Припинення податкової застави

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

     отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу;

     визнання податкового боргу безнадійним;

     прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

     отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нара­хування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адмініст­ративного або судового оскарження;

     реєстрації в органі державної податкової служби подат­кової поруки.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з наведених подій.

Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків

Розстроченням або відстроченням грошових зобов’язань чи податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстро­чення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабіне­том Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого плат­ника податків, а також економічного обґрунтування, яке свід­чить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстро­чення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунту­вання, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податко­вих надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосу­вання режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу, у тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санк­цій, погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який затвер­джує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

     стосовно загальнодержавних податків та зборів – керів­ником контролюючого органу (його заступником);

     стосовно місцевих податків і зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затвер­джується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керів­ника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюються центральним контролюючим органом.

Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстро­чених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані:

а)    з ініціативи платника податків – при достроковому пога­шенні розстроченої суми грошового зобов’язання та подат­кового боргу або відстроченої суми грошового зобов’язання чи податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

б)   з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

    з’ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недос­товірною, перекрученою або неповною;

    платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов’язань, які виникли після укла­дення зазначених договорів;

    платник податків порушує умови погашення розстро­ченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу.

Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звіль­няють майно платника податків з податкової застави.