Тема 6 Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.

Тема 6.1 Форми суспільного виробництва. Товар і його фактори (лекція 6/ заняття 8).

План лекції.

1. Форми суспільного виробництва.

2. Товар і його властивості.

3. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.

4. Продуктивність праці й інтенсивність праці.

1. Форми суспільного виробництва.

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Історично першим склалося натуральне виробництво, при якому продукти вироблялися для власного споживання усередині господарства, що їх робило.

Натуральне господарство існувало в умовах нерозвиненого поділу праці, відповідало низькому рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, низькому рівню потреб людей.

Натуральне господарство було неефективним, консервативним і забезпечувало дуже повільний розвиток продуктивних сил. Виробничі відносини не упредметнювалися, виступали як відносини між самими людьми, а не між продуктами їхньої праці.

Основні риси натурального виробництва:

• Замкненість, означає, що для цієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільності. Суспільство у такому випадку складається з маси відособлених одне від одного господарств. Кожне господарство забезпечує себе всім необхідним, не вступає у відносини з іншими одиницями, що хазяюють.

• Універсалізація праці. Домінуючим є ручна праця. Знаряддя праці найпростіші. Кожний може займатися усіма видами праці.

• Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Продукт споживається самими виробниками.

Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.

Історичне значення натурального виробництва полягає в тому, що:

• воно є історично першим типом господарської діяльності людей;

• з`явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;

• на базі домашньої промисловості створювались умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого поділу суспільної праці;

• людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої промисловості;

• розширене застосування примітивних засобів праці і поступове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі натуральних господарств.

Поступово на зміну натуральному виробництву прийшло товарне виробництво.

Товарне виробництво – тип господарювання, при якому продукти праці виробляються відособленими господарчими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, обумовлених ринком. Т.ч. товарне виробництво є ринковим.

Основні риси товарного виробництва:

• Суспільний поділ праці. В умовах товарного господарства виробництво складається з різнорідних і відокремлених господарських одиниць, кожна з яких спеціалізується на виробництві певного продукту

• Приватна власність на засоби виробництва. В процесі розкладу первіснообщинного ладу виникла приватна власність на землі та на засоби виробництва

• Економічні зв'язки між виробниками через обмін. В умовах спеціалізованого виробництва, коли кожен товаровиробник виробляє не для себе, а на ринок, і через ринок отримує все необхідне, то єдиною формою зв`язку між товаровиробниками витупає обмін товарами.

• Стихійний характер розвитку. Суспільний поділ праці та приватна власність на засоби виробництва дроблять економіку на безліч відокремлених, автономних підприємств, які виробляють продукцію на ринок і які залежать від ринку; це об`єктивно породжує стихію виробництва.

• Наявність ринку, тобто особливой сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників та споживачів товарів.

Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво, засноване на особистій праці власників засобів виробництва, дрібне по своїх розмірах. У формі товару тут виступають тільки речовинні фактори виробництва і готовий продукт.

Форма господарювання, коли товаром стає не тільки продукт людської праці, але і сама робоча сила людини, називається розвинутим товарним виробництвом.

Існують спільні і відмінні риси між простим і капіталістичним товарним виробництвом.

Спільні риси:

• Приватна власність на засоби виробництва;

• Ринкова форма зв'язку між виробниками;

• Конкуренція між товаровиробниками.

Відмінності:

Просте товарне виробництво	Розвинуте товарне виробництво
Базується на особистій праці виробника	Базується на системі найманої праці
Виробництво товарів націлене на задоволення потреб виробника та членів його сімї	Виробництво товарів здійснюється для одержання прибутку
Незначні масштаби виробництва, кустарна техніка, переважно ручна праця	Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця
Виробництво товарів має обмежений характер	Набуває загального панівного характеру. Товаром стає і сама робоча сила

2. Товар і його властивості.

Товар – продукт праці, що задовольняє визначену потребу і зроблений для обміну через ринок.

Товар має дві сторони:

• Споживча вартість (корисність речі) – її здатність завдяки своїм властивостям задовольняти потреби людей;

• Вартість (товар придатний для обміну на інші товари) – це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

Корисність будь-якого економічного блага залежить від інтенсивності потреби і кількісної обмеженості блага. Корисність розглядається як функція від кількості споживаного товару.

Гранична корисність – додаткова корисність, що витягається споживачами від додаткової одиниці товару.

Закон спадної граничної корисності: у міру збільшення кількості споживаних товарів їхня гранична корисність має тенденцію до скорочення. Перша пара туфель (при відсутності таких) має дуже високу корисність, корисність другої пари туфель трохи нижче,...

Закон спадної граничної корисності визначає і динаміку сукупної (загальної) корисності, принесеною всією масою споживаних благ. Зі збільшенням кількості товарів даного виду, що володіють корисністю для споживача, відбувається збільшення сукупної корисності, але ріст цей відбувається всі темпами, що сповільнюються.

Кількість товару, од. Кількість товару, од.

Якщо всі товари обмінюються у визначених пропорціях, це позначає, що між ними є щось загальне, що робить їх порівнянними. Цим загальної є те, що вони усі є продуктами праці. Причому не має значення, яка форма праці (фізична сила, розумова праця) формує вартість товару.

В основі вартості товарів лежить суспільна праця і суспільна споживна вартість. Як споживні вартості всі товари різні, а як вартості – зовсім однорідні, що і дозволяє дорівнювати товари друг до друга в процесі обміну.

3. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.

Як відомо, продукт праці стає товаром тільки при наявності двох сторін: споживчої вартості і вартості. Тому варто досліджувати причину цієї подвійності. Вона міститься в двоїстому характері праці, втіленої в товарі.

Праця працівника, що створює товар, з одного боку виступає у вигляді виконання яких-небудь операцій, використовуючи знаряддя праці, і виготовлення продукту праці, а з іншого боку - у вигляді витрат фізичних і розумових сил як праця взагалі.

Розрізняють конкретну й абстрактну працю.

Конкретна праця – праця, витрачена у певній формі, праця певної спеціальності.

Абстрактна праця – праця взагалі, однорідна суспільна праця незалежно від її конкретної форми. Абстрактна праця створює вартість товару.

Між конкретною й абстрактною працею існує розходження: конкретна праця означає те, як здійснюється праця і що вона робить; абстрактна праця – скільки праці затрачається (тобто якісна і кількісна сторони праці).

Розрізняють працю просту і складну. Проста праця не вимагає попередньої підготовки. Складна праця неможлива без більш менш тривалого навчання працівника (тобто праця кваліфікованої робочої сили). Продукт складної праці має більш високу вартість, ніж продукт простої праці, хоча витрати на виготовлення можуть бути однаковими. Складна праця в одиницю часу створює більшу вартість, ніж проста.

4. Продуктивність праці й інтенсивність праці.

Продуктивність праці (ПП) – кількість продукції, зробленої за одиницю часу. Отже, зі зростанням ПП у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці. Вартість одиниці продукції зменшується, а вартість усієї зробленої продукції залишається незмінною.

ПП залежить від досконалості засобів праці, навичок працівника, його кваліфікації, організації праці. Розвиток продуктивних сил виражається в рості ПП.

Оскільки величина вартості товарів визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним часом, то для зменшення вартості повинна зрости ПП суспільної праці.

Праця здійснюється з різною інтенсивністю.

Інтенсивність – витрати праці в одиницю часу. Зростання інтенсивності праці рівносильно збільшенню робочого дня. Більш інтенсивна праця створює в одиницю часу більшу вартість (тобто більше продукції).

Т.ч., величина вартості товару знаходиться в прямій залежності від інтенсивності праці і зворотній залежності від продуктивності праці.

На рівні підприємства ПП вимірюють шляхом ділення доходу (виторгу) від річного чи місячного обсягу виробництва продукції на чисельність працівників.

Т.ч., ПП залежить від:

• Професійно-кваліфікаційного рівня працівників: знань, умінь, навичок, освіти, досвіду роботи;

• Організації праці (планування, координація, оперативне регулювання, забезпечення трудової дисципліни);

• Рівня механізації й автоматизації, якості машин і устаткування, прогресивності технологічних процесів;

• Матеріальної і моральної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів.

Контрольні питання за темою:

1. В чому сутність натурального виробництва?

2. Які основні риси натурального виробництва?

3. Що таке товарне виробництво?

4. Які основні риси товарного виробництва?

5. Чим відрізняється просте товарне виробництво від розширеного?

6. Що таке товар?

7. Які товар має властивості?

8. Які види праці втілюються в товарі?

9. Що таке продуктивність праці? Який зв'язок з вартістю товару?

10. Що таке інтенсивність праці? Який зв'язок з вартістю товару?

11. Від яких факторів залежить продуктивність праці?

Питання на домашнє опрацювання:

Сутність та функції закону вартості [3]с.148-150