- •1.2 Основні етапи історії української етнографії. Перешкоди на шляху вивчення української етнографії (на самостійне опрацювання)
- •1.3 Племена періоду додержавного утворення – основа українського народу (на самостійне опрацювання)
- •1.4 Історичні форми становлення української нації, їх головні компоненти
- •1.5 Наукові версії походження етноніму «українець» і етнопантоніму «Україна»
- •1.6 Генеза української національної мови. Українські символи та священі знаки (на самостійне опрацювання).
- •2.3 Тваринництво, мисливство, бортництво
- •2.4.2 Подвір’ я та господарський реманент
- •2.5 Їжа та харчування. Традиції та звичаї (на самостійне опрацювання)
- •Український традиційний сільський житловий комплекс.
- •3.2 Вишивка як яскравий зразок художного промислу та традицій українського народу
- •4.2 Квіти та трави.
- •4.3 Домашні тварини в українських звичаях і обрядах
- •5.2. Історичні типи і форми української сім’ї (на самостійне опрацювання)
- •5.3. Структура сім’ї
- •5.4. Функції сім’ї
- •5.5 Сімейні обряди та звичаї (на самостійне опрацювання)
- •Список використаних джерел
4.2 Квіти та трави.
Рослини служили людині ще в далекі часи, віддалені від нас на кілька тисячоліть. Про лікувальні властивості квітів, трав, плодів знали скіфські лікарі. Проте, ймовірно, вони продовжували традиції знахарів ще давнішої доби. Квіти використовували не тільки з практичною метою, але й задля краси, до якої здавна були небайдужими в Україні. Те, що квіти зображалися на предметах повсякденного вжитку, може бути переконливим доказом того, що красиві рослини вирощували на своїх садибах ще наші предки. Отож, квіти – окраса життя.
Чи не найпоширенішою і найулюбленішою в Україні здавна вважали рожу рожеву або мальву. Прийшла до нас мальва з Малої Азії, де її знали ще стародавні пелазги. Ця рослина поширена також по всьому Середземномор’ю і має понад півтори тисячі видів. Високі стебла, густо вкриті яскравими ніжними квітами та великими лапатими листками, живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Безліч відтінків – від білого, рожевого до червоного й багряного, створюють дивовижну веселку навколо оселі. Назва мальва – латинського походження. У багатьох країнах Середземномор'я, Балкан, Малої Азії ця назва існує саме в такій формі.
Відваром дикої мальви лікують бронхіти, кашлі, роблять примочки. З культурних мальв темного кольору робили природні барвники. Майже біля кожної хати завжди знаходилося місце і для пахучих яскравих чорнобривців, жовтогарячих нагідок, червоної рути, барвінку, любистку, м'яти і матіоли. Проте магічну силу мають ті, що здавна прижилися в народі як священні рослини. Так, вважається, що червону руту, барвінок і любисток садять дівчата, щоб були завжди коханими і бажаними, а молодиці – щоб була міцною родина. Півники оберігають від нечистої сили, бо півень ( від якого походить назва квітки) завжди виступає рятівником – від його співу зникає всяка нечисть.
Таким же оберегом є мак. Його насінням, освіченим на свято Маковея (язичницький Спас не має ніякого відношення до біблійних братів Маккавеїв), обсипають садибу, людей і худобу. Мак вважається добрим лікарським засобом від безсоння, виразки шлунка. Традиційні коржі з маком люблять усі. Хоча й каже народна мудрість: «Сім літ мак не родив, а голоду не було». Мак в давнину вживали в їжу з магічною метою – макові коржики широко використовувалися в обрядовості. Його вплітають у віночки дівчата, вишивають на сорочках та рушниках. Макова голівка вважається символом розуму.
Кропиву вживають як кровоспинний і вітамінний засіб, а також при хворобах шлунка. Як обереги використовувалися також інші рослини. Відомо, що для русалок під час Русалій слід було тримати при собі полин або часник. Ще давнім звичаєм українців є топтання рясту навесні, що означає просити в Бога життя і здоров’я. За традицією, коли вперше навесні побачиш ряст, треба його зірвати, кинути під ноги, потоптати, примовляючи: «Топчу, топчу ряст, Бог здоров'я дасть» або «Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!».
Магічними функціями народ наділяв чебрець – українське «євшан-зілля». Для українця саме ця рослина є символом Батьківщини, її брали з собою, від'їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Чебрець був однією з трав, які застосовувалися в богослужінні ще за доби Трипілля.
Про перебування татар в Україні говорить аїр, який ще називають «татарським зіллям». За переказами, татари брали з собою цю рослину, щоб перевірити, чи можна пити воду з річки: якщо коріння, вкинуте у річку, проростає і дає квіти, то вода чиста. Тому й росте аїр переважно в річках та озерах. Він є цілющим засобом проти випадання волосся, поліпшує апетит, має дуже приємний запах. Для лікування використовують переважно коріння цієї рослини.
Цілющими вважалися й трави, якими встеляли підлогу на Русальній неділі( на Трійцю), їх збирали і зберігати для лікування. Купальський збір трав починався ще з ночі літнього сонцестояння (нині випадає на 20- 22 червня). Зіллю, зібраному в цей час, надаються наймагічніші властивості – воно лікує від усіх хвороб. Існують також міфічні рослини. В Україні найбільше цілющих трав збирали на свято Купала. Так, вважають, що в цю ніч має розцвісти Перуновий квіт – цвіт папоротті, який вказує, де заховані скарби. Збереглися також перекази про «розрив-траву» (ключ-траву), яка відкриває всі замки, її також треба шукати на Купала. Відомо в народі також про «переліт-траву», яку дівчата збирають для чарів. Проте вчені подають кілька варіантів назв цієї цілющої рослини, серед них відомі в народі: первоцвіт весняний, конюшина, тирлич жовтий. Наступний збір трав починався на Маковея (за язичницьким календарем, 1 серпня). У цей день збирають переважно городні рослини, які вирощують біля хати: мак, соняшник, моркву, кріп, любисток, м'яту, руту. На Спаса (6 серпня) збирають плоди й овочі, заготовляють на зиму, сушать, консервують. Перед початком збору під перший кущ чи пагінець рослини кладуть хліб-сіль або монети. У Карпатах про це кажуть: «Не журись, Землицю, що ми тебе оголили, ми на тебе, Землицю, хліба положили». Рослини збирали обов'язково помившись і вдягнувшись у чисту сорочку. Перед збиранням потрібно було молитися і просити в Богів, щоб зібране зілля було помічним від усіляких недугів.
