15.3 Рівноважний ввп: підхід "витікання—ін'єкції"

Підхід "витікання - ін'єкції" ґрунтується на зіставленні витікань із потоку "видатки — доходи" та ін'єкцій у цей потік.

Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку "видатки — доходи" відбуваються че­рез заощадження, податки та імпорт.

Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купів­лю продукції, вироблену всередині країни. Ін'єкціями є інвестиції, дер­жавні закупівлі товарів і послуг та експорт.

У підході "видатки — обсяг виробництва" увагу акцентуємо на тому, що безпосереднім визначником рівноважного обсягу вироб­ництва й зайнятості є сукупні видатки. Це — прямий підхід до ви­значення рівноважного ВВП. На відміну від нього підхід "витікан­ня — ін'єкції" є непрямим. Проте він має свої переваги: вказує на нерівність сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів ви­робництва, крім рівноважного. Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін'єкцій (інвестиції) та один вид витікань (заощадження).

Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. За­ощадження означають витікання (вилучення) з потоку "видат­ки — доходи", що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі спожив­чими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують Ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін'єкціями у потік "видатки — доходи". Отже, інвестиції нейтралізу­ють витікання з потоку "видатки — доходи" у вигляді заощаджень.

Однак заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися. Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), то сукупні видат­ки є меншими, ніж реальний ВВП (останні три рядки таблиці 1). За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпа­ки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < І), то сукупні видат­ки більші, ніж реальний ВВП (перші п'ять рядків таблиці1), а ре­альний ВВП менший за рівноважний. Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = І), витікання з потоку "видатки — доходи" у вигляді заощаджень нейтралізуються ін'єкція­ми у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним (шостий рядок таблиці 15.1).

Згідно з підходом "витікання — ін'єкції" економічна рівновага дося­гається тоді, коли витікання з потоку "видатки—доходи "дорівнюють ін'єкціям у цей потік (S = І).

Для визначення економічної рівноваги за цим підходом ви­користаємо таблицю1. Як свідчать її дані, всі рівні ВВП, крім 250 млрд. грн., не є рівноважними, бо за цих рівнів сукупні видатки менші (три нижні рядки) або більші (п'ять верхніх рядків) за реаль­ний ВВП.

За рівнів ВВП, менших за рівноважний, домогосподарства за­ощаджують менше, ніж підприємства планують інвестувати (S < І). Наприклад, за рівня ВВП у 210 млрд. грн. підприємства планують ін­вестувати 10 млрд. грн., що на 8 млрд. перевищує заощадження домогосподарств. За цих обставин відносно низькі вилучення доходу че­рез заощадження нейтралізуються відносно великими ін'єкціями у вигляді інвестицій. Це стимулює збільшення обсягу виробництва.

За рівнів ВВП, вищих за рівноважний, домогосподарства заоща­джують більше, ніж підприємства планують інвестувати (S > І). На­приклад, за реального ВВП у 270 млрд. грн. заощадження дорівнюють 14 млрд., а інвестиції — 10 млрд. У цих умовах обсяг виробництва зменшуватиметься.

Тільки коли реальний ВВП дорівнює 250 млрд. грн., витікання у вигляді заощаджень та ін'єкції у вигляді інвестицій однакові, і в еко­номіці встановлюється рівновага. Коли ділові підприємства плану­ють інвестувати стільки, скільки мають намір заощаджувати домого­сподарства, сума, на яку споживання (С) відстає від реального ВВП, доповнюється завдяки інвестиційним видаткам, і досягається рівно­вага на товарних ринках.

Рівноважний обсяг національного виробництва можна визначи­ти й за допомогою графічної моделі на основі підходу "витікання — ін’єкції. Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вер­тикальній — заощадження та інвестиції (рис.2). Лінія, паралельна горизонтальній осі, відповідає інвестиціям у 10 млрд. грн. Це крива автономних інвестицій (І). Лінія з висхідною траєкторією — функ­ція заощаджень (S). Ця лінія є геометричним місцем точок, кожній з яких відповідають певні значення реального ВВП та заощаджень (перший та третій стовпці таблиці1). Лінія інвестування І та лінія заощаджень S перетинаються в точці Е, в якій заощадження та інве­стиції однакові за величиною і яка відповідає реальному ВВП у 250 млрд. грн. — рівноважному ВВП. За даного рівня ВВП вилучен­ня через заощадження дорівнюють ін'єкціям у вигляді інвестицій (10 = 10), і в економіці досягається рівновага на ринках товарів і послуг.

За обсягів ВВП, менших за рівноважний, лінія S міститься ниж­че (ліва частина цієї лінії), а за більших — вище (права частина) кри­вої інвестицій І. Інвестиції, що перевищують заощадження, стиму­люють збільшення обсягу національного виробництва. І навпаки, перевищення заощаджень над інвестиціями веде до зменшення його обсягу.

Розглядаючи підхід "витікання — ін'єкції", ми з'ясували, що за­ощадження (S) та інвестиції (І) мають дорівнювати одні одним, щоб обсяг національного виробництва був рівноважним. Це твердження стосується фактичних заощаджень та запланованих інвестицій. Що ж до фактичних заощаджень та фактичних інвестицій, то вони зав­жди є рівними між собою.

Фактичні інвестиції — це сума запланованих інвестицій та непе­редбачених інвестицій у запаси. Неважко переконатися за допомогою даних четвертого та шостого стовпців таблиці 15.1, що фактич­ні інвестиції за будь-якого рівня ВВП дорівнюють фактичним заощадженням. Незаплановані інвестиції у запаси функціонують як зрівнювальний компонент, що постійно збалансовує величини фактичних заощаджень та фактичних інвестицій за будь-якого рів­ня ВВП.

Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між со­бою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін у інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S виявляється відповідно вищою або нижчою лінії І (рис.15.2).

Рисунок 15.2 - Визначення рівноважного ВВП за допомогою методу "витікання - ін'єкції"

15.4 Мультиплікатор видатків. Вплив зовнішньої торгівлі та державного сектора на рівноважний ВВП

Збільшення будь-якого компонента сукупних видатків спричи­няє дещо більший приріст рівноважного обсягу виробництва, або, що рівнозначно, доходу. Цей результат називають ефектом мульти­плікатора.

Ефект мультиплікатора — це багаторазовий вплив, який зміна су­купних видатків чинить на рівноважний ВВП. Мультиплікативний ефект властивий усім видам видатків — споживчим видаткам, ін­вестиціям, державним закупівлям товарів і послуг та чистому екс­портові.

Мультиплікатор видатків — це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента сукупних видатків:

, (15.4)

де — мультиплікатор видатків;

— зміна рівноважного ВВП;

АЕ — зміна сукупних видатків, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор — це коефіцієнт, на який треба помножити зміну в сукупних видатках, щоб визначити підсумкову зміну рівноваж­ного ВВП. Інакше кажучи, мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст сукупного обсягу виробництва (доходу) переви­щує приріст сукупних видатків. Мультиплікатор діє в обох напря­мах: зменшення у будь-якому компоненті сукупних видатків спри­чиняє багаторазове зменшення рівноважного ВВП, і навпаки.

Постає запитання: чому зміна величини сукупних видатків спри­чиняє вагомішу зміну в обсязі національного виробництва? Ефект мультиплікатора зрозуміти неважко. Річ у тім, що одноразова зміна будь-якого компонента сукупних видатків зумовлює багаторазову зміну сукупних доходів. Національна економіка — це безперервно повторювані потоки видатків і доходів. Тому початкова зміна у будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє ланцюговий характер змін у потоці "видатки - доходи". Інакше кажучи, будь-які видатки створюють доходи адекватної величини, які розподіляються між споживанням та заощадженням. Споживання, яке випливає з доходів, отриманих у кожному попередньому циклі здійснення діло­вих операцій, перетворюється на видатки для наступного циклу. Ве­личина цих видатків постійно зменшується в міру віддалення кож­ного нового циклу від початкового.

Отже, початкова зміна у сукупних видатках викликає нескінченний ланцюг вторинних споживчих видатків, які зменшуються з кожним наступним циклом і у підсумку багаторазово змінюють обсяг націо­нального виробництва.

Мультиплікатор можна обчи­слити як

. (15.5)

Зміни в обсязі національного виробництва можна обчислити так:

ВВП = х АЕ. (15.6)

У нашому прикладі обсяг націо­нального виробництва збільшиться на 25 млрд. грн.: = 5 млрд. грн.; = 5. ВВП=5 х 5 млрд. грн. =25 млрд. грн.

Розглянутий вище мультиплікатор називають простим, бо він ураховує лише один канал витікань — заощадження.

Мультиплікативний ефект залежить від рівня використання ре­сурсів у національній економіці. Якщо вона переживає спад, тобто є незалучені у виробництво ресурси, то мультиплікатор діє на повну силу. В міру наближення економіки до стану повної зайнятості ре­сурси вичерпуються, і мультиплікатор утрачає свою дієвість. Дедалі більша частка приросту сукупних видатків трансформується у зрос­тання цін і дедалі менша — у приріст реального ВВП. У разі повної зайнятості мультиплікатор зовсім не спрацьовує.

Аналізуючи процес встановлення рівноважного ВВП та причини його можливих змін, ми згадували автономні, тобто не залежні від обсягу національного виробництва, інвестиції. Автономні інвести­ції, які здійснюються у вигляді початкових ін'єкцій, унаслідок ефек­ту мультиплікатора спричиняють багаторазову зміну реального ВВП. Зростання реального ВВП своєю чергою стимулює збільшен­ня інвестицій. Економічне зростання й підвищення рівня зайнятості активізують інвестиційну діяльність підприємств: виникають похідні інвестиції.

Похідні інвестиції — це інвестиції, породжені зростанням реально­го ВВП. Залежність інвестицій від приросту обсягу національного ви­робництва називають акселератором. Похідні інвестиції, поєднуючись з автономними, прискорюють економічне зростання, що називають ефектом акселератора.

Вплив зовнішньої торгівлі на рівноважний ВВП

Економіка більшості країн є відкритою, отже вони експортують та імпортують певні товари й послуги. Тому одним із компонентів сукуп­них видатків виступає чистий експорт — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Загальний вплив зовнішньої торгівлі на сукупні видатки в країні залежить від чистого експорту. Додатний чистий експорт збільшує сукупні видатки порівняно з їхньою величиною у закритій еконо­міці, в якій немає експортно-імпортних операцій. На рисунку 4 лінія сукупних видатків (С + І + Х₁) переміщується вгору стосовно лінії видатків (С +І). Тому реальний ВВП країни зростає від Y₁ до Y₂. Від'ємний чистий експорт знижує сукупні видатки порівняно з рівнем видатків у закритій економіці. Лінія сукупних видатків (С + I + Х₂) переміщується донизу відносно лінії (С + І). Це озна­чає, що реальний ВВП країни знижується з Y₁ до Y₃. При цьому приріст або скорочення рівноважного ВВП дорівнюють добуткові величини чистого експорту та мультиплікатора чистого експорту. Мультиплікатор чи­стого експорту є мультиплікатором видатків і дорівнює простому мульти­плікаторові.

На активність країни у світовій торгівлі, а разом із тим на її чистий експорт впливають такі важливі чин­ники:

- економічне піднесення в інших краї­нах;

- зовнішньоторговельна політика — митні й немитні бар'єри;

- динаміка валютних курсів

Реальний ВВП

Рисунок 15.3 - Вплив чистого експорту на рівноважний ВВП