Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності (лекція 4/ заняття 5).
План лекції.
Сутність та структура економічної системи.
Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.
Економічні відносини як спосіб організації економічної системи.
Типи економічної системи.
Сутність та структура економічної системи.
Обмеженість виробничих можливостей викликає необхідність вирішувати питання про перевагу того чи іншого напрямку їхнього застосування, пошуку кращого сполучення факторів виробництва, при якому досягається максимальне задоволення потреб, тобто породжує проблему вибору.
Відображенням даної проблеми є постановка трьох основних питань:
що робити, які з можливих товарів і послуг повинні бути зроблені в даному економічному просторі і тепер;
як робити, при якій комбінації виробничих ресурсів, з використанням яких технологій повинні бути зроблені обрані для виробництва товари і послуги;
і оскільки кількість створених товарів і послуг обмежено, то виникає проблема їхнього розподілу чи третє питання – для кого робити.
Відповіді на ці питання залежать від існуючої в суспільстві економічної системи.
Економічна система – сукупність організаційних механізмів, за допомогою яких відбувається розподіл обмежених ресурсів суспільства для задоволення потреб людей. Характер економічної системи залежить від форми власності на фактори виробництва і від механізму координації дій суб'єктів, що хазяюють.
Елементи економічної системи:
провідний тип власності на ресурси;
основні групи суб`єктів суспільного виробництва і відносини між ними;
економічна форма результатів виробництва;
принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання;
загальні економічні закони.
Економічна система – сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.
Економічна система складається з трьох основних ланок:
продуктивних сил;
економічних відносин;
механізму господарювання.
Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.
Продуктивні сили – система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці.
Продуктивні сили – сукупність засобів виробництва і людей, що володіють певними трудовими навичками, використовуваних людьми сил природи (вітер, сонце, тепло), науки, форм і методів організації виробництва, інформації.
Структуру продуктивних сил слід розглядати за сферами, галузями, первинними ланками виробництва тощо. Структуризацію продуктивних сил забезпечує суспільний поділ праці.
Поділ праці – процес відособлення різних видів виробничої діяльності, завдяки чому окремі групи виробників закріплюються на тривалий період за певними видами виробничої діяльності.
Види поділу праці:
- загальний – розчленування продуктивних сил на великі сфери та на такі найбільші його галузі, як промисловість, сільське господарство, транспорт тощо;
- частковий – поділ найбільших галузей людської діяльності на складові частини (так, промисловість складається з машинобудування, легкої промисловості, харчової промисловості та ін.);
- одиничний (індивідуальний) складається всередині підприємств на основі професіоналізації виробництва;
- територіальний – поділ праці всередині країни між окремими регіонами.
Синтетичним показником розвитку продуктивних сил вважається рівень продуктивності праці.
Продуктивність праці – кількість продукції, виробленої одним зайнятим за певний період часу.
Зв`язок між величиною витрат факторів виробництва як елементів продуктивних сил і кількістю продукції, яку можна отримати, називають виробничою функцією.
Виробнича функція - взаємозв`язок між максимальним обсягом продукції, яку можна отримати, і витратами факторів виробництва, потрібних для цього обсягу. Вона залежить також від рівня технологічних знань.
В сучасній теорії виробнича функція застосовується для того, щоб вимірювати сукупні показники діяльності економіки. Найпростіша модель виробничої функції:
V – обсяг суспільного продукту;
L – сукупна праця;
K – сукупний капітал;
T – технічний прогрес, який акумулюється в знаннях людського ресурсу та техніці.
Економічні відносини як спосіб організації економічної системи.
Економічні відносини – відносини і зв`язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ.
Відносини між людьми у сфері виробництва складаються з:
привласнення предметів природи;
способу поєднання людського ресурсу із засобами виробництва;
відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва;
організаційно-економічних відносин, складовою яких є управління виробництвом;
відносин між людьми щодо привласнення засобів виробництва.
Єдність і взаємодія продуктивних сил, що перебувають на певному рівні розвитку, і даного типу виробничих відносин становлять спосіб виробництва.
Економічні відносини формуються також унаслідок взаємодії трьох відносно самостійних підсистем, якими є техніко-економічні, організаційно-економічні і соціально-економічні відносини.
Техніко-економічні відносини знаходять своє вираження у спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні виробництва, його концентрації, обміні діяльністю між людьми.
Спеціалізація – процес відособлення окремих галузей та виробництв, що виготовляють певні види виробів або здійснюють окремі стадії виробничого процесу для виготовлення готової продукції.
Комбінування – сполучення в рамках одного підприємства різногалузевих виробництв, що тісно пов`язані між собою в технічних, економічних, організаційних відносинах.
Концентрація – об`єктивний процес зосередження випуску продукції на більш крупних підприємствах.
Організаційно-економічні відносини виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну і споживання, в управлінні цими процесами.
Соціально-економічні відносини – відносини, основу яких становлять відносини власності на засоби виробництва, природні ресурси, людський фактор, життєві блага.
Типи економічної системи.
Традиційна економіка – панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення.
Ринкова економіка – ЕС, що базується на приватній власності на фактори виробництва і на рішеннях, прийнятих окремими господарчими суб'єктами самостійно, незалежно один від одного. Незалежні рішення окремих економічних суб'єктів координуються ринком. Ринок же і дає відповіді на основні економічні питання. Втручання держави в економічні процеси мінімальне і виважене. Роль держави обмежується лише захистом приватної власності та встановленням привабливого правового поля для вільного функціонування ринку. Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини ХХ ст.
Командна (планова) економіка – це неринкова економіка, яка базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства, жорсткому, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілі ресурсів, відсутності реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення. Їй притаманні висока затратність виробництва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит. Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім до розпаду.
Змішана економіка. Необхідно відзначити, що в чистому вигляді ринкова економіка не існує. У кожній ринковій економіці держава виконує певні регулюючі функції, приймаючи участь у вирішенні основних економічних проблем. Ця система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується такими рисами:
Різноманітністю форм власності та рівноправним функціонуванням різних господарчих суб’єктів;
Високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфраструктури суспільства;
Оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами регулювання економіки;
Орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.
Контрольні запитання за темою:
Що таке економічна система?
Які елементи включаються до економічної системи?
З яких ланок складається економічна система?
Що включається до структури продуктивних сил?
Які існують види поділу праці?
Який взаємозв’язок виражає виробнича функція?
Що таке економічні відносини?
Які підсистеми включаються до економічних відносин?
Які існують типи економічних систем?
Питання до домашнього опрацювання:
Критерії класифікації економічних систем [1]с.69-76