

ломбарди

Державно-регулятивна:

(законодавче регулювання ринкових відносин):

біржі праці;

ліцензування;

оподаткування;

митна система;

державні фонди для сприяння ділової активності

Науково-дослідницьке та інформаційне забезпечення:

науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем;

консалтингові компанії;

інформаційні центри та агентства;

рекламні агентства;

спеціальні навчальні заклади;

юридичні контори

Функції інфраструктури ринку:

• Створення умов для ділових контактів підприємців;

• Сприяння матеріально-технічному забезпеченню реалізації товарів та послуг;

• Регулювання руху робочої сили;

• Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування;

• Правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах;

• Страховий захист підприємницької діяльності;

• Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств;

• Підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку.

Товарна біржа – це постійно діючі ринки, де купівля-продаж здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види доставки та інші умови. Товарні біржі поділяються на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані.

На біржі здійснюються 2 види товарообігу:

• Реальний – передбачає перехід товару від продавця до покупця;

• Ф'ючерсний - продаються право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товарів тут необов'язково.

Різниця між ціною контракту в день його укладання і ціною контракту в день його виконання виплачують чи продавець (якщо ціна піднялася), чи покупець (якщо ціна знизилася). На випадок можливих збитків, обумовлених зміною цін на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (хеджирование).

Фондова біржа – організований ринок цінних паперів, що виконує функції мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Цінні папери – документи, що виражають майнові (боргові) зобов’язання.

Види цінних паперів:

Акції – цінні папери, випущені акціонерним підприємством, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власнику на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Види акцій:

• Іменні;

• На пред’явника;

• Прості (розмір дивідендів визначається не одразу, а після отримання прибутку);

• Привілейовані (власник акції має право на фіксовану частку доходу - дивіденд);

• З правом голосу;

• Без права голосу.

Облігація – документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений термін.

Вексель – письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником кредитору, що надає право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант – цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і дає право її власнику на додаткові пільги у визначений строк.

Ваучер – майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат – фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов’язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк.

Коносамент – розписка, що видається агентом транспортного підприємства відправникові багажу, яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов’язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту.

На фондовій біржі відбувається розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на “первинному” ринку – коли акції випускаються і продаються населенню, різним компаніям і фінансово-кредитним інститутам, і “вторинному” ринку – коли емітовані акції є в обігу і переходять з одних рук в інші).

Валютна біржа – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

Біржа робочої сили чи служба зайнятості – це установи, що здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці і перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, частково регулюють процес зайнятості.

Фрахтова біржа – постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та від фрахтування суден.

Розглянуті вище біржі називаються спеціалізованими.

Універсальна біржа – біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

Отже, біржі – це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції.

Угода (операція) – домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента від однієї особи до іншої.

Ф’ючерсні – угоди про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди.

Форвардні – строкові угоди за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості на певну дату в майбутньому