Тема 6.2 Теорія грошей і грошового обігу (лекція 6/ заняття 9).

План лекції.

1. Сутність і функції грошей.

2. Грошовий обіг та його закон.

3. Грошова система, її елементи та основні типи.

1. Сутність і функції грошей.

Гроші – універсальний товар, обмінюваний на будь-які продавані товари і послуги і придатний для розрахунків і платежів.

Відмінною рисою грошей є їхня абсолютна ліквідність.

Ліквідність – це можливість використання активів (актив – усяка власність, що має вартісну оцінку) як платіжний засіб. Ліквідність зв'язана з витратами обміну. Чим менше витрати обміну, чим повніше зберігається номінальна вартість активу, тим вище його ліквідність.

Сутність грошей виявляється в їхніх функціях:

1. міра вартості – здатність грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їм форму ціни;

2. засіб обертання. За допомогою грошей здійснюється обмін товарами і послугами між людьми, підприємствами, країнами. Як засіб обертання гроші дозволяють замінити натуральний обмін (Т-Т) на обмін за допомогою грошей (Т-Д-Т). У цьому процесі гроші відіграють роль посередника, тобто виконують функцію засобу обертання;

3. Засіб платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Приклад виконання цієї функції – покупка товарів у кредит, оплата штрафів, авансових платежів. У багатьох випадках одержання товару (послуги) і оплата розділені в часі значними проміжками часу.

4. Функція нагромадження (збереження вартості, утворення багатства). З погляду цієї функції гроші – це актив, щось збережене протягом часу. Сутність грошей, як засобу утворення багатства, характеризується здатністю впливати на грошовий обіг, збільшуючи його чи зменшуючи.

5. Функція грошей як світових грошей (можливість використання грошей у міжнародних розрахунках).

2. Грошовий обіг та його закон.

Грошовий обіг –це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Кількість грошей, необхідне в країні для обертання, підпорядковується законам.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно класичного підходу кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

К – товари, продані в кредит;

П – сума платежів за кредити минулого року;

ВП – взаємопогашаємі, безготівкові платежі (без участі грошей).

О – швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідних для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової та товарної мас, запропонованої американським економістом Фішером:

M*V = p*Q

M – кількість грошей у обертанні (грошова маса);

V – швидкість обертання грошей;

P – рівень цін;

Q – реальний обсяг національного виробництва.

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій та безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі в народному господарстві.

Окремі види коштів, що обертаються в країні, відповідно до властивим ним рівнем ліквідності об'єднуються в грошові агрегати.

Грошовий агрегат – це встановлена законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угруповання грошових форм. Агрегат з більш високим ступенем ліквідності входить складовою частиною в комплекс із більш низьким рівнем ліквідності. У результаті утвориться система агрегатів, кожний з який характеризується певними показниками складу і структури грошової маси.

Найбільше часто вживаються наступні грошові агрегати:

М0 – готівка: наявні металеві і паперові гроші в обертанні (без касової готівки банків)

М1 = М0 + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити.

М2 = М1 + заощаджувальні та невеликі строкові вклади.

М3 = М2 +внески у спеціалізованих установах і великі строкові вклади.

3. Грошова система, її елементи та основні типи.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні та законодавчо закріплена державою.

Вона складається з таких елементів:

• Назва національної грошової одиниці;

• Види та купюрність грошових знаків і характер їхнього забезпечення;

• Порядок грошової емісії (порядок друкування грошей і випуск їх в обіг);

• Встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну;

• Наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історія знає два типи грошової системи:

1. Металева:

• Біметалізм – де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами – золотом і сріблом;

• Монометалізм - де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за одним благородним металом – золотом.

Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816р.). У Франції його було введено в 1876—1878 рр., у Росії--в 1897 р.

Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси:

• законодавча фіксація вагового вмісту золота в грошовій одиниці;

• вільний обіг золотих монет;

• виконання золотом усіх функцій грошей;

• відкрите карбування монет із золота;

• вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;

• вільний рух золота між країнами;

• формування обмінних курсів валют на основі їхніх золотих (вагових) паритетів.

Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитися лише на золоті зливки. Але його було обмежено вартістю зливків. На­приклад, в Англії за зливок вагою 12,4 кг треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у Франції за зливок вагою 12,7 кг — 215 тис. франків.

Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізнии стандарт. При цьому зв'язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спочатку обміняти на валюту країн із золотозливковим стандартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню — на золоті зливки.

Під час світової кризи 1929—1933 рр. і в перші післякризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані як такі, що не відповідали завданням держав щодо виходу їхніх національних економік із глибокої кризи.

При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів СІЛА на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 р. було припинено й обмін доларів на золото.

У 1976 р. країни — члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінг­стон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи — паперово-кредит­ної, в основу якої покладено такі головні принципи:

• юридично закріплена демонетизація золота, тобто повна відмова від золотого стандарту;

• скасована фіксація золотого вмісту національних валют (масштабу цін);

• припинено виконання золотом ролі загального еквівалента;

• скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існувала (35 дол. за одну тройську унцію — 31,1г);

• золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купується на світових ринках дорогоцін­них металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;

• впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

2. У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.

Паперові гроші – це належним чином оформлені листки паперу, що виконують функції грошей. Паперові гроші практично не мають власної речовинної вартості. Раніш вони виступали як представники (замінники) золота в обертанні. Сучасні паперові гроші – банкноти – це боргові зобов'язання державних центральних банків. Сьогодні емісія паперових грошей не зв'язана з золотом, вона регулюється центральним банком і визначається національним обсягом виробництва.

Кредитні гроші – це знаки вартості, які виникають і функціонують на основі кредитної угоди та виражають відносини між кредитором і боржником.

Кредитні гроші пройшли наступну еволюцію: вексель, банкнота, чек, кредитні картки, електронні гроші

Вексель – письмове зобов'язання боржника(простий вексель) або наказ кредитора боржнику (перекладний вексель - тратта) про сплату позначеної на ньому суми через визначений термін.

Характерні риси векселя:

• абстрактність – на векселі не указаний вид угоди;

• безперечність – обов'язкова оплата боргу аж до вживання примусових заходів після складання акту про протест;

• обертаність – передача векселя як платіжного засобу іншим особам з передатним написом на його обороті (індосамент), що створює можливість взаємного заліку вексельних зобов'язань.

Використання векселя має свої границі:

• вексель обслуговує тільки оптову торгівлю;

• в оптовій торгівлі сальдо взаємних вимог погашається готівкою;

• у вексельне обертання залучене обмежене коло осіб, упевнених у платоспроможності векселедавців і індосантів.

Банкнота – це вексель банку, за яким пред’явник може одержати в будь-який момент гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек – письмовий наказ власника поточного рахунка банку про виплату визначеної суми грошей чекоутримувачу чи про перерахування її на інший поточний рахунок.

Існують наступні види чеків:

• іменні – виписані на визначену особу без права передачі;

• ордерні – складені на визначену особу, але з правом передачі іншій особі по індосаменту;

• на пред'явника – по якому позначена сума виплачується пред'явнику чека;

• розрахункові – використовувані тільки при безготівкових розрахунках;

• акцептовані – по який банк дає акцепт (згоду) здійснити платіж визначеної суми.

Економічна природа чека полягає в тому, що він:

• служить засобом одержання готівки в банку;

• виступає засобом звертання і платежу;

• є знаряддям безготівкових розрахунків.

Кредитні картки – це засіб розрахунків, що заміщає готівку і чеки, а також дозволяє власнику одержати в банку короткострокову позичку. Кредитна картка застосовується в роздрібному торговому обороті і сфері послуг.

Механізація й автоматизація банківських операцій, перехід до широкого використання ЕОМ сприяли виникненню нових методів погашення чи передачі боргу з застосуванням електронних грошей.

Контрольні питання за темою:

1. що таке гроші?

2. Які гроші виконують функції?

3. В чому сутність закону грошового обігу?

4. Як визначається кількість грошей в обертанні?

5. Що таке грошові агрегати? Іх види?

6. Що таке грошова система?

7. Які елементи включаються до грошової системи?

8. Які виділяють типи грошових систем?

9. Що таке повноцінні гроші?

10. Які існують типи кредитних грошей?

Питання на домашнє опрацювання:

Валютні курси. Конвертованість валют [3]с.174-179