Питання для самостійної роботи

1. Київська держава за перших князів Рюриковичів (кінець ІХ-Х ст.).

2. Володимир Великий. Запровадження християнства на Русі.

3. Київська Русь за часів Ярлослава Мудрого. «Руська правда».

4. Культура Київської Русі.

5. Історичне значення Київської Русі.

6. Галицько-Волинська держава після смерті Данило Галицького (1264-1340 рр.)

Список використаної літератури

1. Андреев А. Р. История Крыма. Краткое описание прошлого Крымского полуострова. - М.,

2. 1995.

3. Баран В. Д. Княжий Галич в історії України // УІЖ. - 2001. - № 5. - С. 67-74.

4. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі . - К., 1988.

5. Греков Б. Д. Золотая Орда и ее падение. - М., 1950.

6. Грицак П. Галицько-Волинська держава. - Галич, 1995. Давня історія України. Кн. 2. - К., 1996.

7. Духовна спадщина Київської Русі: 36. наук праць. Вип. 1,2- Одеса, 1997.

8. Котляр М.Ф. Полководці Давньої Русі . - К: Україна, 1991.

9. Котляр М. Ф. Галицько-Волинське кнзязівство (До 800-ліття утворення) // УЇЖ. - 2000. - № 1.-С. 25-31.

10. Котляр М. Ф. Данило Галицький. - К., 1979.

11. Котляр М. Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. - К., 1996.

12. Котляр М. Ф. Данило Романович Галицький // Київська старовина. - 2001. - № 2. Крип'якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. - К., 1984.

Лекція № 3

Тема: Українські землі під владою Литви та Польщі (ХІV – XVI).

Лекція № 3

Тема: Українські землі під владою Литви та Польщі (ХІV – XVI).

1. Загарбання українських земель Великим князівством Литовським і королівством Польським.

2. Соціально-економічне життя в Україні в ІІ пол. ХІV-XVІ ст.

3. Українські землі під владою Речі Посполитої.

4. Виникнення козацтва: причини та сутність. Утворення та розвиток Запорізької Січі. Боротьба українських козаків проти зовнішньої агресії, соціального і національного гноблення.

1. Загарбання українських земель королівством Литовським і Польським.

У 40-х роках XIV ст. українські землі зазнали розчленування. Після війни 1351 1352 рр. між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою Польщі, а Берестейщина і Волинь перейшли до Литовської держави.

Поставши в середині XIII ст., Литовська держава поступово посилила свій вплив і розширила територію.

Причини загарбання руських земель:

1. руські землі були роз'єднані і значно ослаблені міжусобицями їй золотоординською навалою, що поклало початок "проникнення" на Початку XIV ст. на Русь без особливих перешкод.

2. дії литовців по захопленню українських земель не мали характеру експансії, схожої на завоювання монголів, а тому місцеве її населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало литовське правління, яке витісняло золотоординське.

3. ослаблення Орди та її розкол на ворогуючі частини (ханства) внаслідок феодальних усобиць в другій половині XIV ст.

4. литовські князі при забезпеченні управлінь завойованими руськими землями дотримувались принципу: "Старого не змінюємо, а нового не запроваджуємо".

Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджені у руках великого князя. Система прямого взаємозв'язку між військовою службою землеволодінням давала можливість великому литовському князеві мати значне військо і контролювати фактично всі ресурси держави.

Чималу частину Великого князівства Литовського складали східнослов'янські землі, де місцеві феодали, як правило, зберегли свої вотчини. Литовці запозичили попередню структуру управління, військову організацію, судову систему тощо.

Одним із основних зовнішньополітичних завдань Литовської держави була боротьба з Золотою Ордою. Значною подією стала перемога литовсько-українсько-білоруського війська над монголо-татарами на Синіх Водах у 1362 р. Але виникла реальна загроза з боку Тевтонського ордену. Крім цього, після битви на Куликовому полі (1380 р.) посилювався вплив Москви. Все це зумовило для Литви вибір союзника в особі Польщі, яка до того ж потрапила в залежність від Угорського королівства.

У серпні 1385 р. у м. Крево було підписано угоду про об'єднання (унію) між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський князь Ягайло одружився з польською королівною Ядвигою, перейшов у католицьку віру, проголосив католицтво єдиною релігією для населення Литви і став польським королем. Кревська унія створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією, але й забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського. В 1392 р. у м. Острозі була підписана компромісна угода, за якої Польща визнавала Вітовта довічним правителем Литви. В 1398 р. він був проголошений королем литовським і руським. Продовжуючи політику централізації, він ліквідував Волинське, Подільське та Київське князівства, тим самим фактично скасував колишню автономію українських земель.

У 1413 р. було підписано Городельську унію, яка зберігала вплив Польщі над формально незалежним Великим князівством Литовським. Литовські феодали-католики зрівнювалися в правах з польською шляхтою діставши можливість брати участь у великокняжій раді. Унія посилила дискримінацію українського православного населення, обмеживши його участь у державному управлінні. В Литві було введено польський взірець адміністративно-територіального поділу, при цьому українські землі роздавалися католицькій церкві.

Одночасно посилився вплив централізованої Російської держави, яка проголосила свої права на територію Південно-Західної Русі. В українських землях посилилися проросійські настрої. У 1508 р. відбулося повстання під, керівництвом князя М. Глинського проти литовських магнатів.