Тема 7.4 Суб’єкти ринкової економіки (лекція 7/ заняття 16).

План лекції.

1. Основні суб’єкти ринкової економіки.

2. Держава як суб’єкт ринкового господарства.

3. Поняття підприємництва. Права, обов'язки й відповідальність підприємця.

4. Обмеження в здійсненні підприємницької діяльності.

5. Види підприємницької діяльності.

6. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

1. Основні суб’єкти ринкової економіки.

Рисунок 7.3 Основні суб’єкти ринкової економіки та їх функції.

Суб’єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів та ін.

2. Держава як суб’єкт ринкового господарства.

Реальна модель економічного устрою передбачає використання як ринкового механізму, що забезпечує ефективне функціонування економіки, так і державного механізму регулювання для вирішення низки проблем, від яких відмовляється ринок, або ринкове вирішення яких для суспільства надто дороге (рис.7.4).

Переваги	Недоліки
Висока економічна ефективність	Нескінченна циклічна природа, нестабільність
Якісні товари та послуги	Байдужість до фундаментальних наукових досліджень, проблем довкілля, вичерпності не відтворюваних ресурсів
Раціональна структура	Неспроможність урегулювання «зовнішніх ефектів» економічної діяльності
Практична відсутність дефіциту товарів та послуг	Байдужість до виробництва суспільних благ, необхідних як для тих, хто платить, так і для тих, хто неспроможний оплатити
Дієвий механізм мотивації праці	Нерівномірність у розподілі багатства нації
Саморегулювання, надійний механізм адаптації до умов, що постійно змінюються	Байдужість до вирішення соціальних проблем
Економічна свобода	Неспроможність подолати монополізм, монополістичні тенденції в економіці

Рисунок 7.4 Переваги та недоліки ринкової економіки

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

• Правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

• Організація грошового обігу;

• Захист і сприяння розвитку конкуренції;

• Виробництво суспільних благ;

• Компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);

• Стабілізація економічних коливань;

• Перерозподіл доходів через податкову систему;

• Реалізація національних інтересів у світовій економіці.

Зовнішні ефекти – витрати і вигоди, пов’язані з виробництвом і споживанням благ тими суб’єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди.

Зовнішні ефекти набувають форм позитивних і негативних.

Позитивні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані вигоди третім особам. Приклад. Затрати на обмеження і ліквідацію епідемії грипу дають позитивний ефект тим, хто міг би захворіти, але уник цієї біди, не оплачуючи безпосередньо перелічених послуг з охорони здоров’я.

Негативні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага зумовлює некомпенсовані витрати третіх осіб. Приклад. Забруднюючи довкілля, підприємство перекладає частину витрат (на застосування очисних споруд, безвідходних технологій), які йому належало б здійснювати, на населення, змушуючи його таким чином витрачатися на лікування, проживати в умовах дискомфорту і т.ін., і при цьому не компенсує йому цих витрат.

Наслідком позитивних екстерналій є перевищення суспільної корисності благ над індивідуальною корисністю. Це перевищення не компенсується ринком. Тому ринок спрямовує виробництво цього блага недостатньо ресурсів.

Наслідком негативних екстерналій є скорочення фактичних витрат підприємця, що зумовлює розширення пропозиції цих благ понад рівноважний рівень і зниження ціни порівняно з оптимальним рівнем. Тому ринок спрямовує ресурси на виробництво благ із негативним ефектом понад їх оптимальний обсяг.

3. Поняття підприємництва. Права, обов'язки й відповідальність підприємця.

Кожна людина вільна займатися діяльністю, якщо вона не заборонена законодавством країни. В умовах, коли трудова діяльність носить систематичний характер, приносить прибуток, вона називається підприємницької.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на свій ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг або виконанню робіт, або торгівля з метою одержання прибутку.

Права підприємця:

• вільний вибір діяльності;

• залучення на добровільних початках до здійснення підприємницької діяльності майна й засобів юридичних осіб і громадян;

• самостійне формування програми діяльності й вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, установлення йен у відповідність із законодавством;

• вільне наймання працівників;

• залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних і інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем -юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютного виторгу за своїм розсудом.

Зобов'язання підприємця:

• містити трудові договори (контракти, угоди) із громадянами, які приймаються на роботу з наймання;

• здійснювати оплату праці цих працівників на рівні не нижче мінімальним, установленим законодавством;

• забезпечувати відповідні умови й охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

• задовольняти законні інтереси споживачів, забезпечуючи надійну якість товарів, що випускаються, (послуг);

• одержати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до діючого законодавства.

Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає:

• по зобов'язаннях, пов'язаним із цією діяльністю, всім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до діючих нормативних актів не може бути накладене стягнення;

• за охорону навколишнього середовища;

• за дотримання техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни й санітарії;

• за зроблену шкоду й збитки.

4. Обмеження в здійсненні підприємницької діяльності.

Підприємцями можуть бути:

1. фізичні особи (громадяни України й інших держав, не обмежені законом у правоздатності й дієздатності)

2. юридичні особи всіх форм власності

Не можуть здійснювати підприємницьку діяльність:

• військовослужбовці;

• посадові особи органів прокуратури, судів, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату;

• службовці органів державної влади й керування;

• особи, які мають непогашену судимість за розкрадання, хабарництво й інші корисливі злочини;

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» тільки державними підприємствами й організаціями можуть здійснюватися наступні види діяльності:

• виготовлення й обіг наркотичних засобів і психотропних речовин;

• виготовлення й реалізація військової зброї та боєприпасів до неї;

• видобуток янтарю;

• охорона окремих особливо важливих об'єктів права державної власності;

• діяльність, пов'язана з розробкою, випробуванням, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, у т.ч. їхніми космічними запусками з будь-якою метою;

• діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням і експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) і супутникових систем телефонного зв'язку загального користування;

• виплата й доставка пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам.

Обмеженню (ліцензуванню) підприємницької діяльності підлягають тільки ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище й безпеку держави. Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно одержати відповідну ліцензію й дотримувати певних умов і правила здійснення даного виду діяльності.

Ліцензія – документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим їм органом виконавчої влади, відповідно до якого власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

5.Види підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність різноманітна, як різноманітні й людські потреби. Виділяють такі види підприємницької діяльності: виробниче, комерційне, фінансово-кредитне підприємництво.

Виробниче підприємництво є найважливішим видом, спрямованому на виробництво продукції, послуг, інформації, які підлягають реалізації споживачам.

Для багатьох виробниче підприємництво не асоціюється з бізнесом. Для них бізнес - це комерція, а не виробництво. Такі люди помиляються. Бізнес найтіснішим образом пов'язаний з виробництвом. Без виробничого підприємництва торговельний бізнес не мав би матеріальної основи, залишилася б тільки можливість торгувати імпортними товарами.

Комерційне підприємництво – це діяльність, пов'язана з розподілом, обміном і споживанням товарів і послуг.

Змістом комерційного підприємництва є товарно-грошові й торгово-обмінні операції. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні організації, які реалізують предмети споживання й засобу виробництва.

Фінансово-кредитне підприємництво – це діяльність, у якій об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – гроші, іноземна валюта, цінні папери.

Особливою формою фінансово-кредитного підприємництва є страхове підприємництво.

Найпоширенішийо три види страхування: страхування життя й здоров'я, майна, відповідальності.

6.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

Загальновідомі три основних форми: одноособові володіння; партнерства (суспільства); корпорації.

Одноособове володіння - все майно фірми належить одному власникові, що самостійно управляє фірмою, дістає прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми.

Переваги:

- відносна простота створення й ліквідації фірми;

- повна самостійність, воля й оперативність;

- максимум спонукальних мотивів діяльності;

- конфіденційність діяльності.

Недоліки:

- повна відповідальність підприємця;

- обмежені фінансові можливості;

- відсутність спеціалізованого менеджменту;

- невизначеність строків функціонування.

Партнерство (суспільство) передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб на умовах розподілу ризику, прибутку й збитків на основі рівності; загального контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні.

Переваги:

- більше широкі фінансові можливості;

- спеціалізація в менеджменті;

- більша воля й оперативність дій;

- відсутність спеціальних податків (прибуток кожного учасника обкладається податками як його індивідуальний дохід).

Недоліки:

- необмежена відповідальність;

- труднощі з розподілом прибутку;

- несумісність інтересів партнерів;

- труднощі з ліквідацією.

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виділяють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивидендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використається на реінвестування.

Переваги:

- значні фінансові можливості;

- обмежена відповідальність;

- переваги більших розмірів корпорації;

- дуже тривалий період функціонування.

Недоліки:

- подвійне оподатковування;

- розбіжності між функціями власності й контролю;

- потенційні можливості для зловживань;

- труднощі з ліквідацією.

Контрольні питання за темою:

1. назвіть основних суб’єктів ринкової економіки.

2. Які головні завдання держави в умовах ринкової економіки?

3. Що таке підприємництво?

4. Які є права, обов’язки підприємців?

5. Хто не може бути підприємцем?

6. Якими видами діяльності можуть займатися тільки державні підприємства та організації?

7. Які існують види підприємницької діяльності?

8. Які існують організаційно-правові форми підприємницької діяльності?

9. Назвіть їх недоліки та переваги.

Питання на домашнє опрацювання:

Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки [1] с.397-401