Тема 14 Споживання та інвестиції (лекція 14)
План лекції
14.1 Споживання і заощадження
14.2 Вибір заощадником активу та види заощаджень
14.3 Інвестиції. Показники ефективності інвестицій (самостійне опрацювання)
14.1 Споживання і заощадження.
Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання.
Таблиця 14.1 – Споживання та заощадження
Використовуваний дохід (ВД), млрд. грн. |
Споживання (С), млрд. грн. |
Заощадження (S), млрд. грн. |
190 |
192 |
-2 |
200 |
200 |
0 |
210 |
208 |
2 |
220 |
216 |
4 |
230 |
224 |
6 |
240 |
232 |
8 |
250 |
240 |
10 |
260 |
248 |
12 |
270 |
256 |
14 |
Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження або пороговим доходом. У нашому прикладі він становить 200 млрд. грн. Нижче від точки нульового заощадження нація споживає більше, ніж її поточний дохід. Це призводить до від`ємних заощаджень.
Криву, яка відображає зв`язок між споживанням і доходом, називають функцією споживання. Ділянка функції споживання, що лежить ліворуч від точки нульового заощадження, відображає ситуацію, коли країна витрачає більше за свій поточний дохід.
Функція заощадження відображає зв`язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від`і заощадження.
Використовуваний
дохід
Функція
споживання
Функція
заощадження
Використовуваний
дохід
Рисунок 14.1 – Функція споживання та функція заощадження
Гранична схильність до споживання (МРС) – величина додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу.
(14.1)
наприклад, якщо ВД становив 210 млрд. грн. і доходи домогосподарств збільшилися на 10 млрд. грн., то він тепер дорівнюватиме 220 млрд. грн. Водночас споживання збільшилися з 208 млрд. грн. до 216 млрд. грн., тобто на 8 млрд. грн. Звідси МРС = 8 : 10 = 0,8. інакше кажучи, з кожної гривні додаткового доходу домогосподарства споживатимуть 80 коп.
Гранична схильність до заощадження (МРS) – величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження.
(14.2)
якщо використовуваний дохід зросте від 240 до 250 млрд. грн., заощадження відповідно з 8 до 10 млрд. грн., тоді МРS = 2 : 10 = 0,2.
Завжди МРС + МРS = 1
Гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання, а гранична схильність до заощадження – це числове значення нахилу функції заощадження.
Середня схильність до споживання (АРС) – частка або відсоток споживання у використовуваному доході.
Середня схильність до заощадження (АРS) – частка або відсоток заощадження у використовуваному доході.
Для порівняння вартості грошей у часі економісти використовують поняття поточної вартості.
Поточна вартість майбутнього доходу – це та сума грошей сьогодні, яка створить указаний майбутній дохід за наявних процентних ставок. Зведення майбутнього доходу до поточної вартості здійснюється за допомогою метода дисконтування.
14.2 Вибір заощадником активу та види заощаджень
Активи – це будь-яка власність домогосподарства.
Вибір особою того чи іншого активу визначається багатьма чинниками: ліквідність активу; очікуваний дохід на актив; ступінь невизначеності та ризику, пов`язаних з активом та доходом на нього; величина заощадження.
Ліквідність активу – це його здатність швидко і без втрат вартості перетворюватися на готівку.
Одні з активів, наприклад цінні папери, приносять їх власникам дохід, інші (коштовності, готівка) – не приносять. Збільшення очікуваного доходу на актив порівняно з альтернативними активами за інших рівних умов збільшує попит заощадників на цей актив.
Ступінь ризику та невизначеності, пов`язаних з активом і доходом на нього, також впливає на вибір заощадників. Якщо ступінь ризику зростає, то попит заощадників на цей актив зменшується.
На вибір активу впливає також величина заощадження. В особи з невеликими заощадженнями значно менша можливість вибору активів, ніж в особи в особи з великою сумою заощаджень.
Еластичність попиту на активи за майном вимірює, як зміниться величина попиту на актив у відповідь на зміну майна на один відсоток.
(14.3)
Усі активи поділяють на 2 групи:
- активи вищої цінності – якщо еластичність попиту на актив більше за 1, тобто попит на актив зростає швидше, ніж майно (акції);
- активи нижчої цінності - якщо еластичність попиту на актив менше за 1, тобто попит на актив зростає повільніше, ніж майно (готівка).
Теорія попиту на активи стверджує, що володіння багатьма активами, що називають диверсифікацією, зменшує загальний ризик заощадника.
Види заощаджень:
- особисті – заощадження домогосподарств. Відношення особистих заощаджень до ВВП називають рівнем особистих заощаджень;
- заощадження підприємств – нерозподілений прибуток та амортизація. Особисті заощадження разом із заощадженнями підприємств називають валовими приватними заощадженнями. Якщо з них вирахувати амортизацію, то отримаємо чисті приватні заощадження. Відношення валових (чистих) приватних заощаджень до ВВП називають рівнем валових (чистих) приватних заощаджень.
- заощадником також є держава. Сума валових приватних і державних заощаджень називають валовими національними заощадженнями. Вирахувавши з них амортизацію, отримаємо чисті національні заощадження. Відношення валових (чистих) національних заощаджень до ВВП називають рівнем валових (чистих) національних заощаджень.
- заощадником у певній країні є також іноземці, якщо нагромаджені ними кошти надходять у цю країну у вигляді інвестицій.
14.3 Інвестиції. Показники ефективності інвестицій (самостійне опрацювання)
Інвестиції – це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ.
Є 3 види інвестиційних видатків:
- інвестиції в основний капітал – це придбання фірмами устаткування, комп`ютерів, виробничих будівель;
- інвестиції у житлове будівництво – це видатки на придбання нового житла;
- інвестиції у запаси – це товари, які фірми нагромаджують (готові вироби, незавершене будівництво).
Інвестиції в основний капітал і житлове будівництво називають капіталовкладеннями.
Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом або інвестиційною діяльністю.
Основні показники ефективності інвестицій:
1) чиста поточна вартість (NPV) – це різниця між поточною вартістю потоку майбутнього виторгу і поточною вартістю потоку майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту впродовж усього циклу його життя.
(14.4)
Bt – вигода (виторг) від проекту в році t;
Сt – витрати на проект в році t;
n – кількість років життя проекту.
2) внутрішній рівень віддачі (IRR) – це така процентна ставка, за якої доходи (виторг) від проекту дорівнюють витратам на проект. Тобто це той максимальний процент, який інвестор може заплатити для мобілізації капіталовкладень. Цей показник розраховується на комп`ютері за спеціальною програмою. Серед альтернативних проектів найвигіднішим є проект з найвищим внутрішнім рівнем віддачі.
3) правило найменших витрат. Використовується, коли вигоди від інвестиційних проектів відомі заздалегідь, але їх важко оцінити в грошах.
4) рентабельність проекту – це відношення між всіма дисконтова ними доходами від проекту і всіма дисконтова ними витратами на проект.
5) строк окупності проекту – це період часу, за який проект окупиться.
Контрольні питання:
що таке споживання та заощадження? Який зв'язок між цими категоріями?
як розраховується точка нульового заощадження?
що таке гранична схильність до споживання та гранична схильність до заощадження? Який зв'язок між цими показниками?
які фактори впливають на вибір особою того чи іншого активу для заощадження?
назвіть види заощаджень?
що таке інвестиції? Які існують показники для оцінки їх ефективності?