Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини (лекція 11/ заняття 24).

План лекції.

1. Функціонально-факторний розподіл національного доходу.

2. Родинний розподіл національного доходу.

3. Споживання та заощадження.

4. Вибір заощадником активу та види заощаджень.

1. Функціонально-факторний розподіл НД.

ФФР означає розподіл НД залежно від ролі кожного фактора у створенні продукту (праці, землі, капіталу та підприємництва). Відповідно до означених факторів національний дохід розподіляється на заробітну плату, ренту, процент та прибуток. На сучасному етапі держава все більше бере на себе функції регулювання економіки: соціальний захист населення, забезпечення збалансованого розвитку, вирішення екологічних проблем та ін. Роль держави перетворилась у фактор виробництва.

Розподіл НД залежить від цін факторів виробництва.

Ціна фактора – сума, яку платять за фактор виробництва.

Фактори

Земля

Праця

Капітал

Підпр-во

Ціна

Рента

ЗП

Процент

Прибуток

Обсяг продукції, який виготовляє конкурентна фірма, можна записати через виробничу функцію:

Y = F (K, L)

Y – кількість одиниць продукції, які виготовляє конкурентна фірма;

К – обсяг капіталу фірми;

L – кількість найманих працівників.

Нехай конкурентна фірма платить ЗП найманому працівнику W і купує одиницю капіталу за ціною R. Метою діяльності фірми є прибуток, який для неї завжди становить різницю між виторгом і витратами.

Виторг фірми – добуток ціни одиниці продукції та кількості вироблених одиниць продукції (Р* Y) . Витрати фірми дорівнюють (W L+ RК).

Тоді прибуток = РY – (W L+ RК)

Граничний продукт праці (МРL) – додатковий обсяг продукції, який отримує фірма від застосування додаткової одиниці праці за незмінної кількості інших факторів виробництва.

Приклад.

Є невелике ательє, в якому роблять чоловічі картузи. В ньому є 1 швейна машина, стіл для розкроювання матерії та стіл для виконання допоміжних операцій. Якщо в ательє працює 1 робітник, який сам виконує усі операції, то впродовж робочого дня він виробить 4 картузи, якщо 2 – то 11 і т.д.

Кількість одиниць праці L	Обсяг продукції Y	Граничний продукт праці МРL
0	0	4 7 9 4 1 0 -2
1	4
2	11
3	20
4	24
5	25
6	25
7	23

Додатковий виторг фірми від наймання додаткового працівника становить: Р* МРL, а витрати на додаткову одиницю праці – W. Отже додатковий прибуток становить (Р* МРL – W).

Фірмі вигідно наймати додаткових працівників доти, доки додатковий виторг (Р* МРL) перевищує витрати на наймання W. Коли ж МРL знижується до рівня, за якого додатковий виторг (Р* МРL) дорівнюватиме ЗП, наймання є вже невигідним. Отже попит фірми на працю визначається рівнянням:

Р* МРL = W

Звідси: МРL = W / Р

W / Р є реальною зарплатою, яка виражається не в грошових одиницях, а в одиницях продукції. Нехай ціна одного картуза становить 10 грн., а ЗП кожного працівника – 30 грн. за день. Отже, реальна ЗП дорівнює ціні трьох картузів. У цьому випадку фірмі вигідно найняти чотирьох працівників. Коли МРL знижується до трьох картузів і менше, наймання працівників стає для фірми неприбутковим.

Отже фірма максимізує прибуток, наймає працівників доти, доки граничний продукт праці не зрівняється з реальною ЗП.

Граничний продукт капіталу (МРК) – додатковий обсяг продукції, який отримує фірма від застосування додаткової одиниці капіталу за незмінної кількості інших факторів.

Додатковий виторг від використання додаткової одиниці капіталу становить (Р*МРК), а додатковий прибуток дорівнює (Р*МРК) – R. Реальна ціна капіталу становить(МРК= R / Р)

Фірмі вигідно використовувати додаткові одиниці капіталу доти, доки граничний продукт капіталу не зрівняється з його реальною ціною.

Отже, фірма потребує нарощування кожного фактора виробництва доти, доки граничний продукт фактора не зрівняється з його реальною ціною.

2. Родинний розподіл НД.

Родинний розподіл НД здійснюється між окремими домогосподарствами.

Доходи домогосподарств (особисті доходи) – сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу.

Основні складові особистих доходів:

• оплата праці;

• доход від підприємницької діяльності;

• доход від власності (процент, дивіденди, рента);

• соціальні трансфери (пенсії, стипендії, допомога у зв`язку з безробіттям і т.д.)

Номінальні використовувані доходи – та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд.

ВД = С + S

С – споживання;

S – особисте заощадження.

Неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників називають диференціацією доходів.

Для кількісної оцінки диференціації доходів використовують криву Лоренца. Для її побудови загальну кількість домогосподарств (сімей) ділять на 5 рівних за чисельністю груп, тобто кожна група охоплює 20% населення. Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік. Чим ближче крива до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходу.

1 00

80

60

40

20

20 40 60 80 100

Відсоток сімей

3. Споживання і заощадження.

Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання.

Використовуваний дохід (ВД), млрд. грн.	Споживання (С), млрд. грн.	Заощадження (S), млрд. грн.
190	192	-2
200	200	0
210	208	2
220	216	4
230	224	6
240	232	8
250	240	10
260	248	12
270	256	14

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження або пороговим доходом. У нашому прикладі він становить 200 млрд. грн. Нижче від точки нульового заощадження нація споживає більше, ніж її поточний дохід. Це призводить до від`ємних заощаджень.

Криву, яка відображає зв`язок між споживанням і доходом, називають функцією споживання. Ділянка функції споживання, що лежить ліворуч від точки нульового заощадження, відображає ситуацію, коли країна витрачає більше за свій поточний дохід.

Функція заощадження відображає зв`язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від`ємне заощадження.

Використовуваний дохід

Функція споживання

Функція заощадження

Використовуваний дохід

Гранична схильність до споживання (МРС) – величина додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу.

наприклад, якщо ВД становив 210 млрд. грн. і доходи домогосподарств збільшилися на 10 млрд. грн., то він тепер дорівнюватиме 220 млрд. грн. Водночас споживання збільшилися з 208 млрд. грн. до 216 млрд. грн., тобто на 8 млрд. грн. Звідси МРС = 8 : 10 = 0,8. інакше кажучи, з кожної гривні додаткового доходу домогосподарства споживатимуть 80 коп.

Гранична схильність до заощадження (МРS) – величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження.

якщо використовуваний дохід зросте від 240 до 250 млрд. грн., заощадження відповідно з 8 до 10 млрд. грн., тоді МРS = 2 : 10 = 0,2.

Завжди МРС + МРS = 1

Гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання, а гранична схильність до заощадження – це числове значення нахилу функції заощадження.

Середня схильність до споживання (АРС) – частка або відсоток споживання у використовуваному доході.

Середня схильність до заощадження (АРS) – частка або відсоток заощадження у використовуваному доході.

Для порівняння вартості грошей у часі економісти використовують поняття поточної вартості.

Поточна вартість майбутнього доходу – це та сума грошей сьогодні, яка створить указаний майбутній дохід за наявних процентних ставок. Зведення майбутнього доходу до поточної вартості здійснюється за допомогою метода дисконтування.

4. Вибір заощадником активу та види заощаджень.

Активи – це будь-яка власність домогосподарства.

Вибір особою того чи іншого активу визначається багатьма чинниками: ліквідність активу; очікуваний дохід на актив; ступінь невизначеності та ризику, пов`язаних з активом та доходом на нього; величина заощадження.

Ліквідність активу – це його здатність швидко і без втрат вартості перетворюватися на готівку.

Одні з активів, наприклад цінні папери, приносять їх власникам дохід, інші (коштовності, готівка) – не приносять. Збільшення очікуваного доходу на актив порівняно з альтернативними активами за інших рівних умов збільшує попит заощадників на цей актив.

Ступінь ризику та невизначеності, пов`язаних з активом і доходом на нього, також впливає на вибір заощадників. Якщо ступінь ризику зростає, то попит заощадників на цей актив зменшується.

На вибір активу впливає також величина заощадження. В особи з невеликими заощадженнями значно менша можливість вибору активів, ніж в особи в особи з великою сумою заощаджень.

Еластичність попиту на активи за майном вимірює, як зміниться величина попиту на актив у відповідь на зміну майна на один відсоток.

Усі активи поділяють на 2 групи:

- активи вищої цінності – якщо еластичність попиту на актив більше за 1, тобто попит на актив зростає швидше, ніж майно (акції);

- активи нижчої цінності - якщо еластичність попиту на актив менше за 1, тобто попит на актив зростає повільніше, ніж майно (готівка).

Теорія попиту на активи стверджує, що володіння багатьма активами, що називають диверсифікацією, зменшує загальний ризик заощадника.

Види заощаджень:

- особисті – заощадження домогосподарств. Відношення особистих заощаджень до ВВП називають рівнем особистих заощаджень;

- заощадження підприємств – нерозподілений прибуток та амортизація. Особисті заощадження разом із заощадженнями підприємств називають валовими приватними заощадженнями. Якщо з них вирахувати амортизацію, то отримаємо чисті приватні заощадження. Відношення валових (чистих) приватних заощаджень до ВВП називають рівнем валових (чистих) приватних заощаджень.

- заощадником також є держава. Сума валових приватних і державних заощаджень називають валовими національними заощадженнями. Вирахувавши з них амортизацію, отримаємо чисті національні заощадження. Відношення валових (чистих) національних заощаджень до ВВП називають рівнем валових (чистих) національних заощаджень.

- заощадником у певній країні є також іноземці, якщо нагромаджені ними кошти надходять у цю країну у вигляді інвестицій.

Контрольні питання за темою:

1. Що означає функціонально-факторний розподіл національного доходу?

2. Що таке граничний продукт праці?

3. Що таке граничний продукт капіталу?

4. В чому сутність родинного розподілу національного доходу?

5. Що показує крива Лоренца?

6. Що таке споживання?

7. Що таке заощадження?

8. Що таке гранична схильність до споживання?

9. Що таке гранична схильність до заощадження?

10. Які фактори впливають на вибір активу для заощадження?

11. Назвіть види заощаджень.