34

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПОСІБНИК

з дисципліни

«Мікро- та макроекономіка»

м.Горлівка, 2012

Теоретичний посібник з дисципліни «Мікро- та макроекономіка». Розробив викладач: Т.В.Кучеренко – Горлівка: ГМК, 2012. – 161с.

Викладені теоретичні основи навчального матеріалу з курсу «Мікро- та макроекономіка» у вигляді тематичних лекцій відповідно робочій навчальній програмі дисципліни за денною формою навчання з урахуванням питань на самостійне опрацювання, контрольні питання до тем.

Призначений для використання при організації аудиторного навчального процесу та самостійного опрацювання програмного матеріалу студентами спеціальностей 5.03050401 «Економіка підприємства» і 5.03050901 «Бухгалтерський облік» денної форми навчання.

Ухвалено до використання на засіданні комісії циклу фахової підготовки за галуззю знань «Економіка і підприємництво».

Протокол №10 2012.06.06

Голова ц/к ________________ Н.В. Горбатовська

зміст

Вступ	4
Модуль 1 Мікроекономіка	6
Тема 1 Вступ до мікроекономіки	6
Тема 2 Попит та пропозиція: аналіз часткової рівноваги.Еластичність.	14
Тема 3 Теорія вибору споживача	24
Тема 4 Споживання і попит	33
Тема 5 Теорія фірми: виробництво і вартість	40
Тема 6 Теорія пропозиції. Конкурентні фірма та галузь	51
Тема 7 Неповна конкуренція: монополія	57
Тема 8 Неповна конкуренція: монополістична конкуренція та олігополія	68
Тема 9 Ринки факторів виробництва	73
Тема 10 Загальна рівновага і ефективність	93
Модуль 2 Макроекономіка	105
Тема 11 Макроекономіка як наука	105
Тема 12 Основні макроекономічні показники	108
Тема 13 Економічне зростання	114
Тема 14 Споживання та інвестиції	116
Тема 15 Сукупні видатки та економічна рівновага	121
Тема 16 Сукупний попит і сукупна пропозиція	136
Тема 17 Макроекономічна нестабільність	145
Тема 18 Фіскальна політика. Дефіцит бюджету і державний борг	149
Тема 19 Зовнішня торгівля та зовнішньоторговельна політика	156
Перелік використаної літератури	161

ВСТУП

В умовах зростання інформатизації всіх сторін людського життя важливо забезпечити якісно новий рівень підготовки майбутніх фахівців. Досягнення високого рівня професіоналізму можливе лише за умови відповідної фундаментальної підготовки. Велике значення при цьому відіграє дисципліна «Мікро- та макроекономіка».

Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу. Макроекономіка – це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки.

Макроекономіка як наука, насамперед, спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці. Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).

Цей теоретичний посібник покликаний допомогти студентам сформувати ґрунтовні знання про економічну систему суспільства, закони її функціонування і розвитку для розуміння чинників зародження, утвердження і напрямів розвитку сучасних соціально-економічних систем, їх спроможності задовольняти потреби людей. Крім того, вони є суттєвою підмогою для підготовки до семінарських занять, самостійної роботи, виконання завдань поточно-модульного і підсумкового контролю.

Модуль 1 Мікроекономіка

Тема 1 Вступ до мікроекономіки (лекція 1)

План лекції

1.1 Предмет мікроекономіки. Блага, обмеженість ресурсів та проблема вибору

1.2 Альтернативна вартість та граничний аналіз в економіці

1.3 Проблема координації та ринок

1.4 Поняття економічної моделі

1.5 Нормативний і позитивний аналіз

1.1 Предмет мікроекономіки. Блага, обмеженість ресурсів та проблема вибору

Мікроекономіка вивчає діяльність економічних суб'єктів (фірм, домашніх господарств) у процесі виробництва і споживання різних благ.

Поняття "благо" ширше, ніж поняття "товари та послуги", оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов'язані з грошовими витра­тами. Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називаються вільними. Блага, які споживаються шляхом купівлі-продажу, називаються економічними. Існує певна категорія благ (товарів та послуг), які не можуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона, святкові феєрверки тощо), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними і надаються звичайно через державні інститути.

У процесі економічної діяльності суб'єкти приймають різні рішення, аналіз яких дає змогу зрозуміти, як функціонує економіка. Прийняття рішень звичайно пов'язане із проблемою вибору. Саме рішення приймається при наявності принаймні двох варіантів. Вибираючи один із них, ми відмовляємося від іншого (або інших, якщо варіантів більше, ніж два). Необхідність відмови від чогось для вибору саме того, що ми вважаємо за необхідне мати негайно, пов'язана із рідкісністю (обмеженістю) ресурсів, які є в економіці або в окремих індивідів у кожний конкретний момент часу. Віддаючи перевагу певному варіанту використання ресурсу, ми оцінюємо його через цінність продукції, від якої ми відмовилися, вибираючи дану альтернативу використан­ня ресурсу. Тому базовим поняттям мікроекономіки для визначення цінності ресурсу та ефективності його використання є альтернативна вартість.

1.2 Альтернативна вартість та граничний аналіз в економіці

Як ми вже сказали, всі рішення в економіці приймаються в умовах обмеженості, рідкісності ресурсів, а оцінка рішень здійснюється за їхньою альтернативною вартістю. Іншими словами — наслідком обмеженості ресурсів є конкуренція за право їх використання, тобто конкуренція між окремими альтернативними цілями використання ресурсу у виробництві конкретного виду продукції (товару або послуги).

Розглянемо найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використо­вує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох товарів: засобів виробництва і предметів споживання. Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаємо незмінними. На вертикальній осі позначатимемо кількість одиниць засобів виробництва (У), а на горизонтальній — предметів споживання (X)

Крива АВСП називається межею виробничих можливостей.

Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Так, при переході з точки В в точку С ми відмовляємось від виробництва (Y_в-Y_с) одиниць засобів виробництва для того, щоб створити додатково (Х_с-Х_в ) одиниць предметів споживання. Нахил кривої, який визначається як відношення ∆Y/∆Х, де ∆Y =Y_с-Y_в, а ∆Х= Х_с-Х_в, показує альтернативну вартість предметів споживання, виражену в одиницях засобів виробництва.

Як приймається рішення про доцільність зупинитися в точці С, тобто не продовжувати рух уздовж кривої? Одним з принципів прийняття рішення є граничний аналіз.

Граничний аналіз — це технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії.

У даному разі таке рішення приймається, якщо віддача від виробництва додаткової одиниці предметів споживання є еквівалентною відносній вартості її виробництва, вираженій в одиницях випуску тих засобів виробництва, від яких ми відмовляємося.

Тобто, згідно з логікою граничного аналізу, кращий вибір має задовольняти вимоги рівності вартості альтернативи і зростання корисності в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції (у даному випадку — предметів споживання). Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).

Розглянемо приклад використання граничного аналізу при прийнятті рішень. Припустімо, що перевезення пасажира з Києва до Сімферополя коштує 180 гривень. Чи отримає авіакомпанія "Авіалінії України" прибуток від додатково проданих квитків, запропонувавши їх, наприклад, студентам за ціною, що на 50% нижча (тобто по 90 гривень)? Як не дивно, але відповідь на це питання, можливо, буде схвальною. Справа в тому, що, незалежно від кількості пасажирів, компанія повинна утримувати пілотів, наземні технічні служби, купувати паливо тощо, — тобто те, що входить до складу повних витрат компанії по обслуговуванню перельоту.

Нехай на літак вже продано 70 квитків ціною 180 гривень кожен. Припустімо, що отримана виручка в 12 600 гривень з точки зору авіакомпанії є достатньою, щоб політ відбувся, тобто компанія отримує прибуток. Якою повинна бути логіка прийняття рішення про продаж додатковому сімдесят першому пасажиру квитка за зниженою вартістю? Коли мова йде про додаткового пасажира-студента, якому пропонується квиток за 90 гривень, додаткові витрати конкретно на цього пасажира складаються для компанії лише з витрат на їжу та напої для цього пасажира, а також витрат, пов'язаних із оформленням йому квитка. Якщо ці додаткові витрати будуть меншими, ніж вартість квитка за 90 гривень, то компанії буде вигідно продати додатковий квиток за такою ціною. Компанія буде притримуватися цієї ж схеми, вирішуючи, продавати їй за 90 гривень сімдесят другий квиток, сімдесят третій квиток і т. д. Очевидно, що продаж припиниться, як тільки вигоди компанії виявляться меншими, ніж витрати. Власне кажучи, останнім пасажиром стане саме той, витрати авіакомпанії на якого будуть дорівнювати її вигодам, тобто виручці від продажу йому квитка. Цей приклад ілюструє принцип прийняття рішень на основі граничного аналізу. Таким принципом прийняття рішень керуються всі економічні суб'єкти: домашні господарства, фірми, суспільство в цілому.

Економісти вважають, що в цілому за допомогою даної моделі можна розглянути три основні питання економіки, до яких зводиться проблема вибору: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? При вирішенні цих питань вони керуються принципом альтернативної вартості на основі використання граничного аналізу.

Рисунок 1.2 - Зсув кривої виробничих можливостей щодо різних варіантів впровадження нововведень: (а) в усіх галузях; (б) в галузях, що виробляють засоби виробництва; (в) у галузях, що виробляють предмети споживання.

Чи може економіка вийти за межу своїх виробничих можливостей? Так. Технічні нововведення, наприклад, дають змогу залучати додаткові ресурси, і межа виробничих можливостей зсувається. На рис. 1.2 показані ситуації зсуву кривої виробничих можливостей, що відповідають різним варіантам запровадження нововведень:

• нововведення запроваджуються одразу в усіх галузях (рис. 1.2.а);

• нововведення запроваджуються переважно в галузях, що виробляють засоби виробництва (рис. 1.2.6);

• нововведення запроваджуються переважно в галузях, що виробляють предмети споживання (рис. 1.2.в).

Проблема рідкісності ресурсів не є специфічною для певної економічної системи. Вона притаманна будь-якій економіці — багатій і бідній, ринковій і плановій. В цілому ми ведемо мову про рідкісність ресурсу, якщо його не­достатньо для задоволення всіх потреб усіх членів суспільства. Саме визначення рідкісності говорить про те, що всі ресурси є рідкісними (обмеженими для споживання). Тип економічної системи визначається насамперед правилами і способами, які обрано для розподілу ресурсів. Наведена вище модель справедлива для будь-якого типу економіки.

Кожна економічна система розробляє власні пріоритети та "правила гри", які визначають конкретну траєкторію руху як уздовж кривої виробничих можливостей, так і перехід від однієї кривої до іншої.

Якби ресурси не були обмеженими, то не існувало б і проблеми найкра­щого, оптимального розподілу їх між різними напрямками використання, підвищення ефективності їхнього використання, а також встановлення правил і способів розподілу.

Концепція ефективності є центральною в економічному аналізі. В загальному розумінні ефективність — це можливість використати найкращим чином те, що має суспільство у своєму розпорядженні для досягнення найкращого результату.

Оскільки в економіці діє значна кількість суб'єктів та ринків, досягнення ефективного стану — складний процес. Стан економіки може бути охаракт­ризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов'язаних ринках. Воднораз усі суб'єкти в економіці можуть констатувати, що вони досягли найкращого стану з точки зору власних цілей. При цьому стан економічної ефективності характеризується тим, що жоден з економічних суб'єктів не може отримати додаткових вигод без того, щоб не завдати втрат іншим суб'єктам. Тобто: якщо всі економічні суб'єкти досягають певного стану і ніхто з них не може його покращити, не погіршуючи стану інших, то економіка досягає стану економічної ефективності.

1.3 Проблема координації та ринок

У ринковій економіці специфічними сигналами, які дозволяють визначити ефективність обраних напрямків використання ресурсів, є ринкові ціни. Термін "ринкова ціна" передбачає свободу вибору економічними суб'єктами того, що вони бажають споживати, за тієї умови, що суб'єкти можуть це собі дозволити за ринковими цінами. Слід зауважити, що існує різниця між ці- нами як такими (тобто номінальними) і відносними цінами (тобто цінами певного блага у порівнянні з цінами інших благ). Наприклад, ціна на хліб підвищилась на 6% за рік, а загальний рівень цін упродовж цього ж періоду підвищився на 12%. Отже, відносно цін на всі інші блага ціна на хліб знизилась.

Ціни є головним засобом передачі інформації у ринковій економіці. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль координуючого механізму.

Те, які існують економічні проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель циркулюючих потоків (див. мал. 1.3).

Ця модель показує, як пов'язані між собою фірми і домашні господарства: рух матеріальних потоків (товарів та ресурсів) і фінансових (затрати на ці товари та ресурси) між фірмами та домашніми господарствами, які відбуваються у різних напрямках.

Одним із важливих суспільних інститутів, що закріплюють і регулюють всю сукупність процесів виробництва та обміну, є ринок.

Для ринку не обов'язкова фізична прив'язка до певного місця, хоча певні ринки існують саме таким чином (наприклад, різні фондові біржі). У загальному значені ринок — це група економічних суб'єктів, які взаємодіють між собою для купівлі та продажу якогось товару чи послуги.

Пошук покупцем продавця (і навпаки) пов'язаний з певними витратами, які називаються операційними. Операційні витрати — це вартість, що пов'язана з пошуком торгових партнерів, проведенням переговорів про умови торгівлі, складанням контрактів та забезпеченням прав власності, які отримуються шляхом конкретної операції.

Окрім того, в економіці існує так звана неринкова діяльність, витрати на яку не покриваються за рахунок продажу товару чи послуги на ринку. Не­ринкова діяльність відрізняється від ринкової тим, що на неї не встанов­люється ціна і вона не продається. (Приклади: догляд за власними дітьми, приготування їжі, національна оборона, міліція тощо).

Рисунок 1.3 - Модель циркулюючих потоків.

1.4 Поняття економічної моделі

Економічна модель — умовний образ (відображення) економічного явища, об'єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження.

Модель дає можливість отримати нові знання про модельований оригінал. Вона дозволяє відповідати на питання типу "що буде, коли". Чим модель простіша, тим легше її використовувати для загальної відповіді на це питання, тим менш деталізованим буде одержаний прогноз. Модель, яка цілком адекватна об'єкту моделювання, неможлива й не потрібна. Модель має бути настільки простою, наскільки це дозволяє мета дослідження. Такою метою може бути, наприклад, спроба розібратися, як діє певний сектор економіки чи окремий учасник економічного процесу.

Економічна модель повинна містити в собі передумови, що необхідні для встановлення взаємозв'язків між економічними змінними.

Економічна змінна — це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.

Вирізняють дві групи таких змінних:

а) ендогенні змінні — це характеристики об'єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини);

б) екзогенні змінні — це характеристики зовнішніх (по відношенню до об'єкта моделювання) умов, що змінюються, а також сукупність внутрішніх параметрів об'єкта; фіксація їхніх значень дозволяє конкретизувати модель.

Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків та схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів. Відомі досить незвичні способи моделювання економіки. Так, відомий економіст (а в минулому інженер) А. Філіпс сконструював діючу модель визначення національного продукту, використовуючи скляні трубки й рідину різних кольорів, що циркулює в них. Зараз ця екзотична економічна модель прикрашає підвал Лондонської школи економіки, де А.Філіпс свого часу читав лекції.

Більшість моделей, які використовуються у цій книзі, представлені у вигляді графіків. Пояснення до кожного з них наводиться в міру розгляду проблеми і відповідних моделей.

1.5 Нормативний і позитивний аналіз

Економічні моделі звичайно використовуються в нормативному і позитивному аналізі. (Деякі економісти використовують термін нормативна і позитивна теорія).

Позитивна економічна теорія розглядає (описує) факти і залежності між ними. Твердження типу: "Якщо Україна введе квоти на імпортні автомобілі, то їхня ціна для громадян України зросте", — є прикладом позитивного аналізу. Це твердження не оцінює ситуацію з точки зору "погано — добре", а лише констатує факти і зв'язки між ними.

Звичайно як частина позитивної економічної теорії розглядаються дискусії про ефективність, оскільки мова йде про загальні закономірності функціонування економіки. Наприклад, ресурси в економіці можуть бути розподілені ефективно, але не обов'язково це буде відповідати поняттю справедливості, рівності тощо.

Для того щоб оцінити наслідки ефективного розподілу, необхідно застосувати міркування типу "добре — погано". Його вносить нормативна економічна теорія. Такий тип аналізу активно використовується в економіці добробуту для обговорення питання про те, що таке держава добробуту. В рамках нормативного аналізу використовуються конкретні оцінні міркуван­ня типу: "якими є економічні умови і наскільки успішними можуть бути зу­силля політиків, спрямовані на зміну ситуації". Нормативний аналіз сто­сується не лише якісної оцінки економічної політики, але й містить розробку її конкретних варіантів.

Повернімось до твердження про квоти. З точки зору нормативного аналізу, це рішення можна оцінити в кількох аспектах: яким повинен бути розмір квоти? Якими є наслідки її запровадження для всіх суб'єктів ринку? Нас­кільки сприятливішим може виявитися для них запровадження імпортного мита?

Слід зазначити, що обидва види аналізу (типи теорії) тісно пов'язані. Зокрема, результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий шлях для досягнення нормативних цілей.

Контрольні запитання:

1. що є предметом вивчення мікроекономіки?

2. що означає обмеженість ресурсів?

3. що таке альтернативна вартість?

4. що таке економічна модель?

5. що таке ендогенні та екзогенні змінні?

6. чим відрізняється позитивний та нормативний аналіз?