Тема 15 Сукупні видатки та економічна рівновага (лекція 15)

План лекції

15.1 Сукупні видатки і рівноважний ВВП

15.2 Рівноважний ВВП: підхід "видатки — обсяг виробництва"

15.3 Рівноважний ввп: підхід "витікання—ін'єкції"

15.4 Мультиплікатор видатків. Вплив зовнішньої торгівлі та державного сектора на рівноважний ВВП

15.5 Економічна рівновага у довгостроковому періоді. Рецесійний та інфляційний розриви (самостійне опрацювання)

15.1 Сукупні видатки і рівноважний ВВП

Сукупні видатки – загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою, - мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту.

Сукупні видатки, як відомо, складаються з чотирьох компонен­тів — споживчих видатків домогосподарств (С), інвестиційних видат­ків фірм (І), державних закупівель товарів і послуг (G) та чистого екс­порту (X), тобто:

АЕ = С + І + G + X, (15.1)

де АЕ — сукупні видатки.

Значна частина економістів ува­жає, що поведінку домогосподарств у сфері споживання можна опи­сати так:

С = а + b (Y - Т), (15.2)

де С — видатки на споживання;

а — автономні споживчі видатки;

b — гранична схильність до споживання;

Y — обсяг національного виробництва;

Т — чисті податки;

Y— Т — використовуваний дохід.

Другим компонентом сукупних видатків є інвестиції. Хоча на інвестиційні видатки впливає чимало чинників, у цій темі при­пускаємо, що інвестиції є функцією від реальної процентної ставки: І = І(r).

Державні закупівлі є ще одним компонентом сукупних видатків. їх можна поділити на дві частини: державні закупівлі і трансферні платежі. Державні закупівлі означають, що урядові інституції заку­повують комп'ютери, книжки для бібліотек, наймають на роботу вчителів та інших працівників державного сектора тощо. Трансфер­ні платежі не є частиною змінної G і сукупних видатків. Збільшення трансферних платежів за рахунок підвищення податків не змінює використовуваний дохід. У моделі сукупних видатків виходитимемо з того, що G — державні закупівлі, а Т — чисті податки, тобто різни­ця між податковими надходженнями і трансферними платежами.

Коли обсяг державних закупівель дорівнює величині чистих по­датків (G = Т), то державний бюджет збалансований. Якщо G > Т, то державний бюджет дефіцитний, а коли G < Т, то державний бюд­жет має надлишок.

У моделі сукупних видатків припускаємо, що G і Т є екзогенни­ми змінними.

Четвертим компонентом сукупних видатків є чистий експорт X — експорт мінус імпорт.

Рівноважний рівень національного виробництва — це такий його обсяг, якому відпо­відають сукупні видатки, достатні для закупівлі усієї продукції, виго­товленої у поточному періоді.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відбиває рівняння:

C + I+G+X=Y_e, (15.3)

де Y_e — рівноважний ВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівно­важний обсяг виробництва може складатися і за неповної зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного безробіття, тобто Y_e буде меншим за рівноважний обсяг національного виробництва за пов­ної зайнятості (Y^*e).

15.2 Рівноважний ВВП: підхід "видатки — обсяг виробництва"

Підхід "видатки — обсяг виробництва" ґрунтується на зіставленні сукупних видатків та реального ВВП країни. За відсутності експортно-імпортних операцій та державного сектора рівноважний ВВП (Y_e) дорівнює С + І.

Для аналізу цього підходу припустімо, що інвестування автономне, тобто не залежить від реального обсягу виробництва, і щороку становить 10 млрд. грн. Нехай ВВП у сумі 200 млрд. грн. є точкою нульового заощадження. За такого рівня до­ходу суспільство надто бідне і заощадження дорівнюють нулю. При­пустімо також, що гранична схильність до споживання становить 0,8. На підставі цих припущень заповнимо таблицю15.1, вважаючи, що ВВП змінюється на 10 млрд. грн.

Таблиця 15.1- Визначення рівноважного ВВП (умовні дані, млрд. грн.)

Реальний внутрішній обсяг виробництва (Y), ВВП = ВД	Спожи-вання (С)	Заощад-ження (S)	Інвес-тиції (І)	Сукупні видатки (АЕ = С +І)	Зміна у запасах	Тенденція виробництва
200	200	0	10	210	-10	Збільшення
210	208	2	10	218	-8	Збільшення
220	216	4	10	226	-6	Збільшення
230	224	6	10	234	-4	Збільшення
240	232	8	10	242	-2	Збільшення
250	240	10	10	250	0	Рівновага
260	248	12	10	258	+2	Зменшення
270	256	14	10	266	+4	Зменшення
280	264	16	10	274	+6	Зменшення

Як свідчать дані таблиці, якщо сукупні видатки та реальний ВВП країни не зрівноважені (п'ять перших та три останніх рядки), вини­кають незаплановані зміни інвестицій у запаси (стовпець 6). Незаплановані зміни інвестицій у запаси визначаємо відніманням від за­ощаджень запланованих інвестицій. Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (С + І > Y), відбувається вилучення інвестицій із запасів (їхні зміни є від'ємною величиною). Інакше кажучи, коли запаси зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді пристосовуються до відсутності рівноваги між сукупними видат­ками і обсягом виробництва шляхом збільшення виробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж реальний ВВП (С +I < Y), інвестиції у запаси зростають (зміна у запасах є додат­ною величиною). Підприємства пристосовуються до зростання запасів (нерівноваги між сукупними видатками і обсягом національного виробництва) зменшенням виробництва й зайнятості. Тенден­ції зміни обсягу виробництва й зайнятості відбиває стовпець 7. Ли­ше тоді, коли сукупні видатки та реальний ВВП рівні між собою (С +I — Y), незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це простежується тоді, коли національна економіка досягає рівноважного ВВП, тобто досягається економічна рівновага.

Рівноважним у нашому прикладі є реальний ВВП у 250 млрд. грн. За даного обсягу ВВП щорічні прирости виробництва й видатків пе­ребувають у рівновазі. Немає ні надвиробництва, коли запаси зрос­тають, ані надлишку сукупних видатків, унаслідок чого запаси ско­рочуються.

Економічна рівновага досягається тоді, коли сукупні видатки та обсяг національного виробництва рівні між собою.

На основі підходу "видатки - обсяг виробництва" економіч­ну рівновагу можна визначити й за допомогою графічної моделі (рис.15.1). Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вертикальній — споживання та інвестиції. Відповідно до наших таб­личних даних проведемо лінію сукупних видатків (С + І). Ця лінія зображається графічно як функція споживання С = a + b(Y — Т), яка переміщена угору на величину І. Лінія сукупних видатків є вис­хідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому й вищий рівень запланованих видатків. Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (МРС), котра, як відомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо до­хід збільшується на одну грошову одиницю.

Рисунок 15.1 - Економіч­на рівновага за підходу "видатки - обсяг виробництва"

Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записати у такому вигляді:

Фактичні видатки = Заплановані видатки

Y = AE.

Лінія під кутом 45° на рисунку1 відображає точки, в яких вико­нується умова економічної рівноваги. Рівновага досягається в точці Е, де лінія запланованих видатків перетинає лінію 45°. Цей графік називають "кейнсіанським хрестом".

Як національна економіка до­сягає стану рівноваги у коротко­строковому періоді? Важливу роль у цьому процесі, як уже зазнача­лося, відіграють запаси. Припу­стімо, наприклад, що на рис. 1 реальний ВВП перебуває на рівні 270 млрд. грн., який перевищує рів­новажний. У цьому разі заплано­вані видатки у сумі 266 млрд. грн.. менші за обсяг виробництва, що становить 270 млрд. грн., тож фірми продають менше, ніж виробляють. Тому запаси фірм збільшуються: непродані товари враховуються як запаси. Незапланований приріст запасів спонукає фірми звільняти працівників і скорочувати обсяг випуску, що зменшує ВВП. Процес падіння обсягу виробництва триває доти, доки цей обсяг не знизиться до рівноважного рівня.

Нехай тепер ВВП перебуває на рівні 230 млрд. грн., що нижчий за рівноважний (рис.1). У цьому разі заплановані сукупні видатки у сумі 234 млрд. грн. перевищують обсяг національного виробництва, який дорівнює 230 млрд. Рівень продажу фірм зростає, вони прода­ють більше, ніж виробили. Запаси скорочуються, і фірми наймають додаткових працівників і збільшують виробництво. ВВП зростає, і національна економіка прямує до стану рівноваги.

Оскільки лінія сукупних видатків (С + І) побудована на підставі даних таблиці 1, то точці Е відповідає той самий рівень рівно­важного ВВП — 250 млрд. грн. Усі інші рівні ВВП не є рівноваж­ними, оскільки сукупні видатки є або більшими (частина лінії С + І вліво від точки Е), або меншими (вправо), ніж рівноважний ВВП. Якщо не відбудеться змін у положенні лінії сукупних видатків, рівень ВВП, що дорівнює 250 млрд. грн., підтримуватиметься необмежено довго.